Шестак Надія Петрівна
| Надія Шестак | |||
|---|---|---|---|
| Народилася | 21 квітня 1962 (62 роки)  Копєйськ, Челябінська область, РРФСР, СРСР | ||
| Діяльність | співачка | ||
| Alma mater | Російська академія музики імені Гнесіних | ||
| Нагороди |  | ||
| Премії | Міжнародна премія імені Володимира Винниченка (2001) | ||
| Звання |
| ||
Наді́я Петрі́вна Шеста́к (нар. 21 квітня 1962, Копєйськ, Челябінська область, РРФСР) — українська естрадна співачка, Народна артистка України, Заслужена артистка України (1993). Народна артистка України (1998).
Надія Шестак народилася і виросла на Південному Уралі, в Челябинській області, в сім'ї українців. Закінчила Київський інститут культури (диригентсько-хорове відділення) в 1983 році.
Виступала в складі знаменитого ансамблю «Мрія», який виступав разом з Миколою Гнатюком.
Після того, як колектив «Мрії» розпався, Надія Шестак працювала у Миколи Мозгового в його гурті «Вересень». У цьому колективі до неї прийшли перші успіхи, зокрема — друге місце на конкурсі артистів естради України в 1986 році, приз глядачів на відбірковому турі телеконкурсу «Юрмала-87», третє місце на всесоюзному конкурсі виконавців «Ялта-88», лауреат Міжнародного конкурсу професійних вокалістів «Вільнюс-93».
У 1991 році Шестак припиняє виступи на естраді. Навчається у Московському музично-педагогічному інституті ім. Гнесіних в класі Олександра Градського. Пізніше працювала на телебаченні ведучою програм «Зичимо щастя», "Монітор у Національної телевізійної телекомпанії України.
З 1993 року також повернулася і на музичну сцену, і відразу ж стала лауреатом Міжнародного конкурсу професійних вокалістів у Вільнюсі. В цьому ж році отримала звання Заслуженої артистки України.[1]
На початку 1996 року вона починає запис головної ролі мюзиклу Арнольда Святогорова «Роксолана», а до літа фірма НАК розтиражовує її першу касету. В 1998 році їй присвоєне звання Народної артистки України.[2]
У 1999 році виходить ще дві касети співачки — «Сину, Ангел мій» та «Я горжусь тобой отец», згодом об'єднані за рік в одному CD-збірнику «Ностальгія». У цьому ж році Надію Шестак нагородили «Орденом княгині Ольги».[3] Згодом, за сімейними обставинами, вона переїхала на помешкання до Москви і в черговий раз полишила вітчизняну естраду — на «Радіо Росії» вона вела програму «Поющая Украина».
Повернення в Україну відзначилося зміною сценічного імені на Надія Крутова-Шестак. Лейбл «Атлантик» один за одним випустив три компакт-диски співачки: «Віри, Любові…», «Жіноча доля», «Нареченная Надеждой».
Нині Шестак Надія Петрівна живе і працює у м. Києві.
Веде активну доброчинну діяльність. Упродовж багатьох років очолює художню раду Всеукраїнського фестивалю мистецтв «Майбутнє України — діти!»
- Батьки — Петро Борисович та Ольга Федорівна Шестак, українці, яких на початку 30-х років виселили з Чернігівщини на Урал.[4] Жили у м. Копєйськ в Челябінській області. Батьку Надія присвятила пісню «Я горжусь тобой, отец», мамі — пісню «До маминих очей» («Мамо, тобі низесенько вклонюсь»)
- Чоловік — Василь Васильович Крутов, генерал-лейтенант, перший командир української «Альфи», з 14 квітня по 7 липня 2014 керівник АТО СБУ.Два сини.[4] Первісток Олег[4], якому Надія присвятила пісню «Сину, ангел мій»[5]
1993 — почесне звання «Заслужений артист України»
1998 — найвище почесне звання «Народний артист України»
2000 — Орден Княгині Ольги 3-го ступеня
2001 — Міжнародна премія імені В.Винниченка
2012 — Міжнародна премія ЗА ДОБРОЧИННІСТЬ МДФ «Українська хата»
- 1996 — Зустрічаймо любов (касета)
- 1999 — Сину, Ангел мій (касета)
- 1999 — Я горжусь тобой, отец (касета)
- 2000 — Ностальгія (CD-Audio)
- 2001 — Сину, Ангел мій (CD-Audio)
- 2004 — Віри, Любові… (CD-Audio)
- 2005 — Жіноча доля (CD-Audio)
- 2005 — Нареченная Надеждой (CD-Audio)
Надія Шестак: Звертаюсь до народних артистів України./Публіцистика.//Урядовий кур'єр: газета.-1999,11 грудня. С.16
- ↑ Про присвоєння почесних звань України працівникам культури і мистецтва. Президент України; Указ від 12.11.1993 № 529/93. Архів оригіналу за 26 жовтня 2017. Процитовано 26 жовтня 2017.
- ↑ Нагороджена Указом Президента України від 3 березня 1998 року № 159
- ↑ Про відзначення державними нагородами України трудівників міста Києва. Президент України; Указ від 26.05.2000 № 723/2000. Архів оригіналу за 26 жовтня 2017. Процитовано 26 жовтня 2017.
- ↑ а б в Шестак Надія Петрівна. Архів оригіналу за 29 липня 2019. Процитовано 5 серпня 2019. [Архівовано 2019-07-29 у Wayback Machine.]
- ↑ Надія Шестак повернулася КРУТОвою [Архівовано 5 серпня 2019 у Wayback Machine.] // 2004
Рудаков Микола Іванович. Автографи майстрів. — К. : Міжнародний доброчиний фонд «Українська хата», 2005. — 128 с.: іл.,с.59-60 — ISBN 966-7025-05-5
Рудаков Микола./Надія Шестак: В добро і любов треба вірити.//Урядовий кур'єр: газета.1997,4 лютого. С.9
Рудаков Микола .Надія Шестак.//Хата: газета.№ 4(23),1997,1 квітня. С.8
Рудаков Микола. Вірити в любов.//Сільські вісті: газета.1997,13 червня. С.8
Рудаков Микола. Співачка Надія Шестак.//Сільські вісті: газета.2000,7 березня. С.8
Рудаков Микола. Живим голосом.//Урядовий кур'єр: газета.2000,19 серпня. С.6
- [[https://web.archive.org/web/20080515195207/http://www.bulvar.com.ua/arch/2005/35/43a82068cef94/ Архівовано 15 травня 2008 у Wayback Machine.] «Я роблю пісні, а Таня Нєдєльська — дітей (рос.)»]
- «Черемшина». Історія української естради [Архівовано 4 червня 2016 у Wayback Machine.]
- Крутова-Шестак Надія на rock-oko.com [Архівовано 7 квітня 2016 у Wayback Machine.]
- Народились 21 квітня
- Народились 1962
- Уродженці Челябінської області
- Випускники Російської академії музики імені Гнесіних
- Кавалери ордена княгині Ольги III ступеня
- Народні артисти України
- Заслужені артисти України
- Українські співачки
- Лауреати премії імені Володимира Винниченка
- Українці Челябінської області
- Українки Росії