Перейти до вмісту

Фігуровський Микола Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Микола Фігуровський)
Фігуровський Микола Миколайович
Дата народження7 грудня 1923(1923-12-07) або 16 грудня 1923(1923-12-16)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце народженняЧухлома, Chukhlomskoy Uyezdd, Костромська губернія, РСФРР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата смерті14 червня 2003(2003-06-14)[1] (79 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце смертіМосква, Росія Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняВостряковський цвинтар Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство СРСР
 Росія Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materВсеросійський державний інститут кінематографії (1951) Редагувати інформацію у Вікіданих
Професіякінорежисер, сценарист, письменник, перекладач, актор Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладБілорусьфільм, Мосфільм, Всеросійський державний інститут кінематографії і Вищі курси сценаристів і режисерівd Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоСК СРСР і СП СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
IMDbID 0276763 Редагувати інформацію у Вікіданих

Микола Миколайович Фігуровський (рос. Николай Николаевич Фигуровский; 7 грудня 1923, Чухлома, Костромська область, РРФСР — 14 червня 2003, Москва, Росія) — радянський кінорежисер, сценарист, педагог, актор. Заслужений діяч мистецтв Білоруської РСР (1964). Лауреат Державної премії Узбецької РСР імені Хамзи (1977) за сценарій фільму «Повість про двох солдатів» (у співавт. з У. Умарбековим).

Біографічні відомості

[ред. | ред. код]

Закінчив режисерський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (1951, майстерня І. Савченка).

З 1953 р. — режиссёр на студії «Білорусьфільм» (кінокартини «Годинник зупинився опівночі» (1958), «Весняні грози» (1960) та ін.). Також поставив картину «Шляхами війни» (1958) на студії «Мосфільм».

Автор (та співавтор) сценаріїв більш ніж двадцяти п'яти фільмів, у тому числі — зоряних картин режисера Льва Куліджанова: «Коли дерева були великими» (1961; у 1962 році фільм брав участь в Основній програмі МКФ в Каннах[2]) і «Злочин і кара» (1969, у співавт. з Л. Куліджановим), а також його стрічки «Рідний край» (1975). У 1977 році написав сценарій фільму «Рудін» (у співавт. з режисером-постановником К. Воїновим) — екранізації однойменного роману І. С. Тургенєва.

Автор сценаріїв українських фільмів: «П'ята тополя» (1964), «Ракети не повинні злетіти» (1964, у співавт. з П. Загребельним), «Десятий крок» (1967), «Бачу ціль» (1978, у співавт. з О. Кульчицьким).

Зіграв кілька епізодичних ролей у кіно.

Викладав сценарну майстерність у ВДІКу. Був членом Спілок письменників і кінематографістів Білорусі.

Пішов з життя 14 червня 2003 року в Москві, похований на Востряковському кладовищі.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Енциклопедія вітчизняного кіно: « Коли дерева були великими»[недоступне посилання](рос.)[недоступне посилання з травня 2019]

Література

[ред. | ред. код]
  • Сценаристи советского художественного кино. М., 1972. — С.378;
  • Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.447—448.

Посилання

[ред. | ред. код]