Перейти до вмісту

Музей української діаспори

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Музей культурної спадщини)
Музей української діаспори
50°26′03″ пн. ш. 30°32′41″ сх. д. / 50.43418333° пн. ш. 30.54475556° сх. д. / 50.43418333; 30.54475556
Типмузей
Країна Україна
Адресавул. Князів Острозьких, 40Б, Київ, Україна
Засновано29 травня 1999
Режим роботиср.-нд. з 11:00 до 18:00, вихідний - понеділок, вівторок.
Сайтdiaspora.com.ua
Музей української діаспори. Карта розташування: Україна
Музей української діаспори
Музей української діаспори (Україна)
Мапа

Музей української діаспори (філія Музею історії Києва) — київський музей, експозиція якого знайомить відвідувачів з історією та мистецькою спадщиною українців світу, починаючи з перших переселенців кін. XIX ст., до представників третьої хвилі еміграції, які опинилися за межами батьківщини під час Другої світової війни, та їхніх нащадків.

Історія заснування музею

[ред. | ред. код]

Музей було засновано 29 травня 1999 року. Він розмістився у реконструйованій садибі кінця XVIII століття по вулиці Князів Острозьких, що на Печерську.

Робота Музею ведеться на виконання державної програми «Закордонне українство», затвердженої указом Президента України від 24 вересня 2001 року № 892/2001.[1]

Постійна експозиція Музею української діаспори

[ред. | ред. код]

29 травня 2021 року в Музеї української діаспори була відкрита оновлена постійна експозиція, що представляє історію та мистецьку спадщину українців світу.[2][3][4][5]

На період воєнного стану в Україні постійна експозиція музею не доступна для відвідувачів.

Керівниця та кураторка оновленої експозиції – Оксана Підсуха, директорка Музею української діаспори, мистецтвознавиця.

Автори проєкту оновленої експозиції:

  • Оксана Підсуха, директорка Музею української діаспори, мистецтвознавиця,
  • Назар Розлуцький, провідний науковий співробітник Музею української діаспори, кандидат історичних наук,
  • Ганна Лексіна, провідна наукова співробітниця Музею української діаспори, мистецтвознавиця,
  • Володимир Таран, художник, дизайнер проєкту.
Фрагменти нової експозиції Музею української діаспори. Київ. 2021. Фото — Євген Генсюровський / Музей української діаспори
Фрагменти нової експозиції Музею української діаспори. Київ. 2021. Фото — Євген Генсюровський / Музей української діаспори

У чотирьох музейних залах розгортається понад сторічний життєпис світових українців – від історії перших переселенців «на вільні землі», які перетнули океан наприкінці XIX століття, до представників третьої хвилі еміграції, що опинилися за межами батьківщини під час Другої світової війни, та їхніх нащадків.  В музейному просторі постають особисті долі пересічних емігрантів та  життєвий шлях видатних українців світу, розкривається діяльність українських закордонних громад та ключові епізоди історії неповерненців і політичних біженців, експонуються видатні мистецькі твори та унікальні історичні артефакти.

Серед відомих персоналій, представлених у музеї, – державні та політичні діячі Павло та Данило Скоропадські, останній Президент УНР в екзилі Микола Плав’юк, герой російсько-української неоголошеної війни Маркіян Паславський. Вони належали до різних поколінь, жили в різних куточках світу, але присвятили своє життя єдиній меті – боротьбі за незалежність України.  

Змістовним акцентом експозиції є розповідь про закордонні спільноти, діяльність яких була спрямована на відновлення української державності та збереження національної ідентичності, мови, культури. Унікальні експонати та світлини розкривають  роботу Українського Національного об’єднання в Канаді, Світового конґресу українців, Пласту та ін.

Неабияку цінність має мистецька колекція, представлена в експозиції. Глядач має змогу познайомитися з творчістю видатних художників українського походження: Давида Бурлюка, Людмили Морозової, Петра Капшученка, Олекси Булавицького, Анатоля Коломийця, Петра Кравченка, Тимофія Мессака, Степана Хвилі. Різнобічно висвітлена в музейному просторі родинна історія й творча спадщина видатної мистецької династії Кричевських, представників трьох поколінь художників, які в різні часи опинилися у Франції, США, Венесуелі.

Відвідувачі мають змогу познайомитися з діяльністю Української республіканської капели та її творця – диригента Олександра Кошиця, завдяки якому світ дізнався про музичну Україну. Розповідає музей також і про знаменитого хореографа українського походження – Сержа Лифаря.

