Логос
Ло́гос (дав.-гр. Λόγος) — термін західної філософії, релігії, психології та риторики. З давньогрецької мови буквально означає «слово». Уживається передусім у значеннях власне слова[1], науки[2], закону, надприродного світового розуму[3]. Часто під логосом розуміється раціональне, логічне знання, яке протиставляється міфу як знанню ірраціональному і прийнятому на віру[4]. У логіці логос — це здатність робити умовиводи, знаходити причиново-наслідкові зв'язки[3]. У східних філософіях йому аналогічні дао, а також — дгарма.
Початково слово «логос» одночасно позначало слово і думку, осмислене слово[5]. В античній філософії «логос» — це термін для позначення загального закону світу. Вперше застосований Гераклітом, де розуміється як сутність всіх речей, знеособлений вічний розум, котрий створює все в світі з протилежностей, впорядковує і наперед визначає долю[6]. Логос робить світ впорядкованим і гармонічним, виражає постійність і єдність протилежностей. Згодом слово «логос» набуло нових значень і інтерпретацій: власне «слово», «думка», «сенс» (поняття)[5].
У поглядах Сенеки сутність людини полягає в її розумі, а сутність світу — в вищому світовому розумі, який мислитель і називає Логосом. Стоїки трактували Логос як світовий розум, який втілюється в матерії, якому підкоряються природа і повинна коритися людина. В неоплатоніків Логос — це притаманна Богу сила розуму, його вічні думки і слова, що творять і пов'язують воєдино світ[3].
У християнській філософії Логос найчастіше — творче слово Бога, зокрема те, яким було створено світ. Нерідко асоціюється з самим Богом і різними його іпостасями. В працях Тертуліна Логос є окремою від Бога субстанцією, яка з'явилася тимчасово і потім повернулася до Бога[7]. Савелій називав Логосом Бога-творця, який відкриває себе світу[8]. Климент Александрійський говорив про Логос як вищий принцип всього сущого, який не має початку і кінця, откровення Бога-Отця, мудрість і істину, якою твориться світ[9]. В Оригена Логосом зветься одна зі складових Трійці: Бог-Отець впливає на весь світ, Святий Дух — на святих людей, а Логос перебуває між ними і впливає на всіх розумних істот[10].
Важливий внесок у християнське розуміння Логосу зробив Юстин. У його філософії під Логосом розуміється вічний абсолютний розум, втіленням якого є Христос. Логос є джерелом людського розуму і свободи, що попри гріхопадіння людей надає їм можливість спасіння душі через слідування йому. Юстин стверджував, що завдяки Логосу всі люди мають здатність зрозуміти доцільний і розумний спосіб життя, який врешті приведе до спасіння. Діяльністю Логосу Юстин пояснював існування понять про єдиного Бога, благочестя, гріх, у мислителів давнини та інших народів, що ніколи не знали про Святе Писання чи Ісуса Христа[11].
- ↑ Етимологічний словник української мови: В. 7 т. Том другий (Д-Копці) / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.), В. Т. Коломієць, О. Б. Ткаченко та ін. — К.: Наук. думка, 1985. — С. 82.
- ↑ Етимологічний словник української мови: В. 7 т. Том другий: (Д — Копці) / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.), В. Т. Коломієць, О. Б. Ткаченко та ін. — К.: Наукова думка, 1985. — С. 173.
- ↑ а б в Європейський словник філософій: Лексикон неперекладностей. Т. 1 (укр.). Dukh i Litera. с. 243. ISBN 9789663781259.
- ↑ Элиаде, Мирча (1995). Аспекты мифа. ИНВЕСТ-ППП. с. 10.
- ↑ а б Кессиди, Ф. Х. (1 січня 1982). Гераклит (рос.). Рипол Классик. с. 77. ISBN 9785458436359.
- ↑ М, Пивоев В. (23 квітня 2014). Философия. В 2-х ч. Ч. I. История философии. Учебное пособие (рос.). Directmedia. с. 85. ISBN 9785445834830.
- ↑ М, Пивоев В. (23 квітня 2014). Философия. В 2-х ч. Ч. I. История философии. Учебное пособие (рос.). Directmedia. с. 111. ISBN 9785445834830.
- ↑ М, Пивоев В. (23 квітня 2014). Философия. В 2-х ч. Ч. I. История философии. Учебное пособие (рос.). Directmedia. с. 112. ISBN 9785445834830.
- ↑ Шафф, Филип (24 жовтня 2014). История христианской церкви. Том II. Доникейское христианство. 100-325 г. по Р. Х. (рос.). Litres. с. 371. ISBN 9785457372450. Архів оригіналу за 8 серпня 2016. Процитовано 23 липня 2016.
- ↑ Шафф, Филип (24 жовтня 2014). История христианской церкви. Том II. Доникейское христианство. 100-325 г. по Р. Х. (рос.). Litres. с. 382. ISBN 9785457372450. Архів оригіналу за 8 серпня 2016. Процитовано 23 липня 2016.
- ↑ Шафф, Филип (24 жовтня 2014). История христианской церкви. Том II. Доникейское христианство. 100-325 г. по Р. Х. (рос.). Litres. с. 480. ISBN 9785457372450. Архів оригіналу за 8 серпня 2016. Процитовано 23 липня 2016.
- Філософський словник / за ред. В. І. Шинкарука. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К. : Головна ред. УРЕ, 1986.
- Д. Кирик. Логос // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
- Присухін С. І. Філософія: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2006. — 208 с.
- Логос // Європейський словник філософій. Лексикон неперекладностей / наук. кер. проєкту: Барбара Кассен і Констянтин Сігов. — Київ : Дух і літера, 2009. — Т. 1. — С. 237-253.
- Логос [Архівовано 24 лютого 2021 у Wayback Machine.] // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
- Логос // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 305. — ISBN 978-966-439-921-7.
- Логос [Архівовано 20 квітня 2016 у Wayback Machine.] //ЕСУ
- Логос [Архівовано 14 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1960. — Т. 4, кн. VII : Літери Ле — Ме. — С. 858. — 1000 екз.
- Логос // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 585.
- БСЭ Логос (рос.)
