Зикіна Людмила Георгіївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Людмила Зикіна)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зикіна Людмила Георгіївна
рос. Людмила Зыкина
Основна інформація
Дата народження10 червня 1929(1929-06-10)[1][2]
Місце народженняМосква, СРСР[1]
Дата смерті1 липня 2009(2009-07-01)[3][2][4] (80 років)
Місце смертіМосква, Росія
Причина смертіінфаркт міокарда
ПохованняНоводівичий цвинтар
Роки активностіз 1947
ГромадянствоСРСР і Росія
Професіїакторка, співачка, вчителька музики
ОсвітаДержавний музично-педагогічний інститут імені М. М. Іпполітова-Іванова і Російська академія музики імені Гнесіних
Співацький голосмецо-сопрано
Інструментигітара, баян і вокал[d]
Жанриестрада, народна музика, романс і російська народна пісняd
ЛейблиМелодія
Нагороди
Автограф
CMNS: Файли у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Зикіна.

Людмила Георгіївна Зикіна (рос. Людмила Георгиевна Зыкина; 10 червня 1929, Москва, СРСР — 1 липня 2009, Москва, Російська Федерація) — радянська и російська співачка, виконавиця російських народних пісень, романсів, естрадних пісень. Герой Соціалистичної Праці (1987), народна артистка СРСР (1973), лауреат Ленінської (1970) и Державної премії РРФСР імені М. І. Глінки (1983). Кавалер двох орденів Леніна (1979, 1987). Художній керівник і солістка Державного академічного російського народного ансамблю «Россия» (1977—2009).

Репертуар Людмили Зикіної нараховував більш ніж 2 тисячі співочих творів.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Людмила Зикіна народилася 10 червня 1929 року в Москві в сім'ї робітників. У роки німецько-радянської війни працювала токарем на Московському верстатобудівному заводі ім. Серго Орджонікідзе. Була удостоєна почесного звання «Заслужений орджонікідзівець». Після війни працювала санітаркою в підмосковному військовому госпіталі, а потім швалею в лікарні імені Кащенка.

Творча біографія почалася 1947 року з участі у Всесоюзному конкурсі молодих виконавців, після якого її прийняли в Державний академічний російський народний хор імені М. Ю. П'ятницького.

1960 року Зикіна почала сольну кар'єру, а 1977 року створила Державний академічний російський народний ансамбль «Росія».

Репертуар співачки складався з двох тисяч пісень. Альбоми Зикіної розійшлися загальним накладом шість мільйонів примірників. Співачка також написала три книги, в яких описала подробиці своєї творчої біографії — 1975 року була видана «Пісня», 1987 — «На перехрестях зустрічей», 1998 — «Тече моя Волга».

Зикіна була дуже популярна і в багатьох країнах СНД, особливо в Азербайджані, де вона виступала кілька разів. 1972 року Гейдар Алієв, перебуваючи тоді на посаді 1-го секретаря ЦК КП Азербайджану, привітав відому співачку із званням Народна артистка Азербайджанської РСР.

Людмила Зикіна виконала такі популярні пісні: «Течёт река Волга[ru]» (композитор — Марк Фрадкін, поет — Лев Ошанін), «Оренбургский пуховый платок» (композитор — Григорій Пономаренко, поет — Віктор Боков), «На побывку едет» (композитор — Олександр Аверкін, поет — Віктор Боков), «Поклонимся великим тем годам» (композитор — Олександра Пахмутова, поет — Михайло Львов), «Калина во ржи» (композитор — Олександр Білаш, поет — Володимир Федоров), «Я лечу над Россией», «Растёт в Волгограде берёзка» (композитор — Г. Пономаренко, поет — Маргарита Агашина), «Киев — красное солнышко» (композитор — Олександра Пахмутова, поет — Микола Добронравов)[5] і багато інших.

Див. також

[ред. | ред. код]
  • 4879 Зикіна — астероїд, названий на честь співачки.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Зыкина Людмила Георгиевна // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ http://www.turkishweekly.net/news/82889/-ussr-people-s-artist-lyudmila-zykina-died-.html
  4. ↑ Find a Grave — 1996.
  5. ↑  Киев - Красное Солнышко на YouTube

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Зикіна_Людмила_Георгіївна