Фрагменти нової експозиції Музею української діаспори. Київ. 2021. Фото — Євген Генсюровський / Музей української діаспори
Фрагменти нової експозиції Музею української діаспори. Київ. 2021. Фото — Євген Генсюровський / Музей української діаспори
Фрагменти нової експозиції Музею української діаспори. Київ. 2021. Фото — Євген Генсюровський / Музей української діаспори
Фрагменти нової експозиції Музею української діаспори. Київ. 2021. Фото — Євген Генсюровський / Музей української діаспори


Експозиція створена на основі музейних фондів, а також матеріалів, отриманих від численних музейних та архівних інституцій і приватних колекціонерів, зокрема, з Канади, США та Австралії. Серед особливо значущих експонатів – цінні папери перших українських кредитних спілок у США, особисті речі родини Скоропадських, документи та пам’ятки з Ді-Пі таборів.

Значна частина артефактів – це нові надходження до музейної колекції, які були подаровані закладу нещодавно. Символічними експонатами є грудка української землі, яка в 1940-і роки помандрувала світом і врешті повернулася додому, а також парадний мундир американської військової академії Вест-Пойнт. Воєнна форма належала випускникові Академії Маркіяну Паславському, який народився в США, але повернувся на історичну батьківщину й героїчно загинув 2014 року під Іловайськом.

Розширюють уявлення про український світ та світову культурну спадщину мистецькі краєвиди Праги, Парижа, Нью-Йорка, австралійських каньйонів та канадійських українських поселень, а також численні твори на українську тематику.

Виставкові проєкти Музею української діаспори

[ред. | ред. код]
  • Виставковий проєкт сучасних українських художників «Філософія міграції» (2015)»[6][7][8]
  • Виставка творів Катерини Кричевської-Росандіч та Олени Овчиннікової «Двічі через океан» (2015-2016)[9][10][11]
  • Історико-меморіальний виставковий проєкт «Наш Сікорський» (триває з 2016 року)[12][13][14][15][16][17][18][19][20]
  • Художня виставка «LIBERTY» (до 90-річчя художниці Катерини Кричевської-Росандіч) (2016-2017)[21][22]
  • Виставковий проєкт «Художники-Амбасадори. Українська Австраліана» (до 25-річчя встановлення дипломатичних відносин між Австралією і Україною та 70-річчя поселення українців в Австралії) (2017)[23][24][25][26]
  • Художня виставка «Марія Примаченко. Від Болотні до Парижа» (2017-2018)[27]
  • Виставковий проєкт «Дарую Києву. Серж Лифар» (2017-2018)[28]
  • Виставковий проєкт «Микола Кричевський. Мистець і світ» (2018-2019)[29][30][31]
  • Виставка «Нью-Йорк — Іловайськ. Вибір» (пам'яті Маркіяна Паславського) (2019)[32][33][34]
  • Виставковий проєкт єврейських українських художників «Єврейський погляд» (2020)[35][36]
  • Виставковий проєкт «Олександр Савченко-Більський. У колі паризьких друзів» (2020)[37][38]
  • Міжмузейний виставковий проєкт «Катерина Кричевська-Росандіч. Дороги. Straßen. Roads» (2021)[39][40][41][42][43][44]
  • Виставковий проєкт «Казки мандрівниці Емми» (до 90-річчя художниці Емми Андієвської) (2021)[45]
  • Виставковий проєкт українських митців, які виїхали з України через повномасштабне вторгнення «П'ята хвиля» (2022)[46][47][48]
  • Історико-мистецький виставковий проєкт «Зимова діасПора» (2022-2023) [49][50]
  • Персональна художня виставка Олени Овчиннікової «Memento Vitae» (2023)[51][52]
  • Виставковий проєкт «Кричевський. Саєнко. Майстер і учень» (2023-2024)[53]
  • Художня виставка Олександра Стахова-Шульдиженка «Під небом Лондона» (2024)[54]
  • Виставка творів українських французьких художників «Українці на Монмартрі» (2024)[55]
    Фрагмент експозиції виставки “Дороги і люди” (у межах проєкту «Катерина Кричевська-Росандіч. Дороги. Straßen. Roads»). Музей української діаспори. 29 липня 2021. Фото — Євген Генсюровський / Музей української діаспори
    Фрагмент експозиції виставки “Дороги і люди” (у межах проєкту «Катерина Кричевська-Росандіч. Дороги. Straßen. Roads»). Музей української діаспори. 29 липня 2021. Фото — Євген Генсюровський / Музей української діаспори

