Линьков Михайло Тихонович

Линьков Михайло Тихонович
біл. Міхась Ціханавівіч Лынькоў
Михайло Тихонович Линьков. Портрет Г. М. Горєлова, 1954
Ім'я при народженні	біл. Міхаіл Ціханавіч Лынькоў
Псевдонім	Міхась Линьков, Міхась Василько
Народився	30 листопада 1899(1899-11-30) Zazyby 2d, Q114733838?, Вітебський повіт, Вітебська губернія, Російська імперія
Помер	21 вересня 1975(1975-09-21) (75 років) Мінськ, Білоруська РСР, СРСР
Поховання	Східне кладовище
Країна	Російська імперія  СРСР
Національність	білорус
Діяльність	письменник, літературний критик, літературознавець, громадський діяч
Alma mater	Рогачівська вчительська семінаріяd
Заклад	Бобруйське життяd, Видавництво «Білорусь», Білоруська зіркаd, За Радянську Білорусьd і Інститут літератури імені Янки Купалиd
Мова творів	білоруська
Роки активності	1919—1975
Жанр	повість
Magnum opus	«Незабутні дні»
Членство	СП СРСР, БелАПП, Маладняк (літературне об'єднання, Білорусь) і Спілка білоруських письменників
Партія	КПРС
Брати, сестри	Линьков Григорій Тихоновичd
У шлюбі з	Q123824688?
Учасник	польсько-радянська війна 1920 і вторгнення СРСР до Польщі
Нагороди	Літературна премія імені Якуба Коласа (1968)
Линьков Михайло Тихонович у Вікісховищі

|Ukrcenter= |Примітки=

Михайло Тихонович Линьков (біл. Міхась Ціханавівіч Лынькоў, літературний псевдонім Міхась Линьков (біл. Міхась Лынькоў); 18 (30) листопада 1899, село Зазиби, Вітебська губернія — 21 вересня 1975, Мінськ) — білоруський письменник, літературний критик, літературознавець, громадський діяч. Народний письменник Білоруської РСР (1962), академік АН БРСР (1953). Депутат Верховної Ради БРСР 1-8-го скликань.

Біографія

Народився 18 (30) листопада 1899 року в сім'ї залізничника в селі Зазиби, Вітебської губернії (нині Ліозненський район Вітебської області).

У 1917 закінчив Рогачовську вчительську семінарію. У 1919—1922 роках служив у Червоній армії, брав участь у радянсько-польській війні, воював на колчаківському фронті. Потім працював учителем у селі Липиничі, був активним сількором.

Літературну діяльність розпочав у 1919 році, коли в смоленській газеті «Боротьба» був опублікований його перший вірш. Будучи редактором щоденної Бобруйської окружної газети «Камуніст», писав під кількома псевдонімами (Міхась Василько та ін.) Виступив одним з ініціаторів створення Бобруйського відділення білоруського літературного об'єднання «Молодняк». З 1930 Міхась Линьков працював у Державному видавництві БРСР в Мінську. З 1933 по 1941 роки був редактором провідного літературного журналу «Полымя рэвалюцыі» (Полум'я революції). Існує думка, що на цій посаді Линькову вдалося захистити білоруську літературу в умовах тоталітаризму. Член Спілки письменників СРСР з моменту її заснування в 1934 році. У 1938—1948 роках займав посаду голови Союзу письменників БРСР.

Помер 21 вересня 1975. Похований у Мінську на Східному кладовищі, на могилі поставлено пам'ятник.

Родина

У 1927 році перший раз одружується з вчителькою Ханою Абрамівною. Від цього шлюбу народився син Марек. Але в 1941 році дружина і син Линькова були страчені нацистами. Із другою дружиною Софією Захарівною не було своїх дітей, але було троє прийомних.

Творчість

Автор численних оповідань і повістей, в тому числі повістей для дітей («Миколка-паровоз», 1937, та інших), присвячених Громадянській війні, партизанському рухові білоруського народу під час Другої світової війни. Видатним твором білоруської літератури став роман-епопея Михася Линькова «Незабутні дні» (т. 1-4, 1948-58). За цей твір був удостоєний Державної премії БРСР імені Якуба Коласа (1968).

Літературознавчі роботи присвячені життю і творчості Янки Купали, Якуба Коласа, Кузьми Чорного, Івана Мележа, Антона Чехова, Льва Толстого та інших письменників. Перекладав на білоруську мову твори Максима Горького і Миколи Тихонова.

Книги Линькова перекладені багатьма іноземними мовами.

За творами Линькова поставлені фільми «Дід Овсій і Палажка» (1975) і «Миколка-паровоз» (1956).

Нагороди

Нагороджений трьома Орденами Леніна, трьома Орденами Трудового Червоного Прапора та іншими орденами і медалями.

Вшанування пам'яті

Ювілейна монета Національного Банку Республіки Білорусь, присвячена 100-річчю з дня народження Михайла Линькова

У Бобруйську в 2011 році заснована спеціальна премія міського виконавчого комітету імені письменника Михася Линькова діячам культури, мистецтва, ЗМІ за досягнення у популяризації білоруської мови.

Ім'я М. Т. Линькова присвоєно Гомельському професійно-технічному училищу залізничників № 35, середній школі в селі Кринки Ліозненського району; його ім'ям названі вулиці в Первомайському районі міста Бобруйська, в Мінську, в селі Лужесно Вітебського району, провулок у місті Клецьк; в Кринковській середній школі і в Бронницькій (Буда-Кошельовський район) восьмирічній школі створено музеї письменника; в Мінську на будинку, де він жив, і в Бобруйську на будівлі редакції газети «Комуніст», де він працював, встановлені меморіальні дошки.

Джерела

• http://www.kino-teatr.ru/kino/screenwriter/sov/274037/bio/ [Архівовано 9 травня 2013 у Wayback Machine.]
• Большая советская энциклопедия. — М.: Советская энциклопедия. 1969—1978 (рос.) [Архівовано 22 березня 2022 у Wayback Machine.]
• Большая биографическая энциклопедия. 2009(рос.) [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Михайло Тихонович Линьков на Бобруйському порталі(рос.)
• Михайло Тихонович Линьков на інвормаційно-новинному порталі Мінська(рос.)