Перейти до вмісту

Гессен Марія Олександрівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Маша Гессен)
Гессен Марія Олександрівна
рос. Маша Гессен
Ім'я при народженнірос. Мария Александровна Гессен
Народився13 січня 1967(1967-01-13)[1][2] (57 років)
Москва, СРСР[2]
Країна СРСР
 Росія[3]
 США[3]
Місце проживанняНью-Йорк
Діяльністьжурналіст, письменник, активіст, перекладач, політичний активіст, науково-педагогічний працівник
Alma materСШ №57 (Москва)d
ЗакладЕмгерстський коледж і Нью-Йоркер[4]
Мова творіванглійська
БатькоAlexander Borisovich Gessend
МатиYelena Samuilovna Minkinad
Брати, сестриKeith Gessend
Нагороди
CMNS: Гессен Марія Олександрівна у Вікісховищі

Марія Олександрівна Гессен (нар. 13 січня 1967, Москва) — російська та американська журналістка, письменниця, колишня директорка російської служби «Радіо Свобода»[5][6], авторка низки книг, активістка ЛГБТ-руху.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилася в Москві у єврейській родині. Батько Олександр Борисович Гессен (нар. 1944) — програміст, згодом підприємець (другим шлюбом з 1999 року одружений з акторкою Тетяною Веселовою). Мати Олена Самуїлівна Мінкіна (1942—1992) — перекладачка та літературна критикиня. Її бабуся за батьком, Естер Яківна Гольдберг (у шлюбі Гессен; 1923—2014)[7] — перекладачка та мемуаристка, працювала в журналі «Радянська література», вдова Бориса Арнольдовича Гессена (1919—1980), сина пушкініста А.І. Гессена.[8] Її бабуся по матері, Розалія Моїсеївна Солодовник (1920—2015) — за освітою вчителька історії, в післявоєнні роки працювала цензоркою телеграм на Центральному телеграфі в Москві[9], пізніше перекладачка художньої прози з англійської та німецької мов; вдова загиблого на фронті лейтенанта Самуїла Львовича Мінкіна (1919—1942)[10].

1981 року емігрувала з батьками до США, там навчалася на архітекторку, але не закінчила освіту, 1991 року повернулася до Москви. З 1993 оселилася в Москві[11]. Її брат Кіт Гессен (нар. 1975) також прозаїк та журналіст. Є також молодший брат Данило (нар. 2000).

У січні 2004 року у Гессен було виявлено мутацію в гені BRCA1 (англ. breast cancer — рак грудей, через яку ген не міг виконувати своєї функції — зупиняти безконтрольне розмноження клітин тканини молочної залози, яке за наявності мутації починається рано чи пізно в 87% випадків, розвивається швидко і закінчується смертю. Її мати померла в 49 років, тітка — в 52. У серпні 2005 Гессен перенесла мастектомію, про що (і про соціальне значення генетики) в 2008 вона написала книгу.[12].

Пише російською та англійською мовами, її статті публікувалися в США у виданнях The New Republic, New Statesman, Granta і Slate, в Росії — в журналах «Новий час», «Підсумки», «Великое місто», «Прапор». У 2000—2001 роках Гессен очолювала корпункт американського тижневика US News & World Report. Була керівницею порталу Політ.ру (2002—2003), заступницею головного редактора журналу «Велике місто» (2004—2005), головною редакторкою журналу «Gala» в Росії (2007—2008), однією з головних редакторок проєкту «Сноб» (2008—2011)[13].У 2011 році повідомлялось, що Гессен написала книгу англійською під назвою «Людина без обличчя: неймовірне сходження Володимира Путіна» (англ. The Man Without a Face: The Unlikely Rise of Vladimir Putin), Riverhead Books[en] в США[14].

19 травня 2013 року Гессен заявила про намір покинути Росію і переїхати до Нью-Йорка з міркувань безпеки[15].

З 2014 року Гессен публікувалася в журналі The New Yorker. 2017 року вона стала його штатною авторкою. Запрошена професорка політології в Емгерському коледжі (2017—2018).[16] Викладає також на відділенні російських та східноєвропейських досліджень Оберлінського коледжу[17].

