Михайличенко Гнат Васильович
| Гнат Васильович Михайличенко | ||||
|---|---|---|---|---|
 Гнат Михайличенко | ||||
| Псевдонім | Ігнатій Михайлич Брат[1] | |||
| Народився | 27 вересня (9 жовтня) 1892[2]  Суджанський повіт, Курська губернія, Російська імперія | |||
| Помер | 8 (21) листопада 1919 Київ, Київська губернія (під контролем Збройних сил Півдня Росії) | |||
| Поховання | Парк Вічної Слави | |||
| Країна | .svg){kind=small} УНР→ УСРР  Російська імперія (до 1917) | |||
| Діяльність | письменник | |||
| Мова творів | українська | |||
| Роки активності | 1911–1919 | |||
| Жанр | вірш, проза | |||
| Magnum opus | «Блакитний роман» | |||
| Партія | Українська комуністична партія (боротьбистів) | |||
|
| ||||
 Роботи у Вікіджерелах | ||||
Гна́т Васи́льович Михайличе́нко (літературний псевдонім Ігна́тій Миха́йлич; 27 вересня [9 жовтня] 1892[3][4], Миропілля, Суджанський повіт, курська губернія, Російська імперія — 8 [21] листопада 1919, Київ, Київська губернія) — український письменник і політичний діяч, член Центральної Ради.
Народився 27 вересня (9 жовтня) 1892 року[3][4] в селянській родині в селі Студенок Суджанського повіту Курської губернії, нині у складі села Миропілля Сумського району Сумської області.
Навчався в 1908—1912 роках у Харківському хліборобському училищі, звідки за зв'язки з есерами його перевели до Московського хліборобського училища. Живучи в Москві, надалі навчався в університеті Шанявського. Уже 1914 року Михайличенка мобілізовано до армії, з фронту втік, перебував на нелегальному становищі. Уже 1916 року за належність до харківської організації лівих есерів військовий суд засудив його до шести років каторги (яку замінили на заслання) і довічного поселення в Сибіру. Кару відбував у с. Тулуп'єму Нижньоудинського повіту Іркутської губернії.
Після Лютневої революції 1917 року повернувся в Україну. Був одним із лідерів Української партії соціалістів-революціонерів (боротьбистів). Від лютого до квітня 1919 року входив до колегії Київської ГубЧК.
Очолював з 12 травня по 3 липня 1919 року Народний комісаріат освіти УСРР.[5]
Співредактор (разом із Михайлем Семенком) першого числа літературно-мистецького тижневика «Мистецтва»[6].
У травні-липні 1919 року воював на Західному фронті. Коли наприкінці серпня 1919 року війська Добровольчої армії зайняли Київ, перейшов на підпільне становище. Уже 8 (21) листопада 1919 року Михайличенка заарештувала, разом із Василем Чумаком, денікінська контррозвідка за участь в організації повстання проти білогвардійців на Київщині, відтак Михайличенка розстріляв конвой під час спроби втечі[7][8][9]. Після того як у грудні в Києві встановлено радянську владу, в районі Лук'янівського кладовища було знайдено декілька закопаних тіл, серед яких були Михайличенко, Чумак[10]. Поховано Михайличенка 29 грудня 1919 року в братській могилі на території Аносовського садка (нині парк Вічної Слави, поховання зруйновано 1933 року внаслідок зсуву ґрунту)[11].
Писав вірші з 1911 року, прозу з 1915 року. Автор «Блакитного роману» (Харків, 1921) — одного з найтаємничіших творів в українській літературі. Надзвичайна крайня ліричність, символічний динамізм стали предтечею для усіх експериментів в українській поезії в прозі в XX столітті. Також є автором повісти «Історія одного замаху (Історична повість з життя українських революціонерів до революції)» (Одеса, 1918), збірки «Новелі» (Харків, 1922), віршів. З передмовою і за редакцією Михайличенка вийшла посмертна збірка оповідань Андрія Заливчого «З літ дитинства» (Київ, 1919).
В Україні біографію та творчість поета досліджував сумський краєзнавець і журналіст Геннадій Петров (1936–1996). Йому вдалося встановити точну дату й місце народження Михайличенка.
У 1928–1938 роках вулиця Пилипа Орлика в Києві називалася на честь Гната Михайличенка[12][13].
- ↑ Яловий, 1923, с. 115.
