Кулемет Максима-Токарєва
| Кулемет Максима-Токарєва | |
|---|---|
 Федір Токарєв поряд з МТ зр. 1925 року | |
| Тип | ручний кулемет |
| Походження |  СРСР |
| Історія використання | |
| На озброєнні | 1925-1927 (офіційно на озброєнні РСЧА) |
| Оператори | див. Оператори |
| Війни | Громадянська війна в Іспанії Німецько-радянська війна |
| Історія виробництва | |
| Розробник | Ф. В. Токарєв |
| Розроблено | 1924 |
| Виробник | Тульський збройовий завод |
| Виготовлення | 1925-1927 |
| Виготовлена кількість | 2450 |
| Характеристики | |
| Вага | 12,9 кг (не споряджений) 15,5 кг (споряджений) |
| Довжина | 1330 мм |
| Довжина ствола | 655 мм |
| Набій | 7,62×54 мм R |
| Калібр | 7,62 мм |
| Дія | віддача ствола |
| Темп вогню | 600 п/хв (одиночними) 100 п/хв (чергами) |
| Дульна швидкість | 800 м/c |
| Дальність вогню | |
| Максимальна | 2000 |
| Система живлення | кулеметна стрічка на 100 або 250 патронів |
| Приціл | відкритий |
Кулемет Максима-Токарєва у Вікісховищі | |
Кулемет Максима-Токарєва — радянський ручний кулемет конструкції Федора Васильовича Токарєва. Кулемет був розроблений в 1924 році на основі кулемета Максима зр. 1910 року. У 1925 році був прийнятий на озброєння РСЧА, проте у 1927 році був знятий, у зв'язку з появою більш вдалого кулемета ДП-27.
У 1923 році Артилерійський комітет Міністерства оборони СРСР дав наказ Збройовому полігону школи «Постріл» переробити станковий кулемет Максима в ручну версію. Виконання цього завдання було доручено конструктору І. М. Колеснікову, який і виготовив перший зразок такого кулемета, який отримав назву «Максим-Колесніков». Пізніше, у листопаді 1924 року, аналогічну переробку здійснив Федір Токарєв. Виготовлення обох систем проводилось на Тульському збройовому заводі під наглядом самих конструкторів. З цього часу в Тулі почало практичну діяльність конструкторське бюро, яке остаточно організаційно оформилось в 1925—1926 рр. Фактично його очолив П. П. Третьяков, який займав на той час посаду помічника інструментальної майстерні.
8 вересня 1924 року постановою Революційної військової ради СРСР для вибору найкращого зразка ручного кулемета була створена комісія під керівництвом особисто інспектора кавалерії РСЧА — Семена Будьонного. Комісія виробила основні вимоги, які в основному зводились до необхідності максимально полегшити конструкцію із збереженням всіх основних механізмів. Крім цього, пропонувалось укоротити ствол і зробити його швидкозмінним, розробити сошки, які б складалися, зробити спрощений приціл тощо.
10 квітня 1925 року були проведені випробування кулеметів Максима-Колеснікова і Максима-Токарєва. На випробуваннях, крім призначеної профільної комісії Будьонного, були присутні представники командування і Штабу РСЧА, Сухопутних військ, Військово-повітряних сил і Морського флоту, Головного управління військової промисловості, школи «Постріл» і Тульського збройового заводу. Комісія одноголосно визначила кулемет конструкції Токарєва більш вдалим і рекомендувала його до запуску в серію.
Подальші випробування кулемета проводились в Московському, Західному і Українському військових округах. 26 травня 1925 року кулемет Максима-Токарєва (МТ) був прийнятий на озброєння РСЧА. Комісіями відзначалась простота системи і зручність використання зброї. Разом з тим було виявлено декілька недоліків розробленої системи: значна маса, велика кількість затримок, нестабільна подача набоїв, недосконалий метод заміни ствола. 1 липня 1925 року Тульський збройовий завод почав налагоджувати виробництво ручних кулеметів МТ, але за рік було випущено всього 50 одиниць. Масовий випуск почався тільки в листопаді 1926 року. 1927, у зв'язку з прийняттям на озброєння більш досконалого кулемета Дегтярьова, МТ був знятий з озброєння. За цей час завод встиг випустити 2450 штук, які пізніше взяли участь у Другій світовій війні і Громадянській війні в Іспанії.
Найбільш важливою конструктивною зміною в ручному кулеметі Максима-Токарєва в порівнянні з станковим кулеметом була заміна водяного охолодження повітряним і важкого колісного станка легкими трубчастими сошками. Для зручності користування кулеметом був введений дерев'яний приклад, до основи якого була прикріплена спускова скоба із спусковим механізмом і запобіжником. Ці зміни суттєво зменшили вагу зброї і підвищили її мобільність.
Живлення патронами здійснюється з використанням полотняної кулеметної стрічки на 100 набоїв, покладеної в металевий короб. Кулеметна стрічка була стандартизована з кулеметною стрічкою від станкового кулемета Максима зр. 1910 року, тому при необхідності в МТ могла бути заряджена стандартна стрічка від станкового кулемета Максима зр. 1910 року на 250 набоїв.
СРСР — перебував на озброєнні РСЧА; брав участь в німецько-радянській війні.
Друга Іспанська Республіка — певна кількість цих кулеметів постачались СРСР лівим силам Іспанії під час громадянської війни в Іспанії як «інтернаціональна підтримка».- Українська Повстанська Армія — близько десяти кулеметів, покинутих при відступі 14 кавалерійською дивізією РСЧА використовували у 1942-43 роках повстанці куренів «Крука» і «Хрона» ВО «Волинь-Південь».
- П. А. Гусак, А. М. Рогачев. Начальная военная подготовка (справочное пособие военрука). 2-е изд., доп. и перераб. Минск, «Народная асвета», 1975
- Оружие Победы. / колл. авт., отв. ред. В. Н. Новиков. 2-е изд. М., «Машиностроение», 1987
- С. Л. Федосеев. Пулемёты России. Шквальный огонь. М., Яуза — ЭКСМО, 2009
- Кулемет Максима-Токарєва на zonwar.ru [Архівовано 21 червня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- Кулемет МТ на YouTube (рос.)
| Варіанти гвинтівкового калібру |  | |
|---|---|---|
| В якості ручного кулемету | ||
| Зенітні варіанти | ||
| Авіаційні варіанти | ||
| Великокаліберні варіанти | ||
| Пов'язані конструкції | ||
| Виробники | ||
 Озброєння китайської піхоти часів Другої японо-китайської війни | ||
|---|---|---|
| Холодна зброя |  | |
| Пістолети | ||
| Гвинтівки та карабіни | ||
| Самозарядні та автоматичні гвинтівки |
| |
| Пістолети-кулемети | ||
| Кулемети |
| |
| Гранати |
| |
| Міномети | ||
| Вогнемети | ||
| Гранатомети та протитанкові рушниці | ||
| Набої | ||
| Шоломи | ||