Македонська абетка
| Кириличні абетки |
|---|
|
| Слов'янські: |
| Білоруська |
| Болгарська |
| Сербська |
| Македонська |
| Російська |
| Українська |
| Чорногорська |
| Неслов'янські: |
| Казахська |
| Киргизька |
| Монгольська |
| Таджицька |
| Історичні: |
| Старослов'янська абетка |
| Румунська кирилиця |
| Молдовська кирилиця |
| * Зазначені лише офіційні абетки держав-членів ООН. Детальніше тут. |
Сучасна македонська абетка (мак. Македонска азбука), як єдина абетка для запису македонської мови була прийнята в 1945 році, коли була кодифікована сама мова. Як і кожна кирилична абетка вона заснована на абетці Кирила і Мефодія та є варіацією сербської фонетичної абетки Вука Караджича й Крста Мисиркова.
| Буква | Вимова | Відповідник в українській мові | Буква | Вимова | Відповідник в українській мові |
|---|---|---|---|---|---|
| А а | /a/ | а | Н н | /n/ | н |
| Б б | /b/ | б | Њ њ | /ɲ/ | нь |
| В в | /v/ | в | О о | /ɔ/ | о |
| Г г | /g/ | ґ (г) | П п | /p/ | п |
| Д д | /d/ | д | Р р | /r/ | р |
| Е е | /ɛ/ | е | С с | /s/ | с |
| Ѓ ѓ | /ɟ/, /dʑ/1 | жь, джь | Т т | /t/ | т |
| Ж ж | /ʒ/ | ж | Ќ ќ | /c/, /ʨ/1 | ть, чь |
| З з | /z/ | з | У у | /u/ | у |
| Ѕ s | /dz/ | дз | Ф ф | /f/ | ф |
| И и | /i/ | і | Х х | /h/ | х |
| Ј ј | /j/ | й | Ц ц | /ʦ/ | ц |
| К к | /k/ | к | Ч ч | /ʧ/ | ч |
| Л л | /ɫ/, /l/2 | л | Џ џ | /ʤ/ | дж |
| Љ љ | /l/ | ль | Ш ш | /ʃ/ | ш |
| М м | /m/ | м |
1 Примітка: /ɟ/ та /c/ вживаються у більшості існуючих говорів та літературній мові, тоді як /dʑ/ і /ʨ/ зустрічаються лише в окремих говірках і відповідають сербським буквам ђ та ћ.
2 Примітка: ця буква вимовляється як /l/ перед /i/, /e/ і /j/ але, як /ɫ/ в іншому місці.
| Буква | Значення | Приклад |
|---|---|---|
| ѐ | Акцентована буква, використовується для позначення омонімічних слів |
|
| ѝ | Акцентована буква, використовується для позначення омонімічних слів |
|
Приміром, сè мие українською мовою перекладається як все миє, тоді як се мие — як ся миє або миється.
Зверніть увагу, що деякі македонські букви (як і сербські літери) відрізняються в написанні від тих, якими користуються українська та білоруська абетки. Ці відмінності виявляються, переважно, на письмі.
До сучасної епохи македонська мова була переважно розмовною, без стандартизованої письмової форми народних діалектів. Офіційне письмове спілкування зазвичай велося церковнослов'янською або грецькою мовами,[1] які були мовами літургії, а тому вважалися "офіційними мовами".[2]
Занепад Османської імперії з середини 19 століття збігся зі слов'янським опором проти використання грецької мови в православних церквах і школах,[3] і опором серед македонських слов'ян проти запровадження стандартної болгарської мови у Вардарській Македонії.[4] У період болгарського національного відродження багато християн з Македонії підтримали боротьбу за створення болгарських культурних, освітніх і релігійних установ, в тому числі болгарських шкіл, які використовували версію кирилиці, прийняту іншими болгарами. Більшість інтелектуальних і політичних лідерів македонських болгар використовували цю версію кирилиці, яка також була змінена в 19-му і на початку 20-го століття. Наприкінці 1879 року деспот Баджович[en] опублікував "Буквар для сербо-македонських початкових шкіл" (серб. Буквар за србо-македонске основне школо), написаний на "сербо-македонському діалекті".[5]
У другій половині 19 століття серед носіїв македонських діалектів зростала грамотність і політична активність, а також збільшувалася кількість документів, написаних цими діалектами. У той час для транскрипції македонської мови використовували кирилицю з адаптаціями зі старослов'янської, сербської та болгарської мов, залежно від уподобань письменника.
До ранніх спроб формалізації писемної македонської мови належить книга Крсте Місіркова "Про македонські справи" (1903). Місірков використовував кирилицю з кількома адаптаціями для македонської мови:
- i (де зараз використовується Ј);
- л' (де зараз використовується Љ);
- н' (де зараз використовується Њ);
- г' (де зараз використовується Ѓ;
- к' (де зараз використовується Ќ);
- ѕ (яка зараз в використанні).