Видавничі проєкти Музею української діаспори

[ред. | ред. код]
Оксана Підсуха та Ганна Лексіна презентують видання «Катерина Кричевська-Росандіч. Дороги. Straßen. Roads» в Національному музеї “Київська картинна галерея”. 12 жовтня 2021. Фото — Євген Генсюровський / Музей української діаспори
Оксана Підсуха та Ганна Лексіна презентують видання «Катерина Кричевська-Росандіч. Дороги. Straßen. Roads» в Національному музеї “Київська картинна галерея”. 12 жовтня 2021. Фото — Євген Генсюровський / Музей української діаспори
  • «Українська Австраліана» – спецвипуск журналу «Антиквар» (2017)
  • Альбом «Микола Кричевський. Мистець і світ» (2018)
  • Книга спогадів Сержа Лифаря «Роки жнив» (2020)
  • Каталог виставки «Єврейський погляд» (2020)
  • Альбом «Катерина Кричевська-Росандіч. Дороги. Straßen. Roads» (2021)

Віртуальний музей української діаспори[56]

[ред. | ред. код]

Освітня та науково-просвітницька веб-платформа, створена з метою оприлюднення оцифрованої колекції Музею української діаспори та його партнерів, поширення знань про історію та культурні надбання світового українства, діяльність українських інституцій світу та видатних особистостей українського походження, публікації наукових та науково-просвітницьких матеріалів на теми діаспори, інформування про події та новини в глобальному українському світі.

Місія віртуального музею української діаспори

The Virtual Museum of Ukrainian Diaspora website
The Virtual Museum of Ukrainian Diaspora website

Зберігати історію та культуру світових українців, зміцнювати національну самосвідомість, об’єднувати українців світу, посилювати позитивний міжнародний імідж України.

Засновники та партнери віртуального музею української діаспори

Засновники — Музей української діаспори (м. Київ, Україна) та Міжнародний благодійний фонд світових українців “Діаспора”.

Партнери — Центр української культури та освіти “Осередок” (Вінніпег, Канада), Національний український музей Чикаго (США), Українська вільна академія наук (Нью-Йорк, США). До кола партнерів залучатимуться й інші інституції та приватні особи.

Колекція віртуального музею української діаспори

Базується на фондах Музею української діаспори, а також вміщує вибрані предмети зі збірок партнерських інституцій та приватних осіб. До колекції залучатимуться експонати, які знайомлять з історією та культурними надбаннями українців світу, а також ті, що відображають історію та культуру України та зберігаються в діаспорних інституціях.

Колекція згрупована за видами експонатів. Також виділені окремі тематичні чи меморіальні розділи, зокрема, присвячені останньому Президенту УНР в екзилі Миколі Плав’юку, диригенту та композитору Олександрові Кошицю, мистецькій династії Кричевських, українцям в Канаді та українцям в Австралії.

Розділ “Імена”

Формується на основі доступних фондів та розповідає про представників трьох хвиль еміграції з України, які залишили помітний слід у різних царинах життєдіяльності, а також повертає в контекст української історії та культури майже забутих вихідців із України.

