Перейти до вмісту

Талалаєвський Матвій Аронович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Матвій Талалаєвський)
Талалаєвський Матвій Аронович
מאָטל טאַלאַלאַיעװסקי‏‎
Народився28 грудня 1908(1908-12-28) Редагувати інформацію у Вікіданих
Мохначка, Лучинська волость, Сквирський повіт, Київська губернія, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер22 вересня 1978(1978-09-22) (69 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Київ, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперія
 СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьписьменник Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовїдиш Редагувати інформацію у Вікіданих

Матвій (Мотл) Аронович Талалаєвський (28 грудня 1908, с. Мохначка, Волинська губернія) — 22 вересня 1978, м. Київ, УРСР) — письменник, поет, перекладач, драматург. Писав свої твори їдишем, українською, російською мовами.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 28 грудня 1908 року у селі Мохначка на Житомирщині, ріс у багатодітній (8 дітей) небагатій сім'ї, тому з раннього віку був вимушений підпрацьовувати. Після закінчення сільської школи у 1919 році з родиною переїжджає до Києва, сподіваючись там заробити собі на життя. У Києві він спершу, у 1927 році, вступає на робітфак в єврейському Педагогічному технікумі, а потім у 1932 році продовжує навчання в Київському інституті профосвіти[1].

У Києві знайомиться з відомими єврейськими поетами того часу: Давидом Гофштейном, Левом Квітком та Іциком Фефером. Його захоплення поезією походить ще з дитинства, але сам Матвій віршувати починає в студентські роки. Пише вірші їдишем та українською мовами. До початку Другої світової війни Талалаєвський має вже 14 опублікованих поетичних збірок та більше десятка п'єс для дитячих театрів[2].

На початку німецько-радянської війни Талалаєвський вирушає добровольцем на фронт разом з іншими київськими письменниками. На фронті перебуває разом із поетом Зельманом Кацом — обидва були військовими кореспондентами у газеті «Сталинское знамя» (укр. — «Сталінський прапор»)[3]. Під час війни літератор листується з дружиною та надсилає матеріали для газети «Ейнікайт» («Єднання»). Зокрема, нарис «Євреї на фронті»[4].

У 1951 році Талалаєвського заарештовують за сфабрикованим звинуваченням у космополітизмі та відправляють на 10 років заслання в табір особливого режиму, в казахстанський Степлаг. На момент арешту працював секретарем секції єврейських письменників України. Із 10 присуджених років він відбуває в місцях несвободи тільки 3 роки, його відпускають внаслідок перегляду справи та висновку про відсутність у ній складу злочину. Про перебування Мотла Талалаєвського під час повстання в Кенгірі згадує Олександр Солженіцин у своїй праці «Архіпелаг ГУЛАГ»[5]. Письменник та журналіст Валерій Могильницький пише, що Талалаєвського звільнили завдяки заступництву Максима Рильського, який після зустрічі з дружиною поета Кларою і дочкою Іриною 19 березня 1954 р. як депутат Верховної Ради СРСР надіслав листа до МВС СРСР з проханням звільнити його та Григорія Полянкера.[6]

Після звільнення Талалаєвський повертається до Києва і мешкає у РОЛІТі (кв. 57)[7].

Після повернення із заслання Талалаєвський має можливість знову писати українською мовою. Він встигає видати збірку «Закоханий у життя». Значним успіхом користувалися його україномовні п'єси «Перші конвалії» (1957) та «На світанні» (1964)[8].

За словами його онука Ігоря, Талалаєвський близько 30 років пропрацював завідуючим літературною частиною у Київському театрі юного глядача.[9]

Творчість

[ред. | ред. код]

Мотл Талалаєвський вільно володів українською, їдишем та російською мовами. Він багато писав: вірші, нариси, п'єси для дитячої та дорослої аудиторій театрів. Дві його вистави «Серце матері» та «Честь» у довоєнний час перемогли на республіканських театральних конкурсах. Він займався перекладом творів з їдишу на українську (твори Йосипа Бухбіндера).

До творчої спадщини літератора, окрім прозових творів та віршів, належать унікальні матеріали — сценарії свят, які Матвій Талалаєвський писав під час перебування у засланні, у радянському таборі. Ірина, донька Матвія Талалаєвського, передала архівний спадок свого батька Леоніду Фінбергу, директору Центру досліджень історії та культури східноєвропейського єврейства (Київ, Києво-Могилянська академія), де він нині і зберігається[10]. Цей архів є найбільшим у колекції Центру — він містить понад 7000 одиниць зберігання: листування, фотографії, документи, рукописи творів та інші матеріали, які збирав Матвій Талалаєвський[11][відсутнє в джерелі].

Твори

[ред. | ред. код]
  • Гарячі серця (1955—1973)
  • Книга матері (1966—1967)[12]
  • На колінах і зв'язані (1971)
  • Перевесла (1975)
  • Сповідь (1977)
  • Нащадки (1978)

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Хаим Бейдер, «Мотл Талалаевский», в Этюды о еврейских писателях, Киев, 2003, с. 277.
  2. ↑ Григорій Полянкер, «Матвій Талалаєвський» [Архівовано 14 червня 2021 у Wayback Machine.], у З порога смерті… Письменники України — жертви сталінських репресій.
  3. ↑ Государственный каталог Музейного фонда Российской Федерации. goskatalog.ru. Архів оригіналу за 22 червня 2019. Процитовано 18 грудня 2021.
  4. ↑ Олег Беренштейн, «М. Талалаєвський: Постать поета в інтер'єрі епохи», З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ, № 3/4 (1998).
  5. ↑ Александр Солженицын, Архипелаг ГУЛАГ, т. 3, Москва, 1989, с. 315.
  6. ↑ Безымянные тюльпаны. О великих узниках Карлага | Валерий Могильницкий | страница 28 | LoveRead.ec — читать книги онлайн бесплатно. loveread.ec. Архів оригіналу за 18 грудня 2021. Процитовано 18 грудня 2021.
  7. ↑ Станіслав Цалик, «Єврейські письменники — мешканці Роліту», Єгупець, № 9.
  8. ↑ Антологія єврейської поезії: українські переклади з їдишу, с. 547.
  9. ↑ Денякова, Оксана (19 жовтня 2007 р.). Отец «Ателье-16». Игорь Талалаевский отмечает свое 50-летие. День (рос.). Архів оригіналу за 18 грудня 2021. Процитовано 18 грудня 2021.
  10. ↑ Богдана Козаченко, «»…где твоя Родина, брат?" Матвій Талалаєвський: між космополітизмом і космосом [Архівовано 31 жовтня 2020 у Wayback Machine.]", Дзеркало тижня, 26 грудня 2008.
  11. ↑ Листування Матвія Талалаєвського часів Другої світової війни: матеріали з архіву Центру юдаїки. Архів оригіналу за 11 вересня 2016. Процитовано 6 грудня 2020.
  12. ↑ Матвій Талалєвський Книга матері. Архів оригіналу за 31 грудня 2019. Процитовано 6 грудня 2020.


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Талалаєвський_Матвій_Аронович&oldid=44694329