Мкртчян Фрунзик Мушегович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Мкртчян Фрунзік Мушегович)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мкртчян.
Мкртчян Фрунзик Мушегович
вірм. Ֆրունզիկ Մկրտչյան
Ім'я при народженнівірм. Ֆրունզիկ Մուշեղի Մկրտչյան
Народився4 липня 1930(1930-07-04)
Ленінакан, СРСР СРСР
Помер29 грудня 1993(1993-12-29) (63 роки)
Єреван, Вірменія Вірменія
  • злоякісна пухлина
    • Похованнямогила Мгера Мкртчянаd
    Національністьвірмени[1]
    Громадянство СРСР
     Вірменія
    Діяльністьактор, театральний режисер
    Alma materЄреванський державний інститут театру і кіно (1956)[1]
    Роки діяльностіз 1947 року
    У шлюбі зМкртчян Донара Миколаївна[2] і Tamar Hovhannisyand[3]
    Брати / сестриAlbert Mkrtchyand
    IMDbnm0594796
    Автограф
    Нагороди та премії
    Орден Святого Месропа Маштоца
    Орден Святого Месропа Маштоца
    Народний артист СРСР— 1984 Народний артист Вірменської РСР — 1971 Державна премія СРСР — 1978 Державна премія Вірменської РСР — 1975
    CMNS: Мкртчян Фрунзик Мушегович у Вікісховищі

    Фрунзе (Фрунзик, Мгер) Мушегович Мкртчян (4 липня 1930(19300704), Ленінакан, Вірменія — 29 грудня 1993, Єреван) — вірменський актор театру і кіно, народний артист Вірменської РСР (1971), народний артист СРСР (1984). Чоловік актриси Донари Мкртчян

    Отримав прізвисько Мгер, що означає «світлий». За свідченням молодшого брата Альберта, в одному паспорті артиста було написано «Фрунзе Мкртчян», в іншому — «Мгер Мкртчян»[4].

    Біографія

    [ред. | ред. код]
    Марка Вірменії пам'яті Фрунзика Мкртчяна

    Родина

    [ред. | ред. код]
    • Брат — Альберт режисер, сценарист.
    • Перше кохання — Кнара, на якій він так і не одружився, тому що її сім'я чинила опір, і її видали за іншого.
    • Перша дружина — Донара (1941—2011), мати його дітей, відома в Росії за виконанням ролі дружини Джабраїла в « Кавказькій полонянці». Чудова актриса театру ім. Сундукяна. Хворіла на спадкове важке психічне захворювання. Госпіталізована у Франції. До кінця своїх днів перебувала на лікуванні в психіатричній лікарні міста Єревані.
      • Син — Вазген (також його називали Ваак) успадкував хворобу від матері, помер після смерті батька, у 33 роки.
      • Дочка — Нуне загинула в Аргентині, в автокатастрофі, до смерті батька (їй було 39 років).
    • Друга дружина — Тамара, дочка голови Спілки письменників Вірменії Граки Оганесяна.

    Трагічне життя

    [ред. | ред. код]

    Попри те, що він добре знаний як комедійний актор, його особисте життя було сповнене горя. Його перша дружина, Донара Мкртчян мала психічний розлад і лежала у клініці до кінця своїх днів. Фрунзик став батьком-одинаком з двома маленькими дітьми. Його син успадкував душевне захворювання матері, і це нове нещастя спустошило душу актора. Згідно з твердженнями його знайомого, останні роки життя він переживав депресію і, зрештою, спився. 1993 року помер у своїй квартирі в Єревані. Тисячі людей прийшли на похорони свого улюбленого актора. Траурна колона з тілом Мкртчяна пройшла центральною вулицею міста. Похований у Пантеоні героїв вірменського духу в Єревані.

    В останні роки життя актор заснував театр, що згодом отримав його ім'я.

    2008 року вийшов документальний фільм «Сумна історія останнього клоуна. Фрунзе Мкртчян», присвячений Фрунзику Мкртчяну.

