Леопольд Райсс
| Леопольд Райсс | |
|---|---|
| Народження | 1882 |
| Смерть | 1942 або 1943 Львів |
| Навчання | Віденський технічний університет  |
| Діяльність | архітектор |
| Праця в містах | Львів |
| Архітектурний стиль | модерн |
 Леопольд Райсс у Вікісховищі | |
Леопольд Райсс (Leopold Reiss; 1882 — 1942 або 1943[1]) — архітектор, що працював у Львові.
Син Якуба-Зайнвеля (Самуеля) Райсса, власника цегельні на вул. Снопківській, 87 у Львові[2]. По смерті батька разом з братом Єжи успадкував її. Закінчив Віденський технічний університет. У 1907—1908 роках проходив практику у Відні: спочатку в бюро Александера Нойманна, згодом у січні—травні 1908 року — в бюро «A. Hatschek & K. Gaerber», потім у Львові: на фірмах Зигмунта Кендзерського, Юзефа Сосновського та Альфреда Захаревича. У вересні 1909 року у Львові отримав концесію на будівництво та відкрив власне архітектурне бюро на вулиці Академічній (нинішній проспект Шевченка, 26)[3]. За іншими даними екзамен у Намісництві на право ведення будівництва здав 1910 року[4]. 1910 року брав участь у Першій виставці польських архітекторів у Львові. Колекціонер леополітани та юдаїки. 1925 року увійшов до новоствореного кураторії (комітету) з опіки над пам'ятками єврейського мистецтва, де займався питаннями архітектури[5]. Від того ж року судовий експерт у справах будівництва. Був двічі одружений: першим шлюбом у 1913 році з Яніною Крох, донькою архітектора Якуба Соломона Кроха, другим шлюбом — з Софією Віксель. До вересня 1939 року мешкав в будинку свого тестя, Якуба Вікселя, на вулиці Богуславського, 9 (нинішня вулиця Лукіяновича) у Львові[6][7]. Загинув у Львівському гетто[8].
- Роботи
- Ймовірно, є автором остаточного проєкту будинку Якуба Райсса (свого батька) на нинішній вулиці Вороного, 9 (1906—1907). Первинний проєкт Вінцента Равського молодшого[2][3].
- Власна кам'яниця Якуба Райсса на вулиці Обертинській, 4 (нинішня вулиця Зарицьких; 1910)[9].
- Кам'яниці на вулиці Обозовій, 3, 5 (нинішня вулиця Генерала Миколи Арсенича; обидва 1910)[3].
- Конкурсний проєкт готелю «Краківського» у Львові зі спорудами Товариства взаємного страхування державних службовців на розі нинішньої площі Соборної і вулиці Пекарської, II місце (1911, співавтор Леопольд Карасінський)[10][11].
- Перебудова порталу та крамниць першого поверху будинку на вулиці Академічній, 26 (нинішній проспект Тараса Шевченка; 1911)[3].
- Житловий будинок Хаї-Дебори Гамбер на вулиці Сонячній, 31 (нинішня вулиця Пантелеймона Куліша; 1911—1912)[12].
- Будинок ритуальної лазні (мікви) на площі Бема, 5 (нинішня площа Князя Святослава; 1912, не зберігся)[3].
- Новий кагальний будинок на вулиці Бляхарській, 27 (нинішня вулиця Івана Федоровича; 1912—1913; співавтор Артур Шлеєн)[13]. Проєкт 1912 року, збудовані у 1913 році[14].
- Перебудова в орієнтальному стилі синагоги товариства «Ґомел Хесед» на вулиці Жовківській, 109 (нинішня вулиця Богдана Хмельницького; проєкт 1911 року, не реалізований)[15][3].
- Житловий будинок на вулиці Сапєги, 69 (нинішня вулиця Степана Бандери; проєкт 1913 року)[16].
- Реконструкція синагоги Темпль у Львові після погрому 1918 року[17]. Прибудова допоміжних приміщень з півночі 1921 року (первинний проєкт Альфреда Каменобродського)[18].
- Реконструкція львівської передміської синагоги у 1919—1920 роках[19].
- Реконструкція синагоги «Золота Роза» (1914—1921)[20].
- Облаштування мікви в кагальному будинку на вулиці Різницькій, 5 (нинішня вулиця Наливайка; 1922)[21].
- Реконструкція синагоги у Буданові на Тернопільщині (1922)[8].
- Санаторій львівського товариства «Яд Харуцим» у Великому Любені на Львівщині (1930—1932)[8].
- Житловий будинок на вулиці Пелчинській, 28 (нинішня вулиця Вітовського; 1936)[22][8].
