Перейти до вмісту

Лісове (Баранівська міська громада)

Координати: 50°16′33″ пн. ш. 27°49′1″ сх. д. / 50.27583° пн. ш. 27.81694° сх. д. / 50.27583; 27.81694
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Лісове (Баранівський район))
село Лісове
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Звягельський район
Тер. громада Баранівська міська громада
Код КАТОТТГ UA18080010190046970
Основні дані
Засноване др 1906 р.
Населення 190
Площа 1,117 км²
Густота населення 170,1 осіб/км²
Поштовий індекс 12727
Телефонний код +380 4144
Географічні дані
Географічні координати 50°16′33″ пн. ш. 27°49′1″ сх. д. / 50.27583° пн. ш. 27.81694° сх. д. / 50.27583; 27.81694
Середня висота
над рівнем моря
225 м
Водойми Нивна
Місцева влада
Адреса ради 12726, Житомирська обл., Звягельський р-н, Баранівська ОТГ, с. Ялишів
Карта
Лісове. Карта розташування: Україна
Лісове
Лісове
Лісове. Карта розташування: Житомирська область
Лісове
Лісове
Мапа
Мапа

Лі́сове (до 05.08.1960 року Гута Жаборицька[1]) — село в Україні, у Баранівській міській громаді Звягельського району Житомирської області. Населення становить 190 осіб.

Географія

[ред. | ред. код]

На північному заході від села бере початок річка Лозняки, права притока Случі.

Відстань до Районного центру (Звягель) - 55 км. Обласного центру (Житомир) - 65 км.

Історія

[ред. | ред. код]

Перша згадка про слободу Гута Жаборицька міститься у записі ревізької казки від 1811. Відомо, що від початку свого створення поселення було власністю члена Варшавської банківської комісії Ф. Кароля, сина Кобріта. Згодом воно перейшло у володіння Звенигородському хорунжому С. Биховському. У ті часи слобода нараховувала 63 ревізькі душі.

Відомо, що у селі займалися гутництвом (виробництвом скляного посуду), від чого і пішла назва села.

Після скасування кріпацтва селяни отримали змогу викупити поміщицьку землю у приватну власність і цей процес почався в 1866 р. Основними заняттями мешканців після закриття гути та викупу землі, - були землеробство, скотарство, робота на смолярнях, лісовий промисел. Також у селі працювала поташня та кузня.[2]

У 1906 році Жаборицька Гута, село Баранівської волості Новоград-Волинського повіту  Волинської губернії. Відстань від повітового міста 37 верст, від волості. Нараховувалось Дворів 163, мешканців 985[3].

Радянську владу в селі було встановлено в січні 1918 р. У вересні 1920 р. тут були створені комітет незаможних селян і революційний комітет. У 1925 р. Гута Жаборицька увійшла до складу Ялишівської польської сільради яка увійшло до складу Мархлевського польського національного району, головою якої було обрано незаможника Кучинського.

В 1934 р.у селі з'явився Колгосп під назвою «Гасло бідноти».

Під час Голодомору в Україні 1932–1933 рр. – с. Жаборицька Гута, входило до складу Жаборицько-Гутянської сільради Баранівського району Київської області. За даними сільради, від голоду загинуло 41 члюдина.[4]

Станом на 2001 р. мешкало 190 осіб

27 липня 2016 року село увійшло до складу новоствореної Баранівської міської територіальної громади Баранівського району Житомирської області[5]. Від 19 липня 2020 року, разом з громадою, в складі новоствореного Новоград-Волинського (згодом — Звягельський) району Житомирської області[6].

Населення

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[7]:

Мова Відсоток
українська 100%

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Мапа Волинської губернії Шуберта Ф.Ф. Архів оригіналу за 25 березня 2021.
  2. Szpakowski, Wiktor. Rzeszów : Grzegorz Bytnar : Muzeum Regionalne PTTK [Polskiego. Процитовано 8 липня 2023.
  3. Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 31 травня 2019.
  4. Національна книга пам’яті жертв Голодомору 1932-1933. Національний музей Голодомору-геноциду (укр.). 3 жовтня 2019. Процитовано 29 червня 2023.
  5. Офіційний портал Верховної Ради України. http://w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 11 січня 2023.
  6. Про утворення та ліквідацію районів. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 11 січня 2023.
  7. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795—2006 Довідник. — Житомир: Волинь, 2007—620 с. — ISBN 966—690 –090 — 4
  2. Список населених місць  Волинскої губернії. —  Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с


Посилання

[ред. | ред. код]