Перейти до вмісту

Ян Нагурський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Нагурський Ян Йосифович)
Ян Нагурський
пол. Jan Nagórski Редагувати інформацію у Вікіданих
Народження8 (20) лютого 1888 Редагувати інформацію у Вікіданих
Влоцлавек, Влоцлавський повіт[d], Варшавська губернія, Варшавське генерал-губернаторство, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть9 червня 1976(1976-06-09) (88 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Варшава, Польська Народна Республіка Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняПівнічний муніципальний цвинтар у Варшавіd Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Республіка Польща
Королівство Польське Редагувати інформацію у Вікіданих
ОсвітаВище воєнно-морське інженерне училище імені Ф. Е. Дзержинського, Одеське військове училище (1909) і Officer Aeronautical Schoold Редагувати інформацію у Вікіданих
Війни / битвиСхідний фронт (Перша світова війна) Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
орден Святого Володимира II ступеня Орден Святого Володимира IV ступеня орден Святої Анни III ступеня орден Святого Станіслава III ступеня орден Святої Анни IV ступеня офіцерський хрест ордена Відродження Польщі
CMNS: Ян Нагурський у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Ян Йосипович Нагурський[1][2] (пол. Alfons Jan Nagórski; 8 лютого 1888, Влоцлавек, нині Польща — 9 червня 1976, Варшава) — полярний льотчик, польський піонер польотів над льодами Арктики.

Поляк, служив у російської армії, став одним з перших пілотів російського флоту. В 1914 році брав участь у пошуках зниклої експедиції Георгія Сєдова, коли зробив п'ять польотів — перших у світі польотів в небі Арктики.

Першим з льотчиків зробив «мертву петлю» на гідроаероплані, в Першу світову війну був нагороджений декількома орденами.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 8 лютого 1888 року по н. ст. в сім'ї мірошника. Після закінчення школи працював судовим клерком і вчителем.

У 1906 році поступив в Одеське юнкерське піхотне училище. 6 серпня 1909 року отримав звання підпоручик і призначення в 23-й Сибірський стрілецький полк, розквартирований у Хабаровську.

В кінці 1910 року подав рапорт на вступ до Вищого морського інженерного училища і продовжив навчання в Санкт-Петербурзі.

Натхненний демонстраційними польотами Сергія Уточкіна, з початку 1911 до 1912 року Нагурський пройшов курс навчання під керівництвом інструктора Раєвського в Імператорському Всеросійському аероклубі в Новій Деревні поблизу Санкт-Петербурга.

У червні 1912 року Нагурський вступив до Гатчинської офіцерської повітроплавальної школи. У наступному 1913 році отримав звання військового льотчика.

Одночасно з авіаційною підготовкою, в липні 1913 року Нагурський успішно захистив диплом морського інженера і був призначений в Головне Гідрографічне Управління.

В 1914 році для пошуків експедиції Г. Я. Сєдова вперше у світовій історії використовувалася полярна авіація: льотчик Ян Нагурський з механіком Е. В. Кузнецовим на гідролітаку «Фарман МФ-11» дослідив з повітря льоди і узбережжя Нової Землі на протяжності близько 1060 км. Під час останнього польоту він досяг 76 паралелі.[3]

Farman MF.11 Яна Нагурського на Новій Землі, 1914

Пам'ять

[ред. | ред. код]

На честь Яна Нагурський названі:

Книги

[ред. | ред. код]
  • Jan Nagórski. Pierwszy nad Arktyką // Warszawa. Wydawnictwo Ministerstwa Obrony Narodowej. 1958 (пол.)
  • Jan Nagórski. Nad płonącym Bałtykiem // // Warszawa. Wydawnictwo Ministerstwa Obrony Narodowej. 1960 (пол.)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ В російських джерелах 1930—1940 років також використовувалось ім'я Іван
  2. ↑ БСЭ //Нагурский Ян Иосифович[недоступне посилання з серпня 2019])
  3. ↑ Первый над Арктикой. Архів оригіналу за 26 вересня 2017. Процитовано 15 квітня 2022. [Архівовано 2017-09-26 у Wayback Machine.]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Ян_Нагурський