Урбен Левер'є

Урбен Левер'є
Народився	11 березня 1811(1811-03-11) Сен-Ло, Нормандія
Помер	23 вересня 1877(1877-09-23) (66 років) Париж, Франція
Поховання	цвинтар Монпарнас
Громадянство	Франція
Національність	француз
Місце проживання	Нижня Нормандія
Діяльність	астроном, математик, політик, метеоролог, письменник
Галузь	астрономія, математика
Відомий завдяки	відкриття Нептуна
Alma mater	Політехнічна школа
Відомі учні	Émile Gautierd
Знання мов	французька
Заклад	Паризька обсерваторія
Членство	Паризьке філоматичне товариствоd, Шведська королівська академія наук, Французька академія наук, Лондонське королівське товариство, Американська академія мистецтв і наук, Російська академія наук, Прусська академія наук, Леопольдина, Національна академія наук Італіїd, Баварська академія наук і Туринська академія наук
Посада	депутат Національної асамблеї Франції, член генеральної радиd і Сенатор Другої імперіїd
У шлюбі з	Lucille Clotilde Choquetd
Автограф
Нагороди	Медаль Коплі
Медіафайли у Вікісховищі

Урбен Жан Жозеф Ле Вер'є (фр. Urbain Jean Joseph Le Verrier; 11 березня 1811, Сен-Ло, Нормандія — 23 вересня 1877) — французький астроном, автор праць про змінну довжину ексцентриситету (видовження) орбіти Землі в часі. (опубліковані в 1843), член Паризької АН (1846).

Знаменитість Левер'є принесло відкриття планети Нептун «на кінчику пера» у 1845 році.

Життєпис

Народився в Сен-Ло (Нормандія). 1833 року закінчив Політехнічну школу в Парижі (X1831). Потім займався дослідженнями в галузі хімії під керівництвом Ж. Л. Гей-Люссака. У 1837—1846 роках викладав астрономію в Політехнічній школі, в 1846 очолив створену спеціально для нього в Паризькому університеті кафедру небесної механіки, у 1849 — кафедру астрономії. На запрошення Франсуа Араґо прийшов у Паризьку обсерваторію; у 1854—1870 та 1872—1877 роках був директором цієї обсерваторії.

Наукові праці відносяться до небесної механіки. Досліджував неправильності в русі Урана і незалежно від Дж. К. Адамса обчислив масу і орбіту невідомої планети, що справляє дію на Уран і виводить планету із рівноваги. 23 вересня 1846 Й. Г. Ґалле в Берлінській обсерваторії відкрив нову планету поблизу місця, зазначеного Левер'є (названа Нептуном). 1839 року опублікував результати розрахунків взаємних збурень планет і довів стійкість Сонячної системи. 1849 року узявся за перероблення теорії руху всіх великих планет Сонячної системи, проводячи обчислення з більшою точністю, ніж це робив П. С. Лаплас, і порівнюючи їхні результати з даними точних спостережень. Таблиці Левер'є досі використовуються при складанні щорічників поряд з пізнішими таблицями С.Ньюкомен. В результаті тривалих досліджень руху Меркурія показав у 1859 році, що у швидкості зміщення перигелію планети є складова (38" на століття), яка не може бути пояснена впливом відомих тіл Сонячної системи; постулював існування інтрамеркуріальної планети (Вулкан), яка могла б викликати таке збурення. Згодом ця складова в русі перигелію Меркурія була пояснена на основі загальної теорії відносності. Ряд інших робіт присвячений вивченню орбіт періодичних комет і метеорних потоків, дослідженню можливості утворення астероїдів у результаті розпаду планети під дією припливних сил Юпітера. Є засновником Міжнародної метеорологічної служби.

Член Лондонського королівського товариства (1847), іноземний член-кореспондент Петербурзької АН (1848).

Медаль Коплі Лондонського королівського товариства (1846), дві Золоті медалі Лондонського королівського астрономічного товариства (1868, 1876).

Див. також

• Історія відкриття планети Нептун

Джерела

• Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Р. Леверье Урбен Жан Жозеф (Le Verrier, Urbain Jean Joseph)[Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Астрономы. Биографический справочник / отв. редактор Богородский А. Ф. — К.: Наукова думка, 1977. — 2-е видання. — 416 с. (рос.)