Луї-Жан-Франсуа Лагрене
Луї-Жан-Франсуа Лагрене́ (фр. Louis Jean François Lagrenée) прозваний «Старшим» (фр. Lagrenée l'Ainé; 21 січня 1725 Париж — 19 червня 1805, там само) — французький художник, учень Ш. Ван Лоо. Старший брат Жана-Жака Лагрене.
Навчався у Шарля Ван Лоо. 1749 року отримав Римську премію від Паризької Академії Мистецтв, потім три роки провів в Італії. По поверненні до Парижа спочатку був приписаний до Академії, у 1755 році став її дійсним членом, а у 1762 — професором.
На запрошення Єлизавети Петрівни у 1760 році приїхав до Росії. У Петербурзі отримав титул придворного живописця і місце професора-викладача історичного живопису в новозаснованій Санкт-Петербурзькій академії мистецтв. Проте, незадоволення петербурзьким життям, і очевидно, розбіжності з І. І. Шуваловим спонукали його через три роки повернутися до Франції.
У 1781 році призначений на пост директора Французької академії в Римі, з титулом ад'юнкт-ректора Паризької Академії і з пенсією, яку йому пожалував король за картину «Малабарська вдова». Під час Французької Революції позбавлений своєї посади і пенсії, але Наполеон призначив його почесним хоронителем і адміністратором наполеонівського музею, вручив Орден Почесного легіону.
Лагрене Старший писав картини на історичні теми, алегорії і жанри. Його роботи відповідають академічним шаблонам того часу, холодні та манірні, але не позбавлені декоративної ефектності і приємні своїми фарбами, особливо за тонами карнації. З успіхом він працював і в жанрі портрета.
-
Пігмаліон і Галатея (1781).
-
Смерть дофіна (1765).
-
Марс і Венера, застигнуті зненацька Вулканом (1768)
-
Смерть дружини Дарія (1785).
-
Марс і Венера. Алегорія Миру (1770)
-
Діана й Ендіміон (1776)
-
Купання Венери з німфами (1776)
-
Алківіад на колінах перед коханою
-
Піднесення Аврори (1763)
-
Амур Мистецтв втішає Живопис після глузів недоброзичливців
-
Пенелопа читає листа від Одіссея
-
Святий Людовік, король Франції з папою Інокентієм IV у Ліоні, 1248 рік
- ↑ Jal A. Dictionnaire critique de biographie et d'histoire : errata et supplément pour tous les dictionnaires historiques d'après des documents authentiques inédits — 1 — Paris: Plon, 1867.
- ↑ а б Louis Jean Francois (l'aí®né) Lagrenée
- ↑ Benezit Dictionary of Artists — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ а б Зведений список імен діячів мистецтва — 2018.
- ↑ http://pba-opacweb.lille.fr/fr/search-notice?type=list&filters%5Bfacets.id%5D%5B%5D=5cc2aedf5c0284355b8b4be2
- Лагрене, французские живописцы // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)