Мігель Найдорф
| Мігель Найдорф | |
|---|---|
| пол. Mieczysław Najdorf | |
 М. Найдорф із дружиною (1950) | |
| Народився | 15 квітня 1910 Гродзиськ-Мазовецький, Варшавська губернія, Російська імперія |
| Помер | 6 липня 1997 (87 років) Малага, Іспанія |
| Країна |  Республіка Польща Аргентина Російська імперія |
| Діяльність | шахіст |
| Галузь | шахи[1] і шахова партіяd[1] |
| Відомий завдяки | Шахіст |
| Знання мов | польська[1] |
| Титул | міжнародний Гросмейстер (1950) |
| a | b | c | d | e | f | g | h | ||
| 8 |              | 8 | |||||||
| 7 | 7 | ||||||||
| 6 | 6 | ||||||||
| 5 | 5 | ||||||||
| 4 | 4 | ||||||||
| 3 | 3 | ||||||||
| 2 | 2 | ||||||||
| 1 | 1 | ||||||||
| a | b | c | d | e | f | g | h | ||
Мігель Найдорф (ісп. Miguel Najdorf, пол. Mieczysław Najdorf; 15 квітня 1910, Гродзиськ-Мазовецьки, Варшавська губернія — 6 липня 1997, Малага, Іспанія) — аргентинський (до Другої світової — польський) міжнародний гросмейстер (1950), польський єврей за національністю. Один із найсильніших шахістів світу 1940—1950-х років. Дворазовий учасник турнірів претендентів (1950, 1953).
Народився у Варшаві, випускник гімназії ім. Сташица. Більшість життя прожив в Аргентині. Він приїхав туди 1939 року для участі в черговій шаховій олімпіаді, коли розпочалася Друга світова війна. Найдорф не ризикнув повернутися в Європу, де розпалювалось полум'я війни. Побоювання Найдорфа згодом підтвердилися — жоден з близьких йому людей (в тому числі дружина, маленька дочка, мати, четверо братів) не вижив, загинувши під час Голокосту. 1944 року прийняв аргентинське громадянство.
У складі команди Польщі брав участь у трьох Олімпіадах («Турнірах націй») — в 1935, 1937 і 1939 роках. Семиразовий чемпіон Аргентини (в 50 — 70-х роках). Переможець і призер низки міжнародних змагань. Статистика зафіксувала, що Найдорф виграв (одноосібно або з поділом першого місця) загалом 52 турніри. Учасник змагань на першість світу — на турнірах претендентів у Будапешті (1950) та Цюриху (1953) посів відповідно 5-е і 6 — 7-е місця. Багато років він показував стабільно високі результати в найбільших міжнародних змаганнях. Виграв представницький меморіал Капабланки (Гавана, 1962), випередивши Б. Спаського, В. Смислова, Л. Полугаєвського, С. Глігорича, Б. Івкова. Був учасником знаменитого «Матчу століття» (Белград, 1970) за збірну світу (нічия з Михайлом Талем: +1-1=2).
Найдорфу належав один з рекордів у грі наосліп, встановлений 1947 року в Сан-Паулу, де Найдорф упродовж 24 годин боровся проти 45 шахістів і досягнув феноменального результату: +39,-2, =4.
Збагатив теорію дебютів опрацювавши один з найпопулярніших варіантів сицилійського захисту, який узяли нині на озброєння багато найсильніших гросмейстерів світу.
Він не був шаховим професіоналом у строгому сенсі слова — успішно займався бізнесом і був вельми заможною людиною. Найдорф не припиняв грати до останніх років свого довгого життя. Дружелюбність та товариськість Найдорфа робили його виключно чарівною людиною, улюбленцем публіки. «Мігель ель Гранде» («Великий Мігель») — так називали його не лише аргентинці, але й багато колег. Він був добрим другом Фіделя Кастро, Вінстона Черчілля, Микити Хрущова, шаха Ірану, Хуана Перона, Че Гевари.
| Рік | Турнір | Результат | Місце |
|---|---|---|---|
| 1936 | Чемпіонат Угорщини (поза конкурсом) | 12 з 15 | 1 — 2 |
| 1937 | Рогашка-Слатіна | 1 | |
| 1942 | Мар-дель-Плата | 13½ з 17 | 1 |
| 1943 | Мар-дель-Плата | 11 з 13 | 1 |
| 1944 | Мар-дель-Плата | 12 з 16 | 1 — 2 |
| 1945 | Мар-дель-Плата | 11 з 15 | 1 |
| 1946 | Прага | 1 | |
| Барселона | 1 | ||
| Гронінген | 11½ з 19 | 4 — 5 | |
| Мар-дель-Плата | 16 з 18 | 1 | |
| 1947 | Мар-дель-Плата | 14 з 17 | 1 |
| 1948 | Міжзональний турнір | 10½ з 19 | 6 — 9 |
| Венеція | 1 | ||
| 1949 | Чемпіонат Аргентини | 1 | |
| 1950 | Турнір претендентів | 9 з 18 | 5 |
| Чемпіонат Аргентини | 1 | ||
| Блед | 10½ з 14 | 1 | |
| Амстердам | 15 з 19 | 1 | |
| 1951 | Чемпіонат Аргентини | 1 | |
| 1952 | Гавана | 1 — 2 | |
| 1953 | Турнір претендентів | 14½ з 28 | 6 — 7 |
| 1955 | Міжзональний турнір | 9½ з 20 | 12 — 13 |
| Чемпіонат Аргентини | 1 | ||
| 1956 | Буенос-Айрес | 1 — 2 | |
| Мар-дель-Плата | 1 — 2 | ||
| Меморіал Алехіна (Москва) | 9 з 15 | 6 | |
| 1959 | Буенос-Айрес | 1 — 2 | |
| Мар-дель-Плата | 10½ з 14 | 1 — 2 | |
| 1960 | Чемпіонат Аргентини | 1 | |
| 1961 | Буенос-Айрес | 1 | |
| Мар-дель-Плата | 12½ з 15 | 1 | |
| 1962 | Меморіал Капабланки (Гавана) | 16½ з 21 | 1 |
| 1965 | Мар-дель-Плата | 1 | |
| 1966 | Санта-Моніка | 8 з 18 | 8 |
| 1968 | Чемпіонат Аргентини | 1 | |
| 1969 | Зональний турнір (Мар-дель-Плата) | 15½ з 18 | 1 — 2 |
| 1970 | Матч СРСР — збірна світу (Белград) | 2 з 4 | |
| 1975 | Чемпіонат Аргентини | 1 |
- Шахматный словарь / гл. ред. Л. Я. Абрамов; сост. Г. М. Гейлер. — М.: Физкультура и спорт, 1964. — С. 293–294. — 120 000 экз.
- Шахматы : энциклопедический словарь / гл. ред. А. Е. Карпов. — М.: Советская энциклопедия, 1990. — С. 265–266. — 624 с. — 100 000 экз. — ISBN 5-85270-005-3.
- Партії Мігеля Найдорфа [Архівовано 25 липня 2017 у Wayback Machine.] в базі Chessgames
- Особова картка Мігеля Найдорфа [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.] на сайті 365chess.com
- Особова картка Мігеля Найдорфа [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] на сайті OlimpBase.org