Бєлєнькій Мар'ян Давидович
| Бєлєнькій Мар'ян Давидович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився | 29 червня 1950 Київ, Українська РСР, СРСР | |||
| Помер | 4 вересня 2022 (72 роки) Єрусалим, Ізраїль | |||
| Країна |  СРСР Ізраїль | |||
| Діяльність | письменник, сценарист, перекладач, журналіст, радіоведучий, сатирик, публіцист, гуморист, прозаїк, новеліст | |||
| Мова творів | російська, українська і іврит | |||
| Жанр | оповідання, фейлетон, сатира і публіцистика | |||
|
| ||||
Бєлєнькій[1] (Бєлєнький[2], Бєленький[3]) Мар'ян Давидович (івр. בלנקי מריאן, рос. Беленький Марьян Давидович; 29 червня 1950 року, Київ — 4 вересня 2022, Єрусалим) — ізраїльський, український та російський перекладач, літератор, журналіст, гуморист[4]. Член Національної спілки театральних діячів України (2018)[1].
Мар'ян Бєлєнькій народився у Києві[4] 29 червня 1950 року. Жив з батьками у Коломиї.1956 року переїхав із сім'єю до Києва[5]. Закінчив Рівненський інститут водного господарства (спеціальність — гідромеліоратор)[6]. Спершу працював за спеціальністю, потім — у Києво-Печерській лаврі муляром-реставратором[5].
У 1977 році в Києві утворилося об'єднання «Рух», де збиралися літератори, вчені, митці андеграунду та « самвидаву». Це сформувало погляди майбутнього письменника і заохотило до активної діяльності.[7].
1988 року М. Бєлєнький став співзасновником Українського культурологічного клубу[2]. Через це, «за допомогою» органів КДБ, його було звільнено з проєктного інституту за «профнепридатність».
Після цього працював розклейником афіш.
1991 року виїхав до Ізраїлю, жив в Єрусалимі[6].
Лауреат міжнародного літературного конкурсу у Болгарії[8].
Лауреат міжнародної літературної премії ім. Джека Лондона[9].
Помер 4 вересня 2022 року[10].
Почав писати гумористичні тексти з 25 років[11].
Тексти Мар'яна неодноразово звучали у програмах українського радіо «А ми до вас в ранковий час», «Від суботи до суботи», публикувалися в українській пресі.
Писав сценарії для сатиричного кіножурналу «Фітіль»[6]. 1989 року став відомий як автор монологів «Тітки Соні» для Клара Новікової[4]. Також писав для акторів естради — Генадій Хазанов, Любов Поліщук, Ян Арлозоров.
За оповіданням Мар'яна «Лист до бога» знято фільм, що здобув численні призи на міжнародних фестивалях:
https://www.washingtonpost.com/entertainment/a-poignant-tour-of-the-azerbaijani-capitals-old-city--in-17-minutes/2015/08/27/a50a7400-4816-11e5-9f53-d1e3ddfd0cda_story.html [Архівовано 12 вересня 2018 у Wayback Machine.]
https://1news.az/news/20131126053454487-Mariya-Ibragimova-o-Pisme-Bogu-avtorskom-kino-i-premii-Oskar-FOTO [Архівовано 23 квітня 2021 у Wayback Machine.]
http://augohr.de/catalogue/letter-to-god [Архівовано 23 квітня 2021 у Wayback Machine.]
У 2014 році у окупованій Ялті було відкрито пам'ятника «Тітці Соні» у виконанні Клари Новікової:
https://www.3652.ru/news/586675/klara-novikova-otkryla-v-alte-pamatnik-svoej-slapke-foto [Архівовано 5 травня 2021 у Wayback Machine.]
Мар'ян Бєленький став одним із небагатьох авторів, яки дожили до пам'ятника своєму персонажу.
Виступав з авторською програмою стенд-ап комедії.
Українська літературна газета: https://litgazeta.com.ua/prose/mar-ian-bielenkyj-izrail-miniatiury/ [Архівовано 18 березня 2021 у Wayback Machine.]
https://litgazeta.com.ua/prose/mar-ian-bielenkyj-bandera-i-ia/ [Архівовано 21 червня 2021 у Wayback Machine.]
Гордон : https://gordonua.com/publications/belenkiy-55960.html [Архівовано 13 травня 2021 у Wayback Machine.]
https://bulvar.com.ua/gazeta/archive/s50_67024/8911.html [Архівовано 13 травня 2021 у Wayback Machine.]
У Ізраїлі: http://www.isrageo.com/?s=Марьян+Беленький [Архівовано 13 травня 2021 у Wayback Machine.]
Монологи Бєленького у англійському перекладі наведені у монографії: https://www.amazon.com/Womens-Knowing-Belenky-Clinchy-Goldberger/dp/B004NSN7CS [Архівовано 19 листопада 2021 у Wayback Machine.]
