Мания величия

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Мания величия (альбом))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мания величия
Студійний альбом
ВиконавецьАрия
Дата випускуофіційний випуск:
31 жовтня 1985
Записаний1985
ЖанрХеві-метал
Тривалість41 хв 18 с
Моваросійська
ЛейблСамвидав (В. Холстинін) (1985)
Moroz Records (1994)
ПродюсерВіктор Векштейн
Хронологія Ария
Попередній
←
С кем ты?
(1986)
Наступний
→

«Ма́ния вели́чия» (укр. Ма́нія ве́личі) — дебютний музичний альбом гурту «Ария». Єдиний альбом гурту, включений в зведення «100 магнітоальбомів радянського року» Олександра Кушніра.

Історія створення

[ред. | ред. код]

Альбом був записаний наприкінці 1985 року та випущений на магнітній касеті. Альбом записаний з одним гітаристом — Володимиром Холстініним — та з Кирилом Покровським як бек-вокалістом.

В альбом не ввійшла пісня Віктора Векштейна «Вулкан», що є римейком пісні гурту Rainbow. Останнім часом «Вулкан» є рідкісним колекційним треком.

Реставрований в 1993 році Євгеном Трушиним та виданий на CD в 1994.

Коли постало питання про отримання групою офіційної назви «Ария», Векштейн заявив, що текст пісні «Тореро» є віршем Федеріко Гарсії Лорки.

Пісня «Волонтёр» має складну та загадкову структуру. Початок являє собою атмосферний потік звуку, що нагадує стиль ембієнт. Сама пісня, в записі вокалу якої, крім Кіпєлова, брали участь Кирило Покровський та Володимир Холстінін, триває 5 хвилин, а на решту часу доводиться також «ємбіентна» кінцівка — чути завивання вітру та дзвінкий монотонний звук. На останній хвилині пісні можна почути голоси, що вимовляють щось нерозбірливе.

Інструментал «Мания величия» відомий тим, що майже жоден концерт «Арии» не обходиться без нього. В кінці концерту під цю композицію «Ария» в повному складі завжди «виходить на уклін». Окрім того, в записі композиції брали участь знайомі музикантів з Гнесинського училища.

У 2001–2002 роках проходив тур «Классическая Ария» з симфонічним оркестром, на якому виконувалася «увертюра», що складається з пісень «Манія величі», «Осколок льда», «Тореро», «Штиль» та «Потерянный рай». 2010 року відеонарізкою під цю композицію, яка отримала назву «Классическая Ария» відкривалися ювілейні концерти[1].

Після виходу Кіпєлова з гурту деякі пісні («Тореро», «Мечты») виконуються його гуртом. У складі з Артуром Беркутом час від часу в концерти включалася пісня «Волонтёр»[2], також її виконали з Михайлом Житняковим в 2012 році.

Цікаві факти

[ред. | ред. код]

Пісня «Тореро» була використана у фільмі «Дорога Олена Сергіївна». Самі учасники гурту дізналися про це, вже подивившись фільм, автори пісні ніде у фільмі не згадуються. Валерій Кіпєлов сказав, що група не заохочувала насильства (малася на увазі сцена, де використана пісня), а кориду вони розглядають, як мистецтво.

Пісня «Жизнь задаром» ніколи не виконувалася на концертах.

10.04.2011 Дмитро, Москва:Скажіть, невже за всі 25 з половиною років пісня «Жизнь задаром» так ні разу й не була виконана на жодному концерті? Якщо все-таки була, то киньте, будь ласка, посилання, якщо вам не важко.
Володимир Холстінін: Дійсно, жодного разу не виконували цю пісню.

— Інтерактив з Володимиром Холстініним на Офіційному сайті гурту [3]

Список композицій

[ред. | ред. код]
#НазваАвтор слівАвтор музикиТривалість
1.«Это рок»А. ЄлінВ. Холстінін, А. Грановський5:54
2.«Тореро»М. ПушкінаА. Грановський5:29
3.«Волонтёр»А. ЕлінВ. Холстінін, А. Грановський8:24
4.«Бивни чёрных скал»А. ЄлінА. Грановський4:51
5.«Мания величия» (інструментал) К. Покровський1:49
6.«Жизнь задаром»А. ЄлінА. Грановський4:19
7.«Мечты»А. ЄлінВ. Кіпєлов5:16
8.«Позади Америка»А. ЄлінВ. Холстінін, А. Грановський, К. Покровський5:14

Склад

[ред. | ред. код]
  • Валерій Кіпєлов - вокал.
  • Володимир Холстінін - гітара, вокал (3).
  • Алік Грановський - бас-гітара.
  • Кирило Покровський - клавішні, бек-вокал, вокал (3).
  • Олександр Львов - ударні.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Відеоувертюра концертів до 25-річчя гурту «Ария». Архів оригіналу за 22 вересня 2016. Процитовано 2 листопада 2012.
  2. Офіційний сайт гурту «Ария». Архів оригіналу за 23 жовтня 2012. Процитовано 2 листопада 2012.
  3. Інтерактив Володимир Холстінін.