- Галерея робіт Леопольда Райсса
-
Житловий будинок
(вул. Генерала Миколи Арсенича, 3) -
Житловий будинок
(пр-кт Шевченка, 26) -
Житловий будинок
(вул. Куліша, 31) -
Кагальний будинок
(вул. Федоровича, 27) -
Житловий будинок
(вул. Степана Бандери, 69)
.jpg)
.jpg)
- ↑ Kwartalnik historii żydów. — Warszawa: Żydowski Instytut Historyczny — Instytut Naukowo-Badawczy, 2005. — № 1—4 (213—216). — S. 159. (пол.)
- ↑ а б Архітектура Львова, 2008, с. 473.
- ↑ а б в г д е Єврейська архітектурна спадщина Львова, 2024, с. 555.
- ↑ Ośmnaste sprawozdanie С. K. Państwowej Szkoły Przemysłowej we Lwowie za rok szkolny 1909/1910. — Lwów, 1910. — S. 38. (пол.)
- ↑ Глембоцька Г. Деятельность еврейских общественных организаций Львова в области сохранения национально-культурного наследия (1910—1930-е годы) // Доля єврейських громад центральної та східної Європи в першій половині XX століття. Матеріали конференції 6—28 серпня 2003 р., Київ. (рос.)
- ↑ Ilustrowany informator miasta Lwowa ze spisem miejscowości wojew. lwowskiego na rok 1939. — S. 29.
- ↑ Lwów. Ilustrowany przewodnik. — Lwów: Centrum Europy, 2003. — S. 173. — ISBN 966-7022-26-9. (пол.)
- ↑ а б в г Єврейська архітектурна спадщина Львова, 2024, с. 556.
- ↑ Ґранкін П. Статті (1996—2007). — С. 134.
- ↑ Konkurs Towarzystwa wzajemnych ubezpieczeń urzędników prywatnych we Lwowie // Architekt. — 1911. — № 7. — S. 151, 153. (пол.)
- ↑ Nowy hotel «krakowski» we Lwowie // Gazeta Lwowska. — 18 października 1911. — № 237. — S. 3. (пол.)
- ↑ Lewicki J. Między tradycją a nowoczesnością: architektura Lwowa lat 1893—1918. — Warszawa: Neriton, 2005. — S. 509. — ISBN 83-88372-29-7. (пол.)
- ↑ Вуйцик В. С. Державний історико-архітектурний заповідник у Львові. — 2-ге вид. — Львів : Каменяр, 1991. — С. 174. — ISBN 5-7745-0358-5.
- ↑ Оксана Бойко. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Івана Федорова, 27 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 6 червня 2021. Процитовано 6 червня 2021.
- ↑ Гельстон Й. Синагоги Львова // Галицька брама. — 1997. — № 10—11 (34—35). — С. 7.
- ↑ Lewicki J. Między tradycją… — S. 472, 475, 480.
- ↑ Бойко О. Синагоги Львова, 2008, с. 151.
- ↑ Kravtsov S. The Progressive Synagogue in Lemberg/Lwów/Lviv: Architecture and Community // Jews and Slavs. — Vol. 23. — Jerusalem—Siedlce, 2013. — P. 209—210. — ISBN 978-83-63307-72-1. (англ.)
- ↑ Бойко О. Синагоги Львова, 2008, с. 74—75.
- ↑ Бойко О. Синагоги Львова, 2008, с. 118—120.
- ↑ Єврейська архітектурна спадщина Львова, 2024, с. 89, 555.
- ↑ Мирослава Ляхович (11 грудня 2018). Будинок з підписом архітектора, унікально збережені помешкання та історії небайдужих з вул. Вітовського. modernism.lviv-online.com. Львів. Архітектура модернізму. Архів оригіналу за 6 липня 2022. Процитовано 22 січня 2025.
- Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / М. Бевз, Ю. Бірюльов, Ю. Богданова, В. Дідик, У. Іваночко, Т. Клименюк та інші. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 473. — ISBN 978-966-7022-77-8.
- Юрій Бірюльов. Єврейська архітектурна спадщина Львова: монографія = The Jewish Architectural Legacy of Lviv: A monograph. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2024. — 632 с. — (Єврейський Музей ім. Максиміліана Гольдштейна у Львові) — 1000 прим. — ISBN 978-966-448-014-4.
- Богданова Ю. Творчість архітекторів-євреїв у Львові в 20-30 рр. XX століття // Голокост в Україні у регіональному і загальнолюдському вимірі. Матеріали Міжнародної наукової конференції. — Львів : Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2005. — С. 151—165. — ISBN 966-553-453-X.
- Бойко О. Синагоги Львова. — Львів : ВНТЛ-Класика, 2008. — 204 с. — ISBN 966-8849-30-2.