    Звання та нагороди

    [ред. | ред. код]

    Фільмографія

    [ред. | ред. код]
    1. 1955 — У пошуках адресата
    2. 1956 — Через честь
    3. 1959 — Про що шумить річка
    4. 1960 — Хлопці музкоманди
    5. 1965 — Тридцять три — професор Брук
    6. 1966 — Кавказька полонянка, або Нові пригоди Шурика -дядько Ніни — Джабраїл
    7. 1966 — Айболить-66 — пірат
    8. 1966 — Формула веселки — міліціонер
    9. 1966 — Двадцять шість бакинських комісарів
    10. 1967 — Трикутник
    11. 1967 — З часів голоду
    12. 1968 — Білий рояль
    13. 1968 — Вибух після півночі
    14. 1969 — Не журись! — заарештований турками контрабандист
    15. 1970 — Адам і Хева
    16. 1971 — Ми і наші гори
    17. 1971 — Вчора, сьогодні і завжди
    18. 1971 — Хатабала
    19. 1972 — Чоловіки — Сурен
    20. 1972 — Айрік
    21. 1972 — Пригоди Мгера у відпустці — Мгер
    22. 1976 — Багдасар розлучається з дружиною — Багдасар
    23. 1977 — Наапет — Апро
    24. 1977 — Солдат і слон — Арменак
    25. 1977 — Міміно — Рубік Хачикян (Рубен Вартанович Хачикян)
    26. 1977 — Кам'яна долина — Сандро
    27. 1978 — Суєта суєт — Борис Іванович
    28. 1979 — Добра половина життя
    29. 1979 — Пригоди Алі-Баби і сорока розбійників — Мустафа
    30. 1980 — Ляпас — Григор-ага
    31. 1980 — Великий виграш — Гарник
    32. 1981 — Тифліс — Париж і назад
    33. 1982 — Пісня минулих днів
    34. 1983 — Пожежа
    35. 1983 — Самотнім надається гуртожиток -наречений Ніни
    36. 1984 — Легенда про кохання
    37. 1984 — Вершник, якого чекають
    38. 1985 — Танго нашого дитинства
    39. 1987 — Як вдома, як справи?

    Цитати

    [ред. | ред. код]

    Альберт Мкртчян

    [ред. | ред. код]

    "У дитинстві Фрунзик був безпорадним, над ним усі сміялися, він був худий, з великим носом, але виявилося, що Бог дав йому величезний акторський талант. Він усе своє життя так жив — був смішним і сумним одночасно. І СРСР обожнював свого таланта ".

    Георгій Данелія

    [ред. | ред. код]

    "Щоб зрозуміти всю силу його таланту, потрібно дивитися не тільки його роботи в кіно, де в основному він грав комедійні ролі, але і в театрі. Для мене він — найкращий виконавець Сірано де Бержерака ".

    Хорен Абрамян

    [ред. | ред. код]

    "Фрунзик бажав смерті, він рвався до неї, він мріяв про неї, жорстоко гасячи в собі життєві інстинкти. Його не час згубив, і не пристрасть до вина й тютюну … Ні, він свідомо йшов до своєї погибелі, не маючи сил пережити хворобу сина і дружини — велике сімейне горе ".

    "Актор від початку до кінця. Ми, колеги, стояли за лаштунками, дивилися і чекали, що нового він сьогодні зробить в ролі. Ми знали: він обов'язково буде імпровізувати, і це була геніальна імпровізація. Напрочуд у нього була винахідливість. Він міг розсмішити цілий зал. Я пам'ятаю його вистави, які починалися гомеричним реготом в залі для глядачів, і цей регіт тривав всі вистави. Взагалі Фрунзик був надзвичайною людиною — день починав з пісні і був щасливий. З іншого боку, в ньому завжди жило відчуття якоїсь трагічності … "

    "Людина приходить у цей світ з оберемком хмизу і його завдання — спалити його до кінця, аби він не перетворився на тлін. На жаль, Фрунзик не зміг все це спалити, а там було дуже багато вогню. Втратили ми дуже багато тепла Фрунзика ".

    Алла Сурикова

    [ред. | ред. код]

    "Справжній комедійний актор, десь в другому своєму плані трагічний. Такими були Євген Леонов, Андрій Миронов, Юрій Нікулін, і звичайно ж, Фрунзик Мкртчян … У вірмен є фраза: «Візьму твій біль». Це вищий прояв людяності. В мені багато в чому це залишилося від Фрунзика ".

    Примітки

    [ред. | ред. код]
    1. ↑ а б Հայկական սովետական հանրագիտարան — Երևան: 1981. — Т. 7. — С. 643–644.
    2. ↑ https://avproduction.am/?ln=am&page=person&id=105
    3. ↑ https://avproduction.am/?ln=am&page=person&id=1709
    4. ↑ Віта Рамм. Людина з гарним обличчям [Архівовано 28 лютого 2009 у Wayback Machine.] / / Известия, 28.12.2008

    Посилання

    [ред. | ред. код]
    Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мкртчян_Фрунзик_Мушегович&oldid=42830767