Особисте життя та погляди

[ред. | ред. код]

Маша Гессен не приховує своєї гомосексуальності і виступає за захист прав сексуальних меншин[18]. Виховує трьох дітей (один усиновлений та двоє рідних)[19]. Син Вова (1997 року народження) був усиновлений у Калінінграді. Дочка Йолка (2001 року народження) – рідна. Під час декретної відпустки Марія поїхала народжувати до США.

У 1990-х роках Марія Гессен була однією з провідних ЛГБТ-активісток Росії. Разом з Євгенією Дебрянською вона брала участь в організації всеросійської ЛГБТ-організації «Трикутник», брала участь у боротьбі за відміну кримінальної статті, яка переслідує геїв[20][20][21]. Гессен продовжує виступати за права ЛГБТ, зокрема вона виступає проти законів про заборону «пропаганди гомосексуалізму»[22].

У 2004 році в США був зареєстрований шлюб Маші Гессен з громадянкою Росії Світланою Генераловою (більш відомою як Свеня Генералова), яка п'ять років пропрацювала в громадських організаціях за права геїв і лесбійок, потім займалася вдома з дітьми, фотографка, робила знімки для редагованого Гессен журналу «Snob» та журналу московської єврейської громади «Лехаїм», а також для інтернет-видань; має також спеціальність будівельниці[23][24]. Другий шлюб був зареєстрований із Дар'єю Орєшкіною, картографкою та графічною дизайнеркою, кандидаткою географічних наук (2006).

В інтерв'ю Карену Шаіняну, опублікованому в YouTube 18 лютого 2020 року, Маша Гессен вперше в російськомовному просторі зробила камінг-аут як небінарна персона і заявила, що вже кілька років приймає гормональну замісну терапію на основі препаратів тестостерону. В англомовному просторі Гессен використовує займенники they/them[25][26].

Критика

[ред. | ред. код]

Аналізуючи статтю Гессен The Dying Russians[27] від 2 вересня 2014 року, журналіст Forbes Марк Адоманіс приходить до висновку, що стаття «засмічена фактологічними помилками» (littered with factual errors)[28]. На думку Адоманіса, після прочитання статті Гессен у людини, яка не є фахівцем, «може скластися хибна картина про демографію Росії».[29]

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Марія Гессен – авторка понад десятка книг, серед яких популярність набули «Довершена строгість» (про математику Григорія Перельмана, 2009), «Людина без обличчя: Неймовірний зліт Володимира Путіна» (2012) та «Слова зруйнують цемент: Пристрасті за Pussy Riot»). Всі її книги були написані англійською мовою, деякі перекладені рядом іноземних мов. Книга про Путіна вийшла також у форматі аудіокниги, де текст читає канадська актриса Джастін Ейр (англ. Justine Eyre)[30].

У 2017 році була удостоєна Національної книжкової премії за книгу The Future Is History: How Totalitarianism Reclaimed Russia (Майбутнє — це історія: як тоталітаризм знову завоював Росію)[31][32]. Лауреатка Премії Хелен Бернштейн у галузі журналістики (2018).

Статті

[ред. | ред. код]

Книги

[ред. | ред. код]

За редакцією та у перекладі Маші Гессен

[ред. | ред. код]
  • Valeriia Narbikova . In the Here and There. Перекладається по Masha Gessen. Ardis, 1999. - 145 p.
  • Gay Propaganda: Russian Love Stories. Edited by Masha Gessen. OR Books, 2014. - 224 p.; Російське видання - Історії кохання: пропаганда гомосексуалізму в Росії. OR Books, 2014. -289 с. - ISBN 978-1-939293-35-0