Стаття про творчість (англійською):https://www.haaretz.com/israel-news/culture/1.5133431 [Архівовано 19 листопада 2021 у Wayback Machine.]
Російське опозіційне видання Kasparov.ru: https://www.kasparov.ru/material.php?id=618FA17EB5B24 [Архівовано 19 листопада 2021 у Wayback Machine.]
Бєлєнькій перекладав з івриту російською, українською. У його доробку — переклад 10 п'єс українською, зокрема: «Шлюбний договір» («Ктуба») та «Агов, Джульєто!» Ефраїма Кішона, «Крум» Ханоха Левіна та інші[6]. За цими перекладами поставлено чимало вистав, зокрема: виставу за п'єсою Ханоха Левіна «Крум» у театрі ім. І. Франка,[12][13]. Це усе — перші постановки п'єс у перекладі з івриту українською. «Ктуба» або «Шлюбний договір» у театрі Кропивницького[14]. Цю ж п'єсу було поставлено у київському театрі «Актор», П'єсу «Агов, Джульєто» у Чернігівському молодіжному театрі[15].
П'єси у перекладах Бєленького також було поставлено у російському театрі Миколаєва, окупованому Сімферополі (театр Горького), Чернівцях, тощо[6].
Лауреат премії Art Translations за 2021 рік: https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бєлєнькій_Мар'ян_Давидович&veaction=edit§ion=0
Лауреат міжнародного конкурсу короткого оповіданя у Болгарії 2020 : http://www.bta.bg/bg/c/BO/id/2134883 [Архівовано 4 лютого 2021 у Wayback Machine.]
Лауреат міжнародної премії ім. Джека Лондона: https://akademialik.wordpress.com/2021/01/11/литературная-премия-имени-джека-лонд/ [Архівовано 28 січня 2021 у Wayback Machine.]
- Кішон, Ефраїм. Шлюбний договір [Текст]: комедія у 2-х діях / Е. Кішон ; пер. з івриту М. Бєлєнький // Всесвіт. — 2019. — № 1-2. — С. 168—203
- Нісім Алоні Нове вбрання для товарища короля. Пер. з івриту М. Бєленький. Всесвіт. — 2019 № 5-6-7-8 с.230-250
- Ханох Левін Скетчі. Пер. з івриту М. Бєленький Всесвіт. № 7-8-9-10 2020 с. 78-85
У жовтні 2021 вийшло спеціальне число часопису «Всесвіт», присвячене сучасній ізраїльскій драмі. Туди увійшло 5 п'єс у перекладі Бєленького
http://www.vsesvit-journal.com/covers/7-8-2021/ [Архівовано 22 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
- ↑ а б НСТДУ. ЄДИНИЙ РЕЄСТР ЧЛЕНІВ СПІЛКИ (що закріплені за ЦЕНТРАЛЬНИМ АПАРАТОМ НСТДУ) (PDF). nstdu.com.ua. НСТДУ. Архів оригіналу (PDF) за 2 липня 2020. Процитовано 28 січня 2021.
- ↑ а б Сергій Грабовський (07.08.2007). Вони прийшли, щоб звільнити нас: до двадцятиріччя УКК. pravda.com.ua. Архів оригіналу за 2 лютого 2021. Процитовано 28 січня 2021.
- ↑ Повернення блудного сина. day.kyiv.ua. 06.08.2020. Архів оригіналу за 3 лютого 2021. Процитовано 28 січня 2021.
- ↑ а б в Марьян Беленький: Моя цель – чтобы во всех театрах мира шли израильские пьесы в моем переводе. jew-observer.com. січень 2020. Архів оригіналу за 6 березня 2021. Процитовано 28 січня 2021.
- ↑ а б Сергій Грабовський (02.11.2017). МАР’ЯН БЄЛЄНЬКИЙ: «Я ХОТІВ СТАТИ ДРУГИМ КІШОНОМ». n-slovo.com.ua. Архів оригіналу за 1 лютого 2021. Процитовано 28 січня 2021.
- ↑ а б в г д Бєленький Мар’ян. ukrdramalib.com.ua. Архів оригіналу за 7 лютого 2021. Процитовано 28 січня 2021.
- ↑ Олена Голуб. Свято непокори та будні андеграунду. Життєписи двох не визнаних за життя художників, з коментарями .– К.: Антиквар, 2017, ст.52
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 4 лютого 2021. Процитовано 29 січня 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 30 січня 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ https://m.vesty.co.il/articles/b1tc0nwxi
- ↑ Inna Shapiro (01.11.2002). Tears of Laughter. haaretz.com. Архів оригіналу за 8 лютого 2021. Процитовано 28 січня 2021.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 20 квітня 2021. Процитовано 16 березня 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ https://www.hanochlevin.com/en/productions/2287
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 21 листопада 2021. Процитовано 19 лютого 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 19 листопада 2021. Процитовано 19 лютого 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
