Лілль (футбольний клуб)
 | ||||
| Повна назва | Lille Olympique Sporting Club Lille Métropole | |||
| Прізвисько | Les Dogues («мастифи») | |||
| Коротка назва | ЛОСК | |||
| Засновано | 1944 | |||
| Населений пункт | Лілль,  Франція
| |||
| Стадіон | «П'єр-Моруа» | |||
| Вміщує | 50 186[1] | |||
| Президент | Олів'є Летан
| |||
| Головний тренер |  Паулу Фонсека
| |||
| Ліга | Ліга 1 | |||
| 2023/24 | 4-е місце | |||
| Вебсайт | Офіційний сайт | |||
| ||||
Лілль (фр. Lille Olympique Sporting Club) — професіональний французький футбольний клуб з міста Лілль.
Футбольний клуб «Лілль» був утворений після злиття лілльського «Олімпіка» та клубу «Фів», двох команд з міста Лілль, що одночасно виступали у вищому французькому дивізіоні[2]. «Лілль» одразу ж вийшов на провідні позиції у Франції. У 1945-55 роках «Лілль» двічі стає чемпіоном та чотири рази здобуває срібло чемпіонату Франції, а також сім разів виходить у фінал Кубка Франції, здобувши при цьому п'ять Кубків. Однак з 1955 року почався занепад команди і виліт у Другий дивізіон. Лише у 1970-их роках «Лілль» оговтався і повернувся до еліти. Однак клуб був приречений на, як кажуть у Франції, йо-йо між 1 та 2 дивізіонами.
У 1980-90-их роках «Лілль» став середняком Першого дивізіону, час від часу вилітаючи у Другий дивізіон. Неабиякий прогрес «Лілля» фани побачили у 1999-2002 роках, одразу після того, як нова влада міста знайшла фінансування для футбольної команди. «Лілль» пробивається до Ліги чемпіонів, звідки вилітає у Кубок УЄФА і там продовжує достойний виступ. «Лілль» двічі проходить до однієї восьмої Кубка УЄФА і кладе у свою скарбницю трофеїв Кубок Інтертото.
Друга спроба у Лізі чемпіонів у 2005 році знову завершується на груповій стадії. У 2006 році «Лілль» знову виступає у Лізі чемпіонів і стає першою французькою командою, яка переграла «Мілан» на його полі. «Лілль» пройшов до однієї восьмої, де поступився «Манчестер Юнайтед». Успішний сезон 2005-06 поповнився бронзою чемпіонату Франції.
У 2007-08 команду покинули численні лідери. Навіть після підсилення нідерландським нападником Патріком Клюйвертом, «Лілль» втрачає позиції у Чемпіонаті Франції. Через рік клуб покидає чергова група гравців основного складу. Ціла низка футболістів впродовж кількох років переходила з «Лілля» у «Ліон», що, ймовірно, зумовлено добрими відносинами президентів двох клубів.[3]
У сезоні 2008-09 «Лілль» посів 5-е місце в чемпіонаті, що дало команді право взяти участь у Лізі Європи наступного сезону. У тому розіграші турніру французька команда дійшла до 1/8 фіналу, де за сумою результатів двох матчів (1:0 і 0:3) поступилася дорогою англійському «Ліверпулю».
А вже у сезоні 2009-2010 «Лілль» повертається у групу лідерів завершивши чемпіонат на 4-му місці і знову вийшов в єврокубки. В Лізі Європи 2010-11 «доги» знову змогли вийти з групи, але програли в 1/16 фіналу голландському ПСВ (2:2, 1:3). На внутрішній же арені сезон вийшов ще найвдалішим. Перемігши 19 квітня 2011 року в півфіналі Кубка Франції «Ніццу», «Лілль» вперше з 1955 року пробився до фіналу цього турніру. 14 травня команда Руді Гарсії на стадіоні «Стад де Франс» переграла столичний «Парі Сен-Жермен» та стала володарем національного кубка. У чемпіонаті 2010—2011 «Лілль» перебував серед лідерів, з 13-го туру не опускався нижче 2-го місця. Зігравши в 37-му турі внічию все з тим же ПСЖ, команда Гарсії за тур до закінчення чемпіонату забезпечила собі чемпіонський титул (третій в історії та перший з 1954 року).
Після сезону 2012-2013 головним тренером став Рене Жирар. На цьому посту спеціаліст замінив Руді Гарсію, який очолив італійську Рому.
Протягом чемпіонату 2013-2014 команда постійно перебувала у зоні єврокубків і в підсумку посіла 3-тє місце, що дозволило зіграти у кваліфікації Ліги Чемпіонів[4]. Головною запорукою успіху можна назвати гру голкіпера Вінсента Еньєама, який видав неймовірну суху серію довжиною в 11 матчів (1063 хвилини), ледь не побивши рекорд воротаря Бордо початку 90-х Гаетана Юара[5].