Інший приклад — болгарський фольклорист з Македонії Марко Цепенков, який опублікував у двох випусках "Збірника фольклору, науки та літератури" (1892, 1897) фольклорні матеріали з Македонії.[6] Цепенков використовував версію болгарської кирилиці з власними адаптаціями для деяких місцевих македонських діалектів. Він не використовував ѣ, використовуючи замість нього е, і не використовував ъ в кінцевій позиції іменників чоловічого роду. Включно з іншими адаптаціями:
- і (де зараз використовується Ј);
- щ (де зараз використовується Шт);
- ль (де зараз використовується Љ);
- нь (де зараз використовується Њ);
- гь (де зараз використовується Ѓ);
- кь (де зараз використовується Ќ);
- дж (де зараз використовується Џ);
- ѫ (іноді як А).
Починаючи з Балканських війн 1912/13 років і до кінця Другої світової війни, сьогоднішня Північна Македонія була частиною Сербії (пізніше Королівство Югославія) і час від часу Болгарії, а офіційними мовами були стандартні сербська та болгарська. Сербська та болгарська влада вважала македонську мову діалектом сербської або болгарської відповідно, і, за словами деяких авторів, забороняла її використання[7][8][9][10] (див. також Історія македонської мови). Однак деякі книги македонськими діалектами були опубліковані в Болгарії,[11] деякі тексти македонським діалектом були опубліковані в Югославії в 1920-х і 1930-х роках[12][13][14].
- Omniglot — Македонська абетка [Архівовано 20 лютого 2008 у Wayback Machine.]
- Вимова македонських літер
- Sv. Kiril i Medodij — Origin and Ethnicity of SS. Cyril and Methodius [Архівовано 14 березня 2008 у Wayback Machine.]
- ↑ The Macedonian Language in the Balkan Language Environment. Wayback Machine (англ.). 15 січня 2008. Архів оригіналу за 15 січня 2008. Процитовано 10 серпня 2023.
- ↑ До автокефалії Болгарської Православної Церкви в 1872 році старослов'янська і грецька мови були богослужбовими мовами православних християн у Македонії, а тому мали вищий статус, ніж місцеві діалекти (див. диглосія).
- ↑ "Перша філологічна конференція македонського алфавіту та македонської літературної мови: Її прецеденти та наслідки", Віктор А. Фрідман (1993), стор. 162
- ↑ "Перша філологічна конференція македонського алфавіту та македонської літературної мови: Її прецеденти та наслідки", Віктор А. Фрідман (1993), стор. 162-3
- ↑ Зборник Матице српске за историју (серб.). Матица. 1992.
- ↑ "Збірник фольклору, науки та літератури", книга VIII (1892), книга XIV (1897), видання Міністерства народної освіти, Софія, у вигляді тексту та фотокопій у форматі .jpg (болгарською мовою)
- ↑ "Мовна політика та мовна поведінка в Македонії: Передумови та поточні події", Віктор А. Фрідман, у "Мовний контакт - мовний конфлікт", за редакцією Ерана Фраенкеля та Крістіни Крамер, Балканські дослідження, том 1, с. 76.
- ↑ "Соціолінгвістика літературної македонської мови", Віктор А. Фрідман, у Міжнародному журналі соціології мови, 1985, т. 52, с. 49.
- ↑ "Перша філологічна конференція зі створення македонського алфавіту та македонської літературної мови: Її прецеденти та наслідки", Віктор А. Фрідман, у "Ранні етапи планування мови", за редакцією Джошуа А. Фішмана, 1993, с. 163.
- ↑ "Мовне планування в Македонії та Косово", Віктор А. Фрідман, у "Мова на колишніх югославських землях", за редакцією Ранко Бугарського та Селії Хоксворт (2004), с. 201.
- ↑ Марковски, Венко. Огинот, Стихотворения, София 1938, 39 с. [1], Марковски, Венко, Луня. Македонска лирика, София 1940, 160 с. [2], Марковски, В., Илинден, София 1940, 16 с., Марковски, В., Лулкина песна, София 1939, 40 с.
- ↑ Друговац, Миодраг. Историја на македонската книжевност, Скопје 1990, с. 92.
- ↑ Иванов, Костадин. Ролята на списание "Луч" в национално-освободителната борба на българите във Вардарска Македония, Македонски преглед, бр.2, 2008, с. 25-51.
- ↑ Рацин, Кочо, Бели мугри, Загреб, 1939
![[1]](http://www.veni.com/images/venko-oginot-cover.jpg){kind=link}
![[2]](http://www.veni.com/images/venko-luna.jpg){kind=link}