Ліський повіт
| Ліський повіт | |||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Powiat leski | |||||||||||
 | |||||||||||
| Повіт на мапі воєводства
| |||||||||||
| Країна |  Польща
| ||||||||||
| Воєводство | Підкарпатське | ||||||||||
| Адміністративний центр | Лісько | ||||||||||
| Населення: | 26 535 (2008[1]) | ||||||||||
| Площа: | 834,94 | ||||||||||
| Густота: | 32 | ||||||||||
| Урбанізація: | 22,02 % | ||||||||||
| Номери автомобілів: | RLS | ||||||||||
| TERYT: 3.18.25.21.00.0 | Код ISO: | ||||||||||
| Адмніністративний поділ | |||||||||||
| |||||||||||
| Адміністрація | |||||||||||
| |||||||||||
| - | |||||||||||
Ліський повіт (пол. powiat leski) — один з 21 земських повітів Підкарпатського воєводства Польщі. Утворений 1 січня 1999 року внаслідок адміністративної реформи.
Історично — прадавня етнічна українська земля з часів Київської Руси до вигнання місцевого населення в 1946—1947 рр. В 1782 році циркуль (повіт) Лісько ділився на 25 територіально-адміністративні одиниці. До 1918 року в повіті проживало 74118 жителів.
Повіт знаходиться у південній частині воєводства. Адміністративний центр — місто Лісько. Станом на 1.01.2008 населення становить 26 535 осіб, площа 834,94 км².
Межує на сході з Бещадським повітом, на півночі з — Перемиським повітом, на заході — з Сяніцьким повітом, на півдні — з округом Снина (Словаччина).
Повіт ділиться на такі адміністративно-територіальні одиниці — гміни: Балигород, Лісько, Вільшаниця, Солена, Тісна.
Демографічні дані повіту станом на 30.06.2005:
| Всього | Жінки | Чоловіки | ||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| осіб | % | осіб | % | осіб | % | |
| Повіт | 26 579 | 100 | 13 247 | 49,8 | 13 332 | 50,2 |
| Міста | 5843 | 100 | 3018 | 51,7 | 2825 | 48,3 |
| Села | 20 736 | 100 | 10 229 | 49,3 | 10 507 | 50,7 |
- Вендзилович Мирон — український архітектор.
- Гриневецький Мелетій Модест — уродженець Лютовиськ
- Сембратович Роман — український журналіст і публіцист.
Згідно з переписом населення 1931 р. в Ліському повіті тодішнього Львівського воєводства 70 346 осіб (63,05 % від загальної кількості) визнали себе українцями за рідною мовою[2].
9 вересня 1944 року в Любліні за вказівкою верховної радянської влади було укладено угоду між Польським комітет національного визволення та урядом УРСР, що передбачала польсько-український обмін населенням[3]. З 15 жовтня 1944 по серпень 1946 року в Україну з Ліського повіту було депортовано 39 505 осіб (з 39 772 взятих на облік до виселення)[4].
У квітні-травні 1947 року під час операції «Вісла» польська армія виселила з Ліського повіту на приєднані до Польщі північно-західні терени 24 647 українців[5]. Залишилося 882 невиселених українців, які також підлягали виселенню[5].
- ↑ Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1].
- ↑ Grzegorz Hryciuk. Przemiany narodowościowe i ludnościowe w Galicji Wschodniej i na Wołyniu w latach 1931—1948, Toruń 2005, Wyd. Adam Marszałek. (пол.)
- ↑ Репатріація чи депортація. Переселення українців з Польщі до УРСР / за ред. Є. Місила; пер. з пол. І. Сварника. — Львів : Каменяр, 2007. — С. 8.
- ↑ Надбужанщина: Сокальщина, Белзчина, Радехівщина, Камінеччина, Холмщина і Підляшшя / Ред. кол.: М. Мартинюк (гол. ред.), Н. Олійник (літ. ред.), А. Демусь, О. Заставний, І. Калиневич, І. Кравчук, Н. Кравчук, В. Макар, В. Оренчук, Є. Стефанишин. Наукове товариство ім. Шевченка. — Нью-Йорк; Париж; Сидней; Торонто : Об’єднання надбужанців, 1986. — Т. 1. — С. 753-754. — (Український Архів. – Т. XLI)
- ↑ а б Misilo E. Akcja Wisla. Dokumenty. — Warszawa : Archiwum Ukraińskie, 1993. — С. 410-412. (пол.)
|
Це незавершена стаття з географії Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |