Тілля-Карі
| Медресе Тілля-Карі узб. Tilla Qori madrasasi | |
|---|---|
 | |
| 39°39′20.73″ пн. ш. 66°58′30.31″ сх. д. / 39.6557583° пн. ш. 66.9750861° сх. д. | |
| Країна |  Узбекистан |
| Місто | Самарканд |
| Конфесія | іслам |
| Тип | медресе |
| Тип будівлі | медресе |
| Стиль | ісламська архітектура, бухарська архітектура |
| Засновник | Ялангтуш Бахадур[ru] |
| Дата заснування | 1660 |
| Початок будівництва | 1646 |
| Побудовано | 1660 |
| Статус | охороняється законом |
  Медресе Тілля-Карі Медресе Тілля-Карі (Узбекистан) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
|
Світова спадщина ЮНЕСКО, об'єкт №603 (англ.) |
Медресе Тілля-Карі (узб. Tilla Qori madrasasi — Позолочене медресе) — культова, духовно-просвітницька і освітня будівля XVII століття в Самарканді на площі Регістан. Найновіша будівля на площі, що разом з медресе Улугбека[ru] і медресе Шердор утворює цілісний архітектурний ансамбль. У 2001 році спільно з іншими пам'ятками Самарканду внесено до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Будівництво медресе Тілля-Карі розпочалося в 1646 році за наказом удільного правителя (хакіма) Самарканда Ялангтуша Бахадура[ru], що походив із узбецького роду алчін[1][2][3], на місці збудованого ще в XV столітті і сильно зношеного караван-сараю Мірзої з частковим використанням його фундаментів і стін. В час зведення медресе соборні мечеті Самарканда (Бібі-Ханим і Аліке Кукельташа) були зруйновані, і при проектуванні було вирішено поєднати в будівлі медресе вищу духовну школу і джума-мечеть. Будівельні та оздоблювальні роботи тривали 14 років і були завершені в 1660 році вже після смерті Ялангтуша Бахадура. Це, скоріш за все, послужило причиною недбалого оздоблення деяких елементів медресе і незавершення зовнішнього купола мечеті Тілля-Карі. Збудоване на площі Регістан медресе Тілля-Карі додало розташованому тут архітектурному ансамблю закінчений вигляд. У XIX столітті медресе було пошкоджено сильним землетрусом (1817/18 рік)[4]. Особливо постраждав вхідний портал. Обрушилася його верхня частина разом з тимпаном. За розпорядженням еміра Хайдара портал був відновлений, але вже без кахельної обробки. До початку XX століття велику частину облицювання медресе було втрачено. Реставраційні роботи розпочалися в 20-х роках XX століття, тоді були здійснені спроби порятунку уцілілих фрагментів декору. На початку 30-х років були проведені роботи по відновленню облицювання зовнішніх фасадів. У 1950—1958 роках були відреставровані дворові фасади медресе і барабан купола мечеті. У першій половині 70-х років відновили декор тимпана головного порталу і зведений зовнішній купол мечеті. У 1979 році відновлено розписи інтер'єру мечеті. В даний час в медресе Тілля-Карі розміщується експозиція музею реставрації площі Регістан.
Медресе Тілля-Карі розташоване в північній частині площі Регістан і завершує південний архітектурний ансамбль з трьох медресе. Це квадратна в плануванні споруда загальною площею 75х75 метрів. Архітектор, очевидно належав до бухарської архітектурної школи, не скопіював пропорції двох інших розташованих на площі медресе, а розв'язав цю задачу композиційно, витягнувши крила головного фасаду, чим надав площі замкнутого виду. Зміна пропорцій головного фасаду повпливала на її виразність, будучи центральним елементом композиції, медресе Тілля-Карі грає роль фону для двох інших більш монументальних медресе.
