Перейти до вмісту

Линник Володимир Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Лінник Володимир Павлович)
Линник Володимир Павлович
Народився24 червня (6 липня) 1889 Редагувати інформацію у Вікіданих
Харків, Російська імперія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер9 липня 1984(1984-07-09) (95 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Ленінград, РРФСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняКомаровське селищне кладовище Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперія
 Російська республіка
 УНР
 Українська РСР
 СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьфізик Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materКНУ імені Тараса Шевченка
Імператорський університет Святого Володимира Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьоптика Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладКНУ імені Тараса Шевченка
НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського
Державний оптичний інститут
Санкт-Петербурзький державний університет
Пулковська обсерваторія Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступіньдоктор фізико-математичних наук
ЧленствоАкадемія наук СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиЛинник Юрій Володимирович Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «У пам'ять 250-річчя Ленінграда»
Сталінська премія

Володимир Павлович Линник (24 червня (6 липня) 1889(18890706), Харків — 9 липня 1984) — радянський оптик, академік АН СРСР (1939). Лауреат Сталінської премії (1946, 1950), Герой Соціалістичної Праці (1969).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Володимир народився 6 липня 1889 року у Харкові в родині токаря по металу Івана Петровича Темнова. Після смерті батька у 1891 році мати, не маючи матеріальних можливостей утримувати дитину, віддала сина на виховання своєму братові Павлу Федоровичу Линникові, а сама поїхала на заробітки до Києва. Павло Федорович усиновив небожа, тому прізвище хлопчика змінилося. Малий Володя до 1898 року мешкав у с. Парастаївка Чернігівської губернії. Там на цукровому заводі Павло Федорович працював ковалем. Потім родина переїхала до Білої Церкви, де Володимир закінчив спочатку двокласне училище, а потім у 1909 році гімназію із золотою медаллю. Того ж року Линник вступив на фізико-математичний факультет Київського університету св. Володимира.

Закінчив Київський університет у 1914 році і був залишений у ньому для викладацької роботи. У 1923—1926 роках викладав у Київському політехнічному інституті, з 1926 року працював в Державному оптичному інституті (з 1951 року — на посаді начальника відділу), одночасно в 1933—1941 роках був професором Ленінградського університету. У 1930-і роки працював професором Ленінградського інституту точної механіки й оптики (Літма). Завідувач кафедрою Лабораторних оптичних приладів Літма (1939—1941). У березні 1943 року Державна комісія під головуванням В. П. Линника прийняла захисту дипломних проєктів студентів Літма, підготовлені в умовах евакуації інституту в м. Черепанова Новосибірської області.

У 1946—1968 роках працював у Пулковській обсерваторії.

Похований на кладовищі в Комарово. Могила є пам'ятником культурно-історичної спадщини.

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

Основні наукові роботи відносяться до прикладної оптики. Запропонував метод дослідження кристалів за допомогою рентгенівських променів (метод Линника). Розробив методи дослідження якості зображень в оптичних системах. У 1930-ті роки створив прилади для контролю чистоти поверхні різного класу (мікроінтерферометр Линника і подвійний мікроскоп Линника), що принесли йому світове визнання. У 1946 створив унікальний інтерференційний пасажний інструмент. Сконструював зоряний інтерферометр з базою 6 м для виміру кутових відстаней між подвійними зірками — перший великий астрономічний прилад з азимутальним монтуванням, оснащений системою фотоелектричного гідування по зірках, який дозволяв вимірювати з точністю до 0,002 «кутові відстані між подвійними зірками до 15».

Був головою ради щодо будівництва 6-метрового телескопа БТА, запропонував використовувати азимутальне монтування у цьому інструменті. Ініціатор розвитку сучасної адаптивної оптики, у 1957 році запропонував конструкцію телескопа, в якому для компенсації атмосферних спотворень використовується складене дзеркало з переміщуваними елементами. Керував розробкою полегшених і складових дзеркал для відправки в космос. У Комарово створив невелику обсерваторію, оснащену різними приладами, розробив в ній ряд нових методів дослідження спектрограм. Вніс значний внесок у мікроскопію, розробивши оригінальну технологію збирання та юстирування складних об'єктивів мікроскопів, яка досі використовується в промисловості.

Відзнаки та звання

[ред. | ред. код]

Публікації

[ред. | ред. код]

Родина

[ред. | ред. код]

Був одружений. Дитина:

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]