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Munzinger Personen
  2. ↑ а б Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  3. ↑ а б https://www.newyorker.com/news/q-and-a/why-masha-gessen-resigned-from-the-pen-america-board
  4. ↑ https://www.carnegie.org/awards/honoree/masha-gessen/
  5. ↑ Маша Гессен подтверждает, что стала директором русской службы «Радио Свобода» — Интерфакс. Архів оригіналу за 15 вересня 2012. Процитовано 14 вересня 2012.
  6. ↑ Изменения на Радио Свобода. // svoboda.org. Архів оригіналу за 10 травня 2013. Процитовано 30 квітня 2013.
  7. ↑ Гессен Эстер Яковлевна. Архів оригіналу за 8 липня 2018. Процитовано 14 листопада 2016.
  8. ↑ Ксения Старосельская «Без предвзятости». Архів оригіналу за 26 серпня 2013. Процитовано 25 травня 2012.
  9. ↑ Ester and Ruzya. Архів оригіналу за 17 травня 2018. Процитовано 21 листопада 2014.
  10. ↑ Минкин Самуил Львович. Архів оригіналу за 20 травня 2018. Процитовано 27 червня 2017.
  11. ↑ Про меня — Маша Гессен. Архів оригіналу за 7 січня 2011. Процитовано 29 квітня 2011.
  12. ↑ М. Гессен. Бегство от смерти, «Российская газета», 06.12.2007 [Архівовано 2011-11-05 у Wayback Machine.]
  13. ↑ Гессен, Мария — стаття в Лентапедії. 2012 р. (рос.)
  14. ↑ Маша Гессен написала биографию Путина, Lenta.ru, 24.10.2011. Архів оригіналу за 21 січня 2012. Процитовано 4 лютого 2012.
  15. ↑ Журналистка Маша Гессен решила покинуть Россию | Forbes.ru, 22.05.2013. Архів оригіналу за 4 листопада 2017. Процитовано 23 травня 2013.
  16. ↑ Masha Gessen, political science. Архів оригіналу за 6 вересня 2017. Процитовано 17 листопада 2017.
  17. ↑ Oberlin College: Masha Gessen. Архів оригіналу за 11 січня 2018. Процитовано 17 листопада 2017.
  18. ↑ Маша Гессен — стыдные вопросы про Америку / вДудь (ru-RU) . Процитовано 20 вересня 2022.
  19. ↑ Russian Gay Activist’s Plea: ‘Get Us the Hell Out of Here’. Архів оригіналу за 26 липня 2017. Процитовано 27 червня 2017.
  20. ↑ а б Без семьи [Архівовано 2012-09-20 у Wayback Machine.]. Огонёк
  21. ↑ «Органическая леди», № 5, 2004.
  22. ↑ Маша Гессен: Борьба с гомосексуализмом возвращает нас в СССР [Архівовано 2012-02-10 у Wayback Machine.]. Телеканал «Дождь».
  23. ↑ Семья Генераловых (участники ОСВВП) [Архівовано 2012-02-12 у Wayback Machine.]. Эхо Москвы, 09.06.2002.
  24. ↑ Маша Гессен против закона «О пропаганде гомосексуализма» на YouTube
  25. ↑ Gessen, Masha [@mashagessen] (23 червня 2020). I avoided the topic of pronouns for a while (Твіт). Процитовано 7 серпня 2020 — через Твіттер.
  26. ↑ Маша Гессен: о Трампе, тестостероне и терроре. Youtube. Архів оригіналу за 17 березня 2022. Процитовано 9 березня 2020.
  27. ↑ The Dying Russians. Архів оригіналу за 8 вересня 2014. Процитовано 8 вересня 2014.
  28. ↑ 8 Things Masha Gessen Got Wrong About Russian Demography [Архівовано 2021-10-15 у Wayback Machine.] // Forbes, 3.09.2014
  29. ↑ Адоманис: Маша Гессен не заметила, что население России растет [Архівовано 2014-09-08 у Wayback Machine.], 4.09.2014, RT
  30. ↑ Masha Gessen. The Man Without a Face: The Unlikely Rise of Vladimir Putin (Audio CD) / Narrator: Justine Eyre. — Blackstone Audiobooks, 1 Mar 2012. — ISBN 1455153125.
  31. ↑ Masha Gessen, Jesmyn Ward, Robin Benway and Frank Bidart win National Book Awards. Архів оригіналу за 17 листопада 2017. Процитовано 17 листопада 2017.
  32. ↑ These Are the Winners of the 2017 National Book Awards. Архів оригіналу за 18 листопада 2017. Процитовано 17 листопада 2017.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гессен_Марія_Олександрівна&oldid=42900791