Людовик I (король Неаполя)

Людовик I
Народився	1320(1320) Неаполь
Помер	26 травня 1362 Неаполь ·чума
Поховання	Territorial Abbey of Montevergined
Діяльність	суверен
Титул	король Неаполю
Термін	1348—1362 роки
Попередник	Джованна I
Наступник	Джованна I
Конфесія	католицтво
Рід	Анжуйська династія Капетингів
Батько	Філіпп I Тарантський
Мати	Катерина Валуа
Брати, сестри	Жана Ажуйськаd, Маргарита Тарентоd, Роберт Тарентський, Філіп II Тарентський і Пилип Анжуйськийd
У шлюбі з	Джованна I
Діти	2 доньки
Нагороди	Золота троянда
Медіафайли у Вікісховищі

Людовик I (лат. Luigi I; 1320 — 25 травня 1362) — король-співправитель Неаполю та граф Провансу у 1348—1362 роках.

Життєпис

Походив з Анжу-Сицилійської династії Капетингів. Другий син Філіппа I, князя Таранто, та Катерини Валуа-Куртене. Народився у 1320 році. Здобув гарну освіту. 1342 року У 1342 році став Великим магістром Ордена Гробу Господнього.

У 1345 році разом з братом Робертом брав участь у змові проти принца-консорта Андрія, чоловіка королеви Неаполю Джованни I. Людовик зумів обійти брата, який до того був більш близький до королеви, й у 1346 році стати чоловіком Джованни I.

У 1347 році угорський король Людовик Великий виступив проти Джованни I та Людовика I, плануючи помститися подружжю за смерть брата. У січні 1348 року неаполітанське військо зазнало поразки у битві при Капуї, і Людовик Угорський опанував усією країною. Людовик Тарантський разом з дружиною втік до Провансу.

У липні Людовик I і Джованна I повернулися до Неаполя, зуміли відвоювати королівство, скориставшись мором серед угорців. Незабаром його було короновано на короля. З 1349 року фактично перебрав владу у свої руки, а ім'я Людовика I стали ставити перед ім'ям його дружини Джованни I. Того ж року наказав стратити Енріко Караччйоло, улюбленця королеви.

1350 року було відбито наступ угорців на Неаполь. При цьому Людовик I пообіцяв Папі Римському поважати права дружини. Лише у 1352 році визнано папою Климентом VI за короля. 27 травня того ж року відбулася повторна коронація Людовика I.

У 1356 році, скориставшись сходженням на трон Сицилійського королівства малолітнього Фредеріка III, Людовик I рушив на завоювання острова, перемігши у битві при Мессіні. Проте 1357 року неаполітанські війська зазнали поразки. Після цього Людовик I відмовився від подальших військових дій.

1357 року відправив свого брата Філіппа II Тарентського до Прованського графства, призначивши його генерал-вікарієм. Останній зумів запобігти розоренню графства арманьяками.

1360 року придушив заколот Людовика, графа Гравіно. У квітні 1362 року Людовик I захворів імовірно на чуму й помер 25 квітня 1362 року.

Родина

Дружина — Джованна I, королева Неаполю

Діти:

• Катерина (1348—1349)
• Франческа (1351—1352)

Джерела

• Theo Kölzer: Ludwig von Tarent. // Lexikon des Mittelalters (LexMA). Band 5, Artemis & Winkler, München/Zürich 1991, ISBN 3-7608-8905-0, Sp. 2199.
• Boulton, D'Arcy Jonathan Dacre (2000). The Knights of the Crown: The Monarchical Orders of Knighthood in Later Medieval Europe, 1325—1520. Boydell Press. p. 214. ISBN 0851157955.