Лілея (фільм, 1959)
Лілея | |
|---|---|
.jpg) Офіційний україномовний постер №1 | |
| Жанр | фільм-балет |
| Режисер | Вахтанг Вронський Василь Лапокниш |
| Продюсер | Вронський Вахтанг Іванович |
| Сценарист | Вахтанг Вронський Василь Лапокниш |
| У головних ролях | Євгенія Єршова Роберт Клявін (Візіренко) Аркадій Аркадьєв Валентина Калиновська Олександр Сегаль |
| Оператор | Олександр Ананасов Микола Топчій |
| Композитор | Костянтин Данькевич |
| Художник | Олексій Бобровников |
| Тривалість | 126 хв. |
| Мова | українська |
| Країна |  СРСР |
| Рік | 1959 |
| IMDb | ID 0237411 |
«Лілея» — український радянський фільм-балет. Постановку балету «Лілея» з лібрето Всеволода Чаговця та музикою Костянтина Данькевича у 1940 році ще перед Другою світовою війною здійснив Вахтанг Вронський. У 1959 році Вронський разом із Василем Лапокнишем зняв однойменний фільм. Сюжет фільму базується на різних віршах з «Кобзаря» Тараса Шевченка.
Прем'єра фільму відбулася в УРСР у Києві у 1959 році.
1820-ті роки, Україна перебуває під колоніальним гнітом Московії. Кріпачка-молодиця Лілея та кріпак-парубок Степан закохуються, але їх намагається розлучити злий Князь-москаль. Фільм закінчується сценою народного повстання проти поневолювачів-москалів.
В основу фільму лягли образи і мотиви кількох творів Т. Шевченка, зокрема балад «Лілея», «Русалка», «Утоплена», поем «Осика»(«Відьма»), «Невольник» («Сліпий»). Адрій Малишко додав і дикторський текст з його віршів.
У основі сюжету – історія кохання Лілеї й Степана, що зростали разом. Князь (збірний образ з «Княжни», «Марини») переслідує закоханих, але громада відправляє Степана на Січ, а Лілея знаходить притулок у циган (образ циганського табору є у «Відьмі»). Уві сні вона бачить коханого з русалками (до цих міфологічних персонажів Шевченко звертався в «Русалці», «Утопленій»). Героя по дорозі на Січ ловлять і осліплюють князівські гайдамаки; Степан стає кобзарем (мотив зі «Сліпого»), що закликатиме народ до боротьби. Лілея гине, а люд повстає і вбиває жорстокого князя.[1][2]
Музична складова, як і сценарій, також покликалася на Кобзаря: композитор використав народну музику, причому музичний лейтмотив героїні – «Ой зійди, зійди ти, зіронько та вечірняя» – одна з улюблених Шевченкових пісень; музичною темою повстання став «Заповіт».
- Євгенія Єршова — Лілея
- Роберт Клявін (Візіренко) — Степан
- Аркадій Аркадьєв —
- Валентина Калиновська — Гера
- Олександр Сегаль — Перко
- Режисери-постановники та сценаристи: Вахтанг Вронський, Василь Лапокниш
- Оператори-постановники: Микола Топчій, Олександр Ананасов
- Художник-постановник: Олексій Бобровников
- Звукорежисер: Аріадна Федоренко
- Композитор: Костянтин Данькевич
- Художник по костюмах: Ядвіга Добровольська
- Художник по гриму: Олексій Матвєєв
Фільм досить вдало передав кінематографічними засобами танець: зміною планів, гарно знятою натурою, вдалим кольоровим рішенням, хоча, як і інші фільми-вистави, «Лілея» не уникла бутафорських елементів пейзажу – намальованого неба, штучного дерева на могилі героїні тощо; театральністю відзначаються окремі сцени, зокрема епізод повстання.[3]
- ↑ Анастасія Пащенко. Мотиви і образи Кобзаря в кіно [Архівовано 3 листопада 2018 у Wayback Machine.]. Кіно-театр №1 за 2014 рік
- ↑ Дмитрик, Олена Доторкнутися до Шевченка: гаптична естетика кінофільмів "Лілея" та "Наймичка" // Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. 2014. Вип. 14. С. 168-175.
- ↑ Дубенко С. Тарас Шевченко та його герої на екрані. Київ: Наукова думка, 1967. С. 124–131.
|
