Нарва (село)
Село
Координати 52°54′46″ пн. ш. 23°31′15″ сх. д. / 52.912777777778° пн. ш. 23.520833333333° сх. д.
|
Нарва[2] (Нарев[3], пол. Narew) — село в Польщі, у гміні Нарва Гайнівського повіту Підляського воєводства. Центр гміни. Населення — 1436 осіб (2011[1]).
Історики[3] згадують городище у Нарві поруч із іншими як один з форпостів північно-східної частини Галицько-Волинського князівства в часи Данила Романовича і за Литовсько-руської доби. Загалом головні міста на території Північного Підляшшя виросли з поселень біля руських городищ ХІ-ХІІ ст. Так виникли пізньо-середньовічні міста Дорогичин, Більськ, Мельник, Сураж, Нарва і Бранськ[4].
Давньоруська ситуація в суч. с. Нарва дуже цікава. В другій половині ХІХ ст. польські історики J. Jaroszewicz i F. Pokrowski локалізували тут рештки аж 4-х городищ. В ході польових досліджень 1991 р. їх локалізувати не вдалося. Існування одразу кількох городищ в цьому районі, робить Нарву надзвичайно перспективною для подальших досліджень[5][6].
Нарва заснована як місто у 1514 році за наказом великого князя литовського Сигізмунда I. Під час входження до складу Великого князівства Литовського отримала хелмінське міське право, а пізніше і магдебурзьке право. У 1580 році у Нарві було 144 доми, у 1616 році — 169 домів. Частина населення займалася ремісництвом (у 1580 році було 43 ремісники, у 1616 році — 135), решта займалася рільництвом — місто мало 150 волок. Більшість населення становили українці. Чисельність польського населення зменшилася після переслідувань у середині XVII століття (залишилося лише 24 доми), натомість у місті селилися українці з довколишніх сіл[2].
Розпорядженням Ради Міністрів Польської Республіки 24 травня 1934 року місто Нарву позбавлено міських прав і долучено до сільської гміни Нарви[7].
У 1975—1998 роках село належало до Білостоцького воєводства.
На початку XIX століття у місто було 95 домів і мешкало 400 осіб, які займалися, насамперед, хмільництвом. У 1855 році населення Нарви становило 1300 осіб — 523 православних, 309 католиків (в 1844—1848 роках у римо-католицизм перейшла частина колишніх уніатів) і 468 євреїв. До 1885 року чисельність населення збільшилася до 1612 осіб[2].
Розподіл населення Нарви за мовою згідно з переписом 1897 року[8]:
| Мова | Осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| єврейська | 601 | 41,91 % |
| українська | 532 | 37,1 % |
| польська | 250 | 17,43 % |
| російська | 46 | 3,21 % |
| литовська | 3 | 0,21 % |
| білоруська | 1 | 0,07 % |
| німецька | 1 | 0,07 % |
| Разом | 1434 | 100 % |
У 1921 році у місті мешкали 963 особи (174 доми), у 1931 році — 1301. Під час другої світової війни місцеві євреї були вивезені та страчені німецькою окупаційною владою. У 1961 році мешкало 1200 осіб[2].
Згідно з переписом 2011 року населення села становило 1436 осіб[9].
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][10]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 728 | 135 | 518 | 75 |
| Жінки | 708 | 119 | 452 | 137 |
| Разом | 1436 | 254 | 970 | 212 |
Православна церква існувала у містечку вже на початку XVI століття. У 1528 році побудований католицький костел. На початку XVII століття князь Федір Мосальський заснував у пущі монастир Вознесіння Господнього, який існував ще у другій половині XVIII століття. Близько 1800 року парафія Піднесення Чесного Хреста (разом з філіальною церквою в Тиневичