Перейти до вмісту

Месіт

Координати: 45°35′50″ пн. ш. 34°31′20″ сх. д. / 45.597222222222° пн. ш. 34.522222222222° сх. д. / 45.597222222222; 34.522222222222
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Месіт


Координати 45°35′50″ пн. ш. 34°31′20″ сх. д. / 45.597222222222° пн. ш. 34.522222222222° сх. д. / 45.597222222222; 34.522222222222

Країна  Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Часовий пояс UTC+2
Месіт. Карта розташування: Україна
Месіт
Месіт
Месіт (Україна)
Мапа

Месіт (після 1948 року Защитне; крим.: Mesit, Месит) — ліквідоване село в Джанкойському районі Республіки Крим, що розташовувалося на південному сході району, в степовій частині Криму, приблизно на рівній відстані від сучасних сіл Майське та Польове[1].

Динаміка чисельності населення

[ред. | ред. код]

Історія

[ред. | ред. код]

Перша документальна згадка села зустрічається в Камеральному Описі Криму… 1784 року, судячи з якого, в останній період Кримського ханства Меїт входив до Насівського кадилика Карасубазарського каймаканства. Після анексії Кримського ханства Росією (8) 19 квітня 1783 року[10], (8) 19 лютого 1784 року, іменним указом Катерини II сенату, на території колишнього Кримського Ханства була утворена Таврійська область і село було приписано до Перекопського повіту[11]. Після Павловських реформ, з 1796 по 1802 рік, входило до Перекопського повіту Новоросійської губернії[12]. За новим адміністративним поділом, після створення 8 (20) жовтня 1802 Таврійської губернії[13], Месіт був включений до складу Таганашмінської волості Перекопського повіту.

За Відомістю про всі селища в Перекопському повіті, що складаються зі свідченням у якій волості скільки числом дворів і душ… від 21 жовтня 1805 в селі Мечит вважалося 19 дворів, 130 кримських татар і 2 ясирів[2]. На військово-топографічній карті генерал-майора Мухіна 1817 року село Месіт позначено з 13 дворами[14]. Після реформи волосного поділу 1829 року Месіт, згідно з «Відомістю про казенні волості Таврійської губернії 1829 року», віднесли до Башкирицької волості (перейменованої з Таганашмінської)[15]. На карті 1836 в селі 22 двори[16], як і на карті 1842 року[17].

У 1860-х роках, після земської реформи Олександра II, село приписали до Байгончецької волості того ж повіту. У «Списку населених місць Таврійської губернії за даними 1864», складеному за результатами VIII ревізії 1864, Месіт (він же Колай-Месіт) — володарське татарське село, з 5 дворами, 16 жителями і мечеттю при колодязях[3]. На карті 1865-76 року в селі Месіт відзначені 4 двори[18]. Згідно з «Пам'ятною книжкою Таврійської губернії за 1867 рік», село Месіт було покинуте жителями, в результаті еміграції кримських татар, особливо масової після Кримської війни 1853—1856 років, до Туреччини і лежало в руїнах. Згідно з енциклопедичним словником «Німці Росії», в 1867 в порожнє село, на 988 десятин землі, заселилися німці лютерани[19].

Після затвердження 3 липня 1871 Олександром II Правила влаштування поселян-власників (колишніх колоністів)[20], село приписали до німецької Ейгенфельдської волості. У «Пам'ятній книзі Таврійської губернії 1889 року», за результатами Х ревізії 1887 року, в селі Месіт вважалося 9 дворів та 71 житель[4].

Після земської реформи 1890 року село віднесли до Тотанайської волості. За «…Пам'ятною книжкою Таврійської губернії на 1892 рік» у селі Месіт, приписаному тільки до волості, без сільського товариства, було 19 жителів у 6 домогосподарствах[5]. За «…Пам'ятною книжкою Таврійської губернії на 1900 рік» у Месіті зафіксовано 121 жителя у 18 дворах[6], 1905 — 60 і 1911 року — 78[19]. За Статистичним довідником Таврійської губернії. ч. Друга. Статистичний нарис, випуск п'ятий Перекопський повіт, 1915 рік, у селі Месіт Тотанайської волості Перекопського повіту числилось 12 дворів з німецьким населенням у кількості 54 осіб приписних жителів та 46 «сторонніх»[7].

Після встановлення в Криму Радянської влади за постановою Кримрівкому від 8 січня 1921 року № 206 «Про зміну адміністративних кордонів» було скасовано волосну систему і у складі Джанкойського повіту було створено Джанкойський район[21]. У 1922 повіти перетворили на округи. 11 жовтня 1923 року, згідно з постановою ВЦВК, до адміністративного поділу Кримської АРСР було внесено зміни, внаслідок яких округи було ліквідовано, основною адміністративною одиницею став Джанкойський район[22] і село включили до його складу. За Списком населених пунктів Кримської АРСР за Всесоюзним переписом 17 грудня 1926 року, в селі Місіт (і Куремес Месіт (вакуф)) Мешеньської сільради Джанкойського району, числилося 22 двори, з них 20 селянських, населення становило 192 особи, з них становило 192 особи, з них 192 особи українців та 1 росіянин[9]. На 1926 в селі діяла початкова школа, в період колективізації був створений колгосп «Гігант»[19]. Постановою ВЦВК «Про реорганізацію мережі районів Кримської АРСР» від 30 жовтня 1930 року, знову створено Біюк-Онларський район[23] (раніше існував з 1921 року до 11 жовтня 1923 року[24]), цього разу — як німецький національний і село увійшло до його складу[25], а після утворення в 1935 році Колайського району[22] (перейменованого указом ВР РРФСР № 621/6 від 14 грудня 1944 року в Азовський[26]) — передали в новий район. Незабаром після початку Німецько-радянської війни, 18 серпня 1941 кримські німці були виселені, спочатку до Ставропольського краю, а потім до Сибіру і північного Казахстану[27].

Після очищення Криму від нацистів у квітні, 12 серпня 1944 року було прийнято постанову № ГОКО-6372с «Про переселення колгоспників у райони Криму»[28] та у вересні 1944 року до району приїхали перші новосели (27 сімей) із Кам'янець-Подільської та Київської областей, а на початку 1950-х років була друга хвиля переселенців з різних областей України[29]. З 25 червня 1946 року Месіт у складі Кримської області РРФСР[30]. Указом Президії Верховної Ради РРФСР від 18 травня 1948 року, Месіт перейменували на Захисне[31]. 26 квітня 1954 року Кримська область була передана зі складу РРФСР до складу УРСР[32]. На 15 червня 1960 року село перебувало у складі Травневої сільради.

Указом Президії Верховної Ради УРСР «Про укрупнення сільських районів Кримської області» від 30 грудня 1962 року Азовський район було скасовано і село знову приєднали до Джанкойського[33][34]. Село ліквідоване після червня 1977 року, оскільки згідно з довідником «Кримська область — 1977 рік» ще вважалося у складі Травневої сільради.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Карта генштаба РККА Крыма, 1 км. ЭтоМесто.ru. 1941. Архів оригіналу за 4 квітня 2016. Процитовано 20 травня 2019.
  2. ↑ а б Лашков Ф. Ф. Сборник документов по истории Крымско-татарского землевладения. // Известия таврической учёной комиссии / А.И. Маркевич. — Таврическая учёная архивная комиссия. — Симферополь: Типография Таврического губернского правления, 1897. — Т. 26. — С. 120.
  3. ↑ а б Таврическая губерния. Список населённых мест по сведениям 1864 г / М. Раевский (составитель). — Санкт-Петербург: Типография Карла Вульфа, 1865. — Т. XLI. — С. 76. — (Списки населенных мест Российской империи, составленные и издаваемые Центральным статистическим комитетом Министерства внутренних дел).
  4. ↑ а б Вернер К.А. Алфавитный список селений // Сборник статистических сведений по Таврической губернии. — Симферополь: Типография газеты Крым, 1889. — Т. 9. — 698 с.
  5. ↑ а б Таврический Губернский Статистический комитет. Список волостей Таврической губернии // Календарь и Памятная книжка Таврической губернии на 1892 год. — Симферополь: Таврическая губернская типография, 1892. — 270 с. (рос.)
  6. ↑ а б Таврический Губернский Статистический комитет. Список волостей Таврической губернии // Календарь и Памятная книжка Таврической губернии на 1900 год. — Симферополь: Таврическая губернская типография, 1900. — 568 с.
  7. ↑ а б Часть 2. Выпуск 4. Список населенных пунктов. Перекопский уезд // Статистический справочник Таврической губернии / сост. Ф. Н. Андриевский; под ред. М. Е. Бененсона. — Симферополь, 1915. — С. 52.
  8. ↑ Первая цифра — приписное население, вторая — временные.
  9. ↑ а б Коллектив авторов (Крымское ЦСУ). Список населенных пунктов Крымской АССР по всесоюзной переписи 17 декабря 1926 года. — Симферополь : Крымское центральное статистическое управление, 1927. — С. 40, 41.
  10. ↑ Сперанский М.М. (составитель). Высочайшій Манифестъ о принятіи полуострова Крымскаго, острова Тамана и всей Кубанской стороны, подъ Россійскую Державу (1783 г. Апрѣля 08) // Полное собрание законов Российской Империи. Собрание Первое. 1649—1825 гг. — СПб. : Типография II Отделения Собственной Его Императорского Величества Канцелярии, 1830. — Т. XXI. — 1070 с.
  11. ↑ Гржибовская, 1999, Указ Екатерины II об образовании Таврической области. 8 февраля 1784 года, стр. 117.
  12. ↑ О новом разделении Государства на Губернии. (Именный, данный Сенату.)
  13. ↑ Гржибовская, 1999, Из Указа Александра I Сенату о создании Таврической губернии, с. 124.
  14. ↑ Карта Мухина 1817 года. Археологическая карта Крыма. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 19 березня 2015.
  15. ↑ Гржибовская, 1999, Ведомость о казённых волостях Таврической губернии 1829 г. с. 136.
  16. ↑ Топографическая карта полуострова Крыма : со съёмки полк. Бетева 1835-1840 г. Российская Национальная Библиотека. Архів оригіналу за 9 квітня 2021. Процитовано 30 березня 2021.
  17. ↑ Карта Бетева и Оберга. Военно-топографическое депо, 1842 г. Археологическая карта Крыма. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 22 березня 2015.
  18. ↑ Трехверстовая карта Крыма ВТД 1865—1876. Лист XXXII-13-е. Археологическая карта Крыма. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 25 березня 2015.
  19. ↑ а б в Немцы России. Населённые пункты и места поселения : энциклопедический словарь / сост. В. Ф. Дизендорф. — Москва : ЭРН, 2006. — 472 с. (рос.)
  20. ↑ Высочайше утвержденные Правила об устройстве поселян-собственников (бывших колонистов), водворенных на казенных землях в губерниях: С.-Петербургской, Новгородской, Самарской, Саратовской, Воронежской, Черниговской, Полтавской, Екатеринославской, Херсонской и Таврической и в области Бессарабской.
  21. ↑ История Джанкойского района. Архів оригіналу за 21 вересня 2013. Процитовано 16 серпня 2013.
  22. ↑ а б Административно-территориальное деление Крыма. Архів оригіналу за 4 травня 2013. Процитовано 27 квітня 2013.
  23. ↑ Постановление ВЦИК РСФСР от 30.10.1930 о реорганизации сети районов Крымской АССР.
  24. ↑ Историческая справка Симферопольского района. Архів оригіналу за 19 червня 2013. Процитовано 27 травня 2013.
  25. ↑ Биюк-Онларский немецкий район Крымской АССР. Центр інформації та документації кримських татар. Архів оригіналу за 11 грудня 2013. Процитовано 21 серпня 2013.
  26. ↑ Указ Президиума Верховного Совета РСФСР от 14 декабря 1944 года № 621/6 «О переименовании районов и районных центров Крымской АССР»
  27. ↑ Указ Президиума ВС СССР от 28.08.1941 о переселении немцев, проживающих в районах Поволжья
  28. ↑ Постановление ГКО от 12 августа 1944 года № ГКО-6372с «О переселении колхозников в районы Крыма»
  29. ↑ Сеитова Эльвина Изетовна. Трудовая миграция в Крым (1944–1976) // Ученые записки Казанского университета. Серия Гуманитарные науки : журнал. — 2013. — Т. 155, № 3—1 (27 лютого). — С. 173—183. — ISSN 2541-7738.
  30. ↑ Закон РСФСР от 25.06.1946 Об упразднении Чечено-Ингушской АССР и о преобразовании Крымской АССР в Крымскую область
  31. ↑ Указ Президиума Верховного Совета РСФСР от 18.05.1948 о переименовании населённых пунктов Крымской области
  32. ↑ Закон СССР от 26.04.1954 О передаче Крымской области из состава РСФСР в состав Украинской ССР
  33. ↑ Гржибовская, 1999, Из Указа Президиума Верховного Совета Украинской ССР О внесении изменений в административное районирование Украинской ССР по Крымской области, с. 442.
  34. ↑ Архивированная копия. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 27 травня 2019.Архивированная копия. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 27 травня 2019.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Месіт