Овчинникова Люсьєна Іванівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Люсьєна Овчинникова)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Люсьєна Овчинникова
рос. Овчинникова Люсьена Ивановна
Ім'я при народженніЛюсьєна Іванівна Овчинникова
Народилася10 вересня 1931(1931-09-10)
Олевськ, УРСР, СРСР
Померла8 січня 1999(1999-01-08) (67 років)
Москва, Росія
ПохованняВведенське кладовище
ГромадянствоСРСР СРСРРосія Росія
Діяльністьактриса театру і кіно
Alma materДержавний інститут театрального мистецтва імені Анатолія Луначарського (1955)
ЗакладМосковський академічний театр імені Володимира Маяковського, Ашгабатський державний російський драматичний театр імені Олександра Пушкінаd і Державний театр кіноактора
Роки діяльності1955—1997
Чоловікактор Валентин Козлов
IMDbID 0653781
Нагороди та премії
заслужений артист РРФСР

Зовнішні зображення
Актриса Люсьєна Овчинникова)

Люсьє́на Іва́нівна Овчи́нникова (1931—1999) — радянська, російська актриса театру і кіно. Заслужена артистка РРФСР (1973).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народилася 10 вересня 1931 р. в м. Олевськ (УСРР) в родині прикордонника. Закінчила акторський факультет Державного інституту театрального мистецтва імені А. В. Луначарського (1955, курс Народного артиста РРФСР Григорія Конського).

У різні роки працювала в Московському академічному театрі імені Володимира Маяковського, Московському літературно-драматичному театрі Всеросійського театрального товариства (ВТТ), в Державному російському драматичному театрі ім. О. С. Пушкіна (м. Ашхабад) та в Державному театрі кіноактора в Москві.

Дебютувала в кінематографі в картині режисера Л. Куліджанова «Батьківський дім» (1959). Знімалась у кінофільмах провідних радянських режисерів — Сергія Герасимова, Михайла Ромма, Олексія Германа, Петра Тодоровського, Олександра Мітти, Віталія Мельникова, Ролана Бикова, Олександра Прошкіна, Іллі Фреза, Володимира Грамматикова та ін. Втілювала на екрані привабливий образ простої жінки-трудівниці з народу. Добре співала.

Популярність і любов глядача принесли ролі в картинах «Дівчата» (1961) і «Мама вийшла заміж» (1969).

Грала у стрічках кіностудії ім. О. Довженка та Одеської кіностудії: «Повість про Пташкіна» (1964, реж. Б. Крижанівський), «Вірність» (1965), «Віра, Надія, Любов» (1972, реж. І. Шмарук), «Увімкніть північне сяйво» (1972), «Любі мої» (1975), «Камертон» (1979, реж. В. Новак), «Трень-брень» (1994, реж. Р. Василевський).

Працювала на озвучуванні мультфільмів: «Мауглі. Ракша» (1967), «Мауглі. Повернення до людей» (1971), «Фока — на всі руки дока» (1972), «Дитинство Ратибора» (1973), «Мауглі» (1973), «Персей» (1973), «Скарби затонулих кораблів» (1973), «Лисиця і ведмідь» (1975), «Остання пелюстка» (1977).

Померла 8 січня 1999 року у віці 67 років у Москві, переживши свого чоловіка, актора Валентина Козлова всього на чотири місяці. Причиною смерті стала тромбоемболія. 12 січня тіло актриси було кремовано, а урну з прахом поховано в колумбарії Введенського кладовища; у 2021 році її було перепоховано в родинній могилі на тому самому кладовищі (ділянка № 3).

Пам'ять

[ред. | ред. код]

Життю і творчості актриси присвячені: глава 55 документально-біографічного циклу передач Леоніда Філатова «Щоб пам'ятали» і документальний фільм «Люсьєна Овчинникова. Життя в очікуванні любові» (2008, Останкіно).

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Зіграла близько 60 ролей в кінофільмах, серед яких:

Література

[ред. | ред. код]
  • Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.303;
  • Раззаков Ф. Досьє на звезд: Их любят, о них говорят. М., 1999. — С.680—683.

Посилання

[ред. | ред. код]