Віртуальний музей української діаспори також оприлюднює інформацію про колекції світової україніки, які зберігаються в різних музеях та архівах, публікує галузеві наукові дослідження, анонсує тематичні події тощо.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Президент України. Про Національну програму "Закордонне українство" на період до 2005 року. Указ, Програма від 24.09.2001 № 892/2001. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 11 серпня 2014.
  2. ↑ спадщини, Музей культурної. Музей культурної спадщини – мистецька скарбниця світового українства. Стожари. Архів оригіналу за 29 травня 2016. Процитовано 8 липня 2016.
  3. ↑ ТОП-5 українських емігрантів, котрі зробили відомою Україну (фото). ukr.segodnya.ua. Архів оригіналу за 20 серпня 2016. Процитовано 8 липня 2016.
  4. ↑ Про найперших українських емігрантів: музейні скарби. Архів оригіналу за 16 вересня 2016. Процитовано 8 липня 2016.
  5. ↑ Музей української діаспори. Оновлення / Музейний простір. Музеї України та світу. prostir.museum. Архів оригіналу за 3 червня 2021. Процитовано 29 травня 2021.
  6. ↑ Митці розкриють «Філософію міграції». Архів оригіналу за 19 серпня 2016. Процитовано 8 липня 2016.
  7. ↑ «Філософія міграції». «Філософія міграції». Архів оригіналу за 18 серпня 2016. Процитовано 8 липня 2016.
  8. ↑ Открытие выставки "Філософія міграції". Архів оригіналу за 11 липня 2016. Процитовано 8 липня 2016.
  9. ↑ Подорож за океан і назад. Club-tourist. Архів оригіналу за 14 серпня 2016. Процитовано 8 липня 2016.
  10. ↑ Відкриття виставки "Двічі через океан" у Києві. photo.unian.net. Архів оригіналу за 26 серпня 2016. Процитовано 8 липня 2016.
  11. ↑ За участю Ганни Старостенко у Музеї української діаспори відкрилася виставка «Двічі через океан». kievcity.gov.ua. Процитовано 8 липня 2016.
  12. ↑ Зустріч з «містером Гелікоптером». Зустріч з «містером Гелікоптером». Процитовано 8 липня 2016.
  13. ↑ У Києві відкрили виставку про видатного авіаконструктора (ua-UA) . Архів оригіналу за 19 липня 2016. Процитовано 8 липня 2016.
  14. ↑ Виставка "Наш Сікорський" в Музеї української діаспори у Києві. photo.unian.net. Архів оригіналу за 26 серпня 2016. Процитовано 8 липня 2016.
  15. ↑ Магда, Кривов'яз (7 червня 2019). 130 років з дня народження Ігоря Сікорського: історія великого винахідника. podrobnosti. Архів оригіналу за 18 жовтня 2019. Процитовано 18 жовтня 2019.
  16. ↑ Гений Игорь Сикорский: как киевлянин изобрел вертолет и многомоторный самолет (укр.), архів оригіналу за 20 серпня 2021, процитовано 18 жовтня 2019
  17. ↑ Під Києвом активісти влаштували "Авіамайдан" (укр.). Архів оригіналу за 22 червня 2016. Процитовано 8 липня 2016.
  18. ↑ Під Києвом відбувся «Авіамайдан» на підтримку будинку Сікорського. Радіо Свобода. Архів оригіналу за 19 вересня 2016. Процитовано 8 липня 2016.
  19. ↑ Під Києвом влаштували «Авіамайдан» через стан будинку Сікорського. hromadske.ua. Архів оригіналу за 22 червня 2016. Процитовано 8 липня 2016.
  20. ↑ Музейники пояснили, чому важливо ім’я Сікорського зробити брендом Києва. glavcom.ua (укр.). Архів оригіналу за 1 червня 2019. Процитовано 1 червня 2019.
  21. ↑ Відкриття виставки LIBERTY в Музеї української діаспори / Музейний простір. Музеї України та світу. prostir.museum. Архів оригіналу за 3 грудня 2016. Процитовано 10 грудня 2016.
  22. ↑ UACulture (7 грудня 2016), картини та ососбисті речі Катерини Кричевсько-Росанджі презентували у музеї української..., процитовано 10 грудня 2016
  23. ↑ UATV Russian (23 червня 2017), В Киеве открылась выставка картин "Украинская Австралиана", процитовано 27 червня 2017
  24. ↑ UACulture (21 червня 2017), Виставка Амбасадори. Українська Австраліана, процитовано 27 червня 2017
  25. ↑ В Києві за підтримки Посольства Австралії відкрилась виставка «Художники-Амбасадори. Українська Австраліана». OUTLOOK (укр.). 22 червня 2017. Архів оригіналу за 2 липня 2017. Процитовано 27 червня 2017.
  26. ↑ UATV English (18 вересня 2017), Art Exhibition Celebrates Ukrainian-Australian Diaspora, архів оригіналу за 4 березня 2022, процитовано 25 вересня 2017
  27. ↑ Виставлено картини Марії Примаченко. „Свобода“ (укр.). Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 20 квітня 2021.
  28. ↑ Вечірній Київ (22 грудня 2017), Виставка "Дарую Києву. Серж Лифар", архів оригіналу за 14 вересня 2021, процитовано 3 січня 2018