Головний фасад медресе виконаний у бухарському стилі. Він складається з центрального порталу і двоярусних передніх крил з арковими нішами виходять на площу 16-ти худжр (по вісім з кожної сторони і по чотири в ярусі). Симетрія фасаду підкреслена кутовими вежами-гульдаста, які одночасно можуть виконувати функції мінаретів. Головний вхідний портал пронизаний глибокою п'ятигранною нішею з трьома проходами. Просторий чотирьохайванний двір обнесений по периметру худжрами, розташованими в два поверхи по головному фасаду і в один — уздовж інших сторін. Із західного боку двору розташовано портально-купольний будинок мечеті Тілля-Карі. Для збереження симетрії двору на його центральних осях зведені додаткові дворові портали. Мечеть складається з трьох частин. У центрі хрестоподібне в плануванні приміщення, перекрите подвійним куполом, де розташовується оброблений мармуром міхраб і одиннадцятиступінчастий мармуровий мінбар. З обох сторін до центральної зали примикають відкриті з боку двору галереї на стовпах.
Зовнішні та дворові фасади медресе облицьовані цегляною і складальною мозаїкою і майолікою з геометричними, рослинними та епіграфічними орнаментами. Надзвичайно щедро прикрашене приміщення мечеті. Його стіни і купол суцільно вкриті розписом в техніці кундаль із застосуванням позолоти.
- ↑ Хорошхин А. П. Сборник статей касающихся до Туркестанского края. — С.-Петербургъ : типография А. Траншеля, 1876. — 583 с.
- ↑ Эварницкій Д. И. Путеводитель по Средней Азіи. Отъ Баку до Ташкента. — Ташкент : изд. на средства, ассигн. туркест. генерал-губернатором, 1893. — С. 73—77.
- ↑ Туркестанский край // Россия. Полное географическое описание нашего отечества: Настольная и дорожная книга для русских людей : [В 19-ти т.] / под ред. В. П. Семенова. — СПб : издание А. Ф. Девриена, 1913. — Т. 19.
- ↑ Файзиев, 1988, с. 20.
- Регистан
- Якубов Н. Легенди про Самарканді. Самарканд, 1990..
- Самаркад. Музей под открытым небом. — Ташкент : Издательство литературы и искусства имени Гафура Гуляма, 1986. — С. 143—168.
- Памятники искусства Советского Союза. Средняя Азия. Справочник-путеводитль / Автор текста и составитель альбома Г.А. Пугаченкова. — М. : Искусство, 1983. — С. 393.
- Файзиев А. Ф. Вакуфные документы Самарканда первой половины XIX века // Вопросы социально-экономической жизни Узбекистана в XVI—начале XX веков. — 1988. — 30 грудня. — С. 15—23.
- Регістан — серце міста барсів [Архівовано 15 липня 2021 у Wayback Machine.]
- Портал города Самарканда. Медресе Тилля-Кари. Архів оригіналу за 19 жовтня 2012. Процитовано 23 вересня 2012.
- Площадь Регистан. Архів оригіналу за 19 жовтня 2012. Процитовано 23 вересня 2012.
- Справочник по архитектуре и проектированию. Площадь Регистан в Самарканде: Медресе Улугбека. Шер-Дор. Тилля-Кари. Архів оригіналу за 19 жовтня 2012. Процитовано 23 вересня 2012.
- Фотографії С. М. Прокудіна-Горського: 1 [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.], 2 [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.], 3 [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.], 4 [Архівовано 11 березня 2016 у Wayback Machine.] 5 [Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.], 6 [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.]
- Фотографії з сайту samarkand-foto.ru (Самарканд у фотографіях): 1 [Архівовано 16 липня 2021 у Wayback Machine.], 2 [Архівовано 16 липня 2021 у Wayback Machine.], 3 [Архівовано 16 липня 2021 у Wayback Machine.], 4 [Архівовано 16 липня 2021 у Wayback Machine.], 5 [Архівовано 16 липня 2021 у Wayback Machine.], 6 [Архівовано 16 липня 2021 у Wayback Machine.], 7 [Архівовано 16 липня 2021 у Wayback Machine.], 8 [Архівовано 16 липня 2021 у Wayback Machine.], 9 [Архівовано 16 липня 2021 у Wayback Machine.]