Сезон 2014/2015 розпочався із кваліфікаційних матчів Ліги Чемпіонів. Лілль успішно пройшов 3-й раунд, у двоматчевому протистоянні подолавши швейцарський Грассхоппер (2:0 перемога в гостях та нічия 1:1 вдома)[6]. Наступним суперником перед груповим турніром ЛЧ став португальський Порту, який переконливо розібрався з французьким суперником, відправивши Лілль до Ліги Європи. Команда Рене Жірара поступилась і вдома (0:1) і в гостях (0:2)[7]. В груповому раунді ЛЄ Лілль в шести матчах набрав 4 очки і посів останнє місце. А чемпіонат команда закінчила на 8-му місці.
У травні 2015 року після відставки Рене Жирара новим головним тренером клубу став Ерве Ренар. Угода з 46-річним французьким фахівцем розрахована до кінця сезону-2017/18.
11 листопада на офіційному сайті клубу було оголошено про розірвання конракту з Ренаром. В повідомленні містились причини такого рішення: "Шістнадцяте місце Лілля в турнірній таблиці після тринадцяти зіграних поєдинків не відповідає цілям клубу"[8]. 22 листопада на офіційному сайті клубу оголосили, що головним тренером "догів" буде Фредерік Антонетті[9].
У січні 2017 Мішель Сейду продав клуб люксембурзькому бізнесменові, колишньому власнику команди "Формули-1" Жерару Лопесу. В останньому матчі Сейду як президента "Лілль" обіграв в 1/32 Кубка Франції "Ексельсіор" 4-1.[10]
- Станом на 20 серпня 2024[11]
|
|
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
- Чемпіон Франції (4): 1946, 1954, 2011, 2021
- 2-е місце: 1948, 1949, 1950, 1951, 2005, 2019
- 3-є місце: 1952, 2001, 2006, 2012, 2014
- Володар Кубка Франції (6): 1946, 1947, 1948, 1953, 1955, 2011
- Фіналіст Кубка Франції: 1945, 1949
- Фіналіст Кубка ліги: 2016
- Володар Суперкубка Франції (1): 2021
- Переможець Кубка Інтертото: 2004
|
|
|
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
-
-
Склад команди у 2014 році
.jpg)
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 5 вересня 2021. Процитовано 5 вересня 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ SC Fivois (1901—1944). Історія, Досягнення [Архівовано 27 жовтня 2020 у Wayback Machine.](фр.)
- ↑ Франція, футбольний клуб ‘Лілль’ (українською) . ua-gol.com. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 15 грудня 2015.
- ↑ Лига 1. Лилль пробивается в ЛЧ, Лион сыграет в ЛЕ, Сошо вылетает (рос) . football.ua. Процитовано 04.04.2015.[недоступне посилання]
- ↑ Лига 1. Итоги полугодия (рос) . football.ua. Процитовано 04.04.2015.[недоступне посилання]
- ↑ ЛЧ. БАТЭ, Стандард, Марибор и Лилль пробиваются в следующий раунд. Архів оригіналу за 5 липня 2015. Процитовано 4 липня 2015.
- ↑ Порту уверенно прошел Лилль. Архів оригіналу за 6 липня 2015. Процитовано 4 липня 2015.
- ↑ Лілль звільнив Ренара (російською) , football.ua, архів оригіналу за 19 листопада 2015, процитовано 18 литопада 2015
- ↑ Лілль знайшов нового тренера (російською) , football.ua, архів оригіналу за 4 грудня 2015, процитовано 3 грудня 2015
- ↑ Без права на поражение (російською) , радио "Соль", архів оригіналу за 2 лютого 2017, процитовано 30 січня 2017
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 5 вересня 2021. Процитовано 5 вересня 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
- Офіційний сайт [Архівовано 25 лютого 2011 у Wayback Machine.] (фр.)
- Неофіційний сайт [Архівовано 1 липня 2007 у Wayback Machine.] (фр.)
- Профіль клубу на сайті pari-et-gagne.com [Архівовано 28 грудня 2015 у Wayback Machine.] (фр.)
 Вільярреал (2) •  Гамбург (2) • Шальке 04 (2) • Штутгарт (2) •  Астон Вілла (2) • Бастія (1) •  Болонья (1) • Жиронден де Бордо (1) • Брага (Португалія) (1) • Валенсія (1) • Вердер (1) • Вест Гем Юнайтед (1) • Генгам (1) • Карлсруе (1) • Ланс (1) • Лілль (1) • Олімпік (Ліон) (1) • Малага (1) • Олімпік (Марсель) (1) • Монпельє (1) • Ньюкасл Юнайтед (1) • Осер (1) • Парі Сен-Жермен (1) • Перуджа (1) • Сельта (1) •  Сількеборг (1) • Страсбур (1) • Труа (1) • Удінезе (1) • Фулгем (1) • Ювентус (1) |
| Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво | |
|---|---|
| Спорт | |
| Тематичні сайти | |
| Довідкові видання | Fandom (англ.) |
| Нормативний контроль |