  29. ↑ Микола Кричевський. Мистець і світ. ART Ukraine. Архів оригіналу за 24 листопада 2018. Процитовано 23 листопада 2018.
  30. ↑ Виставка. Микола Кричевський. Мистець і світ. • Французький Інститут в Україні. institutfrancais-ukraine.com. Архів оригіналу за 23 листопада 2018. Процитовано 23 листопада 2018.
  31. ↑ Про відзначення пам'ятних дат і ювілеїв у 2018 році. Законодавство України (укр.). Архів оригіналу за 23 листопада 2018. Процитовано 23 листопада 2018.
  32. ↑ У Києві відкрили виставку "Нью-Йорк – Іловайськ: Вибір" (укр.), процитовано 18 жовтня 2019
  33. ↑ Виставка Нью-Йорк – Іловайськ: Вибір. Пам'яті Марка Паславського (укр.), архів оригіналу за 20 серпня 2021, процитовано 18 жовтня 2019
  34. ↑ Відкриття виставки «Нью-йорк – Іловайськ: вибір» (укр.), процитовано 18 жовтня 2019
  35. ↑ У Києві відкрилась виставка, яка експонує графічний цикл Голокост. DT.ua. Архів оригіналу за 29 лютого 2020. Процитовано 10 березня 2020.
  36. ↑ Музей української діаспори запрошує на виставковий проєкт «Єврейський погляд». www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 21 лютого 2020. Процитовано 10 березня 2020.
  37. ↑ В Музеї української діаспори відкривається виставка "Олександр Савченко-Більський у колі паризьких друзів". www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 5 серпня 2020. Процитовано 8 серпня 2020.
  38. ↑ Олександр Савченко-Більський у колі паризьких друзів. SVOBODA.FM. Архів оригіналу за 6 серпня 2020. Процитовано 8 серпня 2020.
  39. ↑ Музей української діаспори розпочав роботу над виставковим проєктом про Катерину Кричевську-Росандіч. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 5 вересня 2021. Процитовано 15 жовтня 2021.
  40. ↑ В Національному музеї «Київська картинна галерея» відбудеться презентація альбому «Катерина Кричевська-Росандіч. Дороги. Straßen. Roads». Стожари (укр.). 5 жовтня 2021. Архів оригіналу за 5 жовтня 2021. Процитовано 15 жовтня 2021.
  41. ↑ Презентації мультимедійної виставки «Катерина Кричевська-Росандіч. Дороги. Straßen. Roads» • Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному. opishne-museum.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 15 жовтня 2021.
  42. ↑ Бути Кричевською. inший Kyiv (ru-RU) . 2 серпня 2021. Процитовано 15 жовтня 2021.
  43. ↑ Онлайн-виставка «Катерина Кричевська-Росандіч. Дороги» » Культура і мистецтво. what.in.ua. Архів оригіналу за 23 жовтня 2021. Процитовано 15 жовтня 2021.
  44. ↑ КАТЕРИНА КРИЧЕВСЬКА РОСАНДІЧ. ДОРОГИ. STRAßEN. ROADS (укр.), архів оригіналу за 23 листопада 2021, процитовано 23 листопада 2021
  45. ↑ КАТАЄВА, МАРІЯ (17 ЛЮТОГО 2022). Казки Емми: у столиці представили самобутні роботи лауреатки Шевченківської премії. Вечірній Київ.
  46. ↑ У Музеї української діаспори в Києві стартував виставковий проєкт «П‘ята хвиля». www.ukrinform.ua (укр.). 30 вересня 2022. Процитовано 27 березня 2024.
  47. ↑ Марина, Максенко (30 вересня 2022). У столичному Музеї української діаспори стартував виставковий проєкт "П‘ята хвиля". Великий Київ (укр.). Процитовано 27 березня 2024.
  48. ↑ АСАДЧЕВА, ТЕТЯНА (7 ЖОВТНЯ 2022). Музей діаспори презентує актуальний проєкт про долі українських емігрантів. Вечірній Київ.
  49. ↑ Музей української діаспори в Києві запросив на екскурсію виставкою "Зимова діасПора". www.ukrinform.ua (укр.). 4 січня 2023. Процитовано 27 березня 2024.
  50. ↑ АСАДЧЕВА, ТЕТЯНА (26 ГРУДНЯ 2022). Різдво у творчості діаспори: музей на Печерську демонструє оригінальні святкові експонати. Вечірній Київ.
  51. ↑ Музей української діаспори в Києві презентував першу персональну виставку Олени Овчиннікової. www.ukrinform.ua (укр.). 7 квітня 2023. Процитовано 27 березня 2024.
  52. ↑ Виставка Олени Овчиннікової „Memento Vitae“. „Свобода“ (укр.). 1 червня 2023. Процитовано 27 березня 2024.
  53. ↑ Кричевський. Саєнко. Майстер і учень | Антиквар (укр.). 1 липня 2023. Процитовано 27 березня 2024.
  54. ↑ Презентація монографії Гліба Вишеславського «Творчість Олександра Стахова-Шульдиженка». Krytyka (ua) . Процитовано 27 березня 2024.
  55. ↑ У Києві представлять міжмузейний виставковий проєкт «Українці на Монмартрі». www.ukrinform.ua (укр.). 12 лютого 2024. Процитовано 27 березня 2024.
  56. ↑ Головна. Музей української діаспори (укр.). Процитовано 3 квітня 2024.

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Музей_української_діаспори&oldid=43397912