Маргарита Лотаринзька (герцогиня Алансонська)
Маргарита Лотаринзька | |
---|---|
фр. Marguerite de Lorraine | |
Народилася | 1463[1][4][…] Водемон |
Померла | 2 листопада 1521[1][2][3] Аржантан[1][6] |
Поховання | Абатство Сен-Дені |
Країна | Франція |
Діяльність | аристократка |
Знання мов | французька |
Титул | герцог і герцогиня[d] |
Конфесія | католицька церква |
Рід | Лотаринзький дім |
Батько | Frederick II of Lorraine, Count of Vaudémontd[1] |
Мати | Йоланда Анжуйська[1] |
Брати, сестри | Рене II (герцог Лотарингії)[1], Nicholas of Lorraine, Lord of Joinvilled[1], Pierre of Vaudemontd[1], Jeanne of Lorrained[1] і Yolande of Lorrained[1] |
У шлюбі з | René, Duke of Alençond[1] |
Діти | Карл IV (герцог Алансон), Франсуаза Алансонська і Anne d'Alençond |
Маргари́та Лотари́нзька (1463, Водемон, Франція — 1521, Аржантан, Франція) — свята Римської католицької церкви, герцогиня Алансонська у шлюбі з герцогом Рене[ru], пізніше черниця Кларисинького ордену.
Маргарита Лотаринзька — молодша дочка графа де Водемон Феррі II[ru] й Іоланди Анжуйської. Втратила батька, коли їй було сім років, її виховував у Екс-ан-Провансі дідусь Рене Анжуйський. Коли 1480 року той помер, її відправили назад у Лотарингію до брата — Рене II. Він улаштував її шлюб з Рене[ru], герцогом Алансонським, весілля відбулося в Тулі 14 травня 1488 року[7].
Подружжя мало троє дітей:
- Карл IV (2 вересня 1489 — 11 квітня 1524), герцог Алансону і граф Першу від 1492 року, граф Арманьяку[ru] і Фрезенсаку[ru] і віконт Родезу[fr] від 1497 року
- Франсуаза (1490 — 14 вересня 1550), герцогиня де Бомон і дю Мен від 1543; 1-й чоловік: від 1505 року Франсуа II[ru], герцог де Лонгвиль[ru]; 2-й чоловік: від 1513 року Карл IV де Бурбон, герцог Вандому
- Анна[ru] (30 жовтня 1492 — 12 жовтня 1562), дама де Ла Герш, регентка Монферрато в 1518—1530 роках; чоловік: від 1508 року Гільйом XI Джованні[ru], маркіз Монферратський
Овдовівши 1492 року, управляла герцогством і виховувала дітей. Коли діти виросли, вирішила відмовитися від мирського життя і пішла в монастир Мортане. Пізніше привезла з собою в Аржантан декого з черниць, і з дозволу Папи Римського заснувала кларисинський монастир[8].
Постриглася в черниці 11 жовтня 1520 року. 2 листопада 1521 року, провівши рік в аскетизмі, померла у своїй келії у віці 62 років. Після закриття монастиря її тіло передано церкві Сен-Жермен[fr] в Аржантані. 1793 року під час Французької революції його осквернили і кинули в місце загального поховання[8].
В березні 1921 року Папа Бенедикт XV канонізував Маргариту Лотаринзьку, її свято припадає на 2 листопада.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н Cawley C. Medieval Lands: A prosopography of medieval European noble and royal families — P. http://fmg.ac/Projects/MedLands/LOTHARINGIAN%20(UPPER)%20NOBILITY.htm.
- ↑ а б GCatholic.org — 1997.
- ↑ а б GeneaStar
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #1032687665 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Pas L. v. Genealogics — 2003.
- ↑ http://oce.catholic.com/index.php?title=Margaret_of_Lorraine
- ↑ Watkins, Basil. «Margaret of Lorraine (Bl)», The Book of Saints, Bloomsbury Publishing, 2015, [Архівовано 9 квітня 2022 у Wayback Machine.]ISBN 9780567664150
- ↑ а б Clugnet, Léon. «Blessed Margaret of Lorraine.» The Catholic Encyclopedia [Архівовано 9 квітня 2022 у Wayback Machine.] Vol. 9. New York: Robert Appleton Company, 1910. 17 May 2018