- ↑ метрична книга
- ↑ а б Дата народження — згідно з записом про народження і хрещення у метричній книзі церкви села Миропілля (Державний архів Сумської області. Ф. 1186. Оп. 2. Спр. 36. Арк. 127зв–128.)
- ↑ а б У низці джерел наводиться помилкова дата народження — 15 (27) вересня 1892 року.
- ↑ Лікарчук І. Л. Міністри освіти України: в 2-х т. — т. 1 (1917–1943 рр.). — К. : Видавець Ешке О. М., 2002. — С. 131—132. — ISBN 966-557-096-Х.
- ↑ Мистецтво, 1919.
- ↑ Предупрежденное возстаніе // Кіевлянинъ. — 1919. — № 73. — 20 ноября [ст. ст.]. — С. 1.
- ↑ N. Игнатій Михайличенко. [8 ноября при попыткѣ къ бѣгству былъ убитъ одинъ изъ виднѣйшихъ боротьбистовъ И. Михайличенко] // Кіевлянинъ. — 1919. — № 74. — 21 ноября [ст. ст.]. — С. 1.
- ↑ Плужанин, 1926, с. 2–3.
- ↑ Жертвы деникинского террора. [В районе Лукьяновского кладбища найдено зарытыми в одной яме 13 трупов, среди которых видные партийные работники, как т. Михайличенко и др. Трупы были в страшно изуродованном виде. У одного из трупов верхняя часть головы вся оторвана; многие из трупов были совершенно раздеты] // Известия Киевского губернского революционного комитета: газета. — Киев, 1919. — № 6. — 26 декабря. — С. 3. (рос.)
- ↑ Проценко, 1994, с. 261–263.
- ↑ Протокол засідання Президії Київської Міської Ради ІХ скликання від 8 лютого 1928 року Ч. 35, п. 541 «Про перейменування вулиць» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 1. Спр. 463. Арк. 202, 204. [Архівовано з першоджерела 2 листопада 2015.]
- ↑ Постанова президії Київської міської Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів від 11 листопада 1938 року № 1082/6 «Про перейменування вулиць м. Києва» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 1. Спр. 10720. Арк. 30, 30зв, 31, 31зв, 32, 32зв, 33. [Архівовано з першоджерела 28 листопада 2015.]
- В справі дати смерти В. Чумака і Г. Михайличенка // Плужанин. — 1926. — № 12 (15). — грудень. — С. 2–3. [Архівовано 26 лютого 2017 у Wayback Machine.]
- Ген. Брат. Андрій Заливчий (некролог) // Боротьба: орган Центр. Ком. Укр. Парт. Соц.-Рев. — 1918. — Ч. 56. — 26 грудня (13 декабря ст. ст.). — С. 1–3.
- Ігнатій Михайлич Андрієві Заливчому (Згадки і вражіння) // Боротьба: орган Центр. Ком. Укр. Парт. Соц.-Рев. — 1919. — Ч. 13 (70). — 23 лютого (10 февраля ст. ст.). — С. 3–4. [Архівовано 29 березня 2017 у Wayback Machine.]
- Ігнатій Михайлич Місто // Мистецтво: літературно-мистецький тижневик. — 1919. — Ч. 1. — травень. — С. 15–16. [Архівовано 26 лютого 2017 у Wayback Machine.]
- Ігнатій Михайлич Той, чиє життя було твором мистецтва // Мистецтво : літературно-мистецький тижневик. — 1919. — Ч. 1. — травень. — С. 24–25. [Архівовано 21 вересня 2016 у Wayback Machine.]
- Марик Ю. Наші жертви // Всесвіт. — 1927. — № 52. — 25 грудня. — С. 13. [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.]
- Михайличенко Гнат Блакитний роман. — Х. : Всеукр. держ. вид-во, 1921. — 51 с.
- Михайличенко Гнат (Ігнатій Михайлич) Художні твори / впоряд. з поясненнями та біогр.-крит. нарисом В. Гадзінський; за заг. ред. та з передм. А. Приходька. — [Б. м.] : Держ. вид-во України, 1929. — 296 с.
- Михайличенко Гнат. Пролетарське мистецтво // Мистецтво : літературно-мистецький тижневик. — 1919. — Ч. 1. — травень.. — С. 27–29.
