Координати: 44°40′3.0000000999887″ пн. ш. 7°5′30.000000100119″ сх. д. / 44.66750° пн. ш. 7.09167° сх. д. / 44.66750; 7.09167

Монте Візо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Монте Візо
it/Monte Viso
Монте Візо взимку, вид з боку Італії
Монте Візо взимку, вид з боку Італії
Монте Візо взимку, вид з боку Італії

44°40′3.0000000999887″ пн. ш. 7°5′30.000000100119″ сх. д. / 44.66750° пн. ш. 7.09167° сх. д. / 44.66750; 7.09167
Країна Італія Італія
Регіон П'ємонт
Система Західні Альпи, Котські Альпи
Тип гора
матеріал Офіоліти
Висота 3841[1] м
Висота відносна 2062 м
Ізоляція 60,4 км
Перше сходження 30 серпня 1861 року — Мішель Кроз, Жан Батіст Кроз, Вільям Метьюз, Фредерік Жаконб
Монте Візо. Карта розташування: Італія
Монте Візо
Монте Візо
Монте Візо (Італія)
Мапа
CMNS: Монте Візо у Вікісховищі

Монте Візо, Монвізо (італ. Monte Viso; фр. Montviso; окс. Vísol; п'ємон.: Brich Monviso або Viso) — найвища гора Котських Альп, розташована неподалік від італійсько-французького кордону. Монте Візо більше, ніж на 500 м перевищує всі навколишні гори й таким чином видна дуже здалеку. Біля підніжжя гори знаходиться витік річки По.

На схилах гори, на висоті 2000–2400 м знаходився неолітичний кар'єр, де добувався жад. Пік експлуатації кар'єру припадає на 5000 р. до н. е. Жадеїт використовувався для виробництва церемонійних сокир, які археологи знаходили в багатьох місцях Центральної Європи.

Перше сходження на вершину гори 30 серпня 1861 року здійснили Мішель Кро, Жан Батіст Кроз, Вільям Метьюз, Фредерік Жаконб.

Навколо гори проходить туристичний маршрут Giro di Viso, який також веде через тунель Буко ді Візо.

Монте Візо в літературі

[ред. | ред. код]

Гора Монте Візо згадується в X книзі «Енеїди» Вергілія, а також в «Божественній комедії» Данте (в піснях XVI (рядок 95) «Пекла» та VI (50-51) «Раю»); згадки про гору є в поезії Франческо Петрарки та в «Кентерберійських оповідях» Джеффрі Чосера.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Monte Viso on SummitPost. Архів оригіналу за 9 січня 2009. Процитовано 18 травня 2015.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]