Левиков Микола Іванович

Левиков Микола Іванович
Народився	8 березня 1894(1894-03-08)  Сентово, Олександрійський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер	31 грудня 1937(1937-12-31) (43 роки)  Харків, Українська РСР, СРСР
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	правник
Заклад	Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого
Війна	Громадянська війна в Росії

Микола Іванович Левиков (8 березня 1894, Сентово, Херсонська губернія — 31 грудня 1937, Харків) — учасник встановлення радянської влади в Україні, а потім діяч освіти. З серпня по жовтень 1937 року очолював Харківський юридичний інститут. У грудні 1937 року був звинувачений у членстві в антирадянській організації та заарештований, потім засуджений до розстрілу. Був реабілітований у другій половині 1950-х років.

Біографія

Микола Левиков народився 8 березня 1894 року в селі Сентове Олександрійського повіту Херсонської губернії (нині — Україна). Його батьки були селянами-бідняками. Низьке соціальне походження та дитинство, проведене у важких матеріальних умовах, вплинули на погляди Миколи. У 1917 році він вступив до РСДРП(б) (з 1918 року - РКП(б), з 1925 року - ВКП(б)), членом якої залишався аж до 1937.

Левиков взяв участь у громадянській війні в Україні на боці більшовиків. У період з 1918 по 1919 рік він був військовим комісаром одного з кавалерійських полків РСЧА, воював проти німецьких інтервентів та регулярної армії Української Народної Республіки. У 1919 році отримав поранення під час боїв під Києвом. Дослідник О. В. Крючко назвав Левикова «героєм громадянської війни». Після війни Микола Іванович здобув вищу освіту в області педагогіки та почав працювати у сільській місцевості, здійснюючи програму лікнепу. З 1933 по 1935 очолював політвідділ Житомирської машинно-тракторної станції.

У 1934 році Микола Левиков почав працювати у Всеукраїнському інституті радянського будівництва та права (з 1935 року — Харківський). Протягом усього періоду роботи у цьому закладі він читав курс лекцій за предметом «Історія класової боротьби». В 1936 Левиков був призначений заступником директора закладу з навчальної частини. 1 липня 1937 року Харківський інститут радянського будівництва та права був перейменований на Харківський юридичний інститут, а 23 липня його директора Сергія Канарського заарештували. У серпні того ж року на посаду, що звільнилася, був призначений Левиков.

У жовтні 1937 року Микола Левиков був звинувачений в тому, що перебуває в антирадянській організації (за різними даними «троцькістської терористичної» або «шкідницької»), і 23 жовтня заарештований. Під час слідства Левиков зізнався, що для того, щоб «викликати у студентів невдоволення» він не забезпечив їхньою навчальною літературою та навчально-методичними посібниками, включав у програму навчання предмети, які були зайвими для навчання юристів, не забезпечив 240 студентів місцем у гуртожитку. Дослідник Юрій Шемшученко піддав сумніву правдивість цих свідчень. При цьому він зазначав, що навіть якщо ці свідчення були правдивими, то в таких діях Левикова не вбачається склад кримінального злочину. Його справа розглядалася Військовою колегією Верховного суду СРСР, яка 30 грудня 1937 засудила його до розстрілу з конфіскацією майна. Наступного дня Левикова розстріляли в Харкові. Був реабілітований 19 квітня 1958 (за іншими даними в 1957).

Сім'я

Був одружений, мав троє дітей. Дружина Левикова померла у 1937 році. Ю. С. Шемшученко пов'язував її смерть із кримінальним переслідуванням чоловіка.

Література

• Шемшученко Ю. С. Глава III. Репрессированные юристы // Жертвы репрессий : [рос.] / Институт государства и права имени В.М. Корецкого, Академия наук Украины, Союз юристов Украины; отв. ред. Ю. С. Шемшученко. — Киев : Юринформ, 1993. — С. 75—92. — 296 с.
• Крючко О. В. Левиков Николай Иванович // Служение Отечеству и долгу: Очерки о жизни и деятельности ректоров харьк. вузов (1805—2004 гг.) : [рос.] / Под общ. ред.: В. И. Астаховой, Е. В. Астаховой; [Редкол.: В. И. Астахова, Е. В. Астахова и др.]. — Харьков : Изд-во НУА: Золотые страницы, 2004. — С. 118. — 748 с.
• Реабілітовані історією. Харківська область : Книга третя. Ч. 2 / Редакційно-видавнича група Харківського тому серії «Реабілітовані історією». — Київ, Харків : Оригінал, 2016. — С. 460. — 696 с. — ISBN 978-966-649-127-8.
• Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. 1804 − 2009 / Ред. кол.: В. Я. Тацій, В. В. Сташис, А. П. Гетьман. — Х. : Право, 2009. — 464 с. — ISBN 978-966-458-140-7.
• Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого 1804—2014 / редкол.: В. Я. Тацій (голов. ред.), Ю. П. Битяк, А. П. Гетьман. — Харків : Право, 2014. — 616 с. — ISBN 978-966-458-702-7.