- Михайличенко Гнат Старчиха. Крик // Плужанин. — 1926. — № 11 (14). — листопад. — С. 14–15. [Архівовано 25 лютого 2017 у Wayback Machine.]
- Приходько А. Гнат Михайличенко // Червоний шлях. — 1929. — № 2 (71). — лютий. — С. 152–157. [Архівовано 25 лютого 2017 у Wayback Machine.]
- Михайличенко Г. Художні твори / Гнат Михайличенко (Ігнатій Михайлич); Гнат Михайличенко (Ігнатій Михайлич); впоряд. з поясненнями та біогр.-крит. Нарисом В. Гадзінський ; за заг. ред. та з передм. А. Приходька. — Б. м. : Держ. вид-во України, 1929. — 296 с. [Архівовано 6 березня 2019 у Wayback Machine.]
- Михайличенко Г. Блакитний роман / Гнат Михайличенко. — Харків : Всеукр. держ. вид-во, 1921. — 51 с. [Архівовано 6 березня 2019 у Wayback Machine.]
- Концептосфера творчого світу «перших хоробрих» (Василь Чумак, Василь Еллан-Блакитний, Гнат Михайличенко, Андрій Заливчий): Автореф. дис. … канд. філол. наук: 10.01.01 / Марчак Тетяна Андріївна; Київський університет імені Бориса Грінченка. — К. : Б/в, 2016. — 22 с. [Архівовано 16 травня 2018 у Wayback Machine.]
- Марчак Т. А. Естетичне новаторство прози Гната Михайличенка та Андрія Заливчого // Наукові праці Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка: Філологічні науки. Вип. 31. — Кам'янець-Подільський : Аксіома, 2012. — С. 285–288. [Архівовано 16 серпня 2016 у Wayback Machine.]
- Михайличенко Гнат Вступне слово. У кн. : Заливчий Андрій З літ дитинства: новелі / з портр. автора і вступ. словом Гната Михайличенко. — К. : Вид. Укр. Партії Соціялістів-Революціонерів; Друк. І. М. Кушнерева та Спілки, 1919. — С. 3–6.
- Михайличенко Гнат Маленька Докійка (Різдвяна новела) // Ad Fontes! До першоджерел! / упоряд. В. В. Яременко. — К. : Молодь, 2004. — С. 181–189. — ISBN 966-7615-54-5.
- Олійник Ф. Чотирі постаті. (З приводу роковин смерти А. Заливчого, Г. Михайличенка, В. Чумака й В. Елана) // Зоря. — 1926. — № 24. — грудень. — С. 23–25. [Архівовано 29 березня 2017 у Wayback Machine.]
- Органи державної безпеки Київщини у фотографіях та документах (1919–1991) / автор-упор. О. І. Шевченко. — К. : Дон-97, 2004. — С. 22. — ISBN 966-96326-3-3. [Архівовано 11 березня 2022 у Wayback Machine.]
- Проценко Л. А. Київський некрополь: путівник-довідник. — К. : Український письменник, 1994. — 334 с. — ISBN 5-333-00673-3.
- Самусь Микола Троє… Василь Чумак, Андрій Заливчий, Гнат Михайличенко: критико-біографічні нотатки. — Х. : Книгоспілка, 1928. — 53, [1] с. — (Критика й теорія літератури / за ред. В. Юринця).
- Юренко О. П. Михайличенко Гнат Васильович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 688. — ISBN 978-966-00-1028-1. [Архівовано 14 квітня 2016 у Wayback Machine.]
- Яловий Мих. Перші хоробрі // Червоний шлях. — 1923. — Ч. 9. — С. 111–119. [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.]
- Протасов Л. Г. Люди Учредительного собрания: портрет в интерьере эпохи. — М. : РОСПЭН, 2008. [Архівовано 16 грудня 2018 у Wayback Machine.]
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |
 |
Твори цього автора перебувають у суспільному надбанні. Ви можете допомогти проєкту, додавши їх у Вікіджерела. |
- Народились 9 жовтня
- Народились 1892
- Уродженці Суджанського повіту
- Померли 21 листопада
- Померли 1919
- Поховані в парку Вічної Слави в Києві
- Українські письменники
- Діячі УЦР
- Українські націонал-комуністи
- Міністри освіти і науки України
- Уродженці Миропілля (Краснопільський район)
- Померли в Києві
- Розстріляні політики
- Члени Всеросійських установчих зборів
- Депутати Українських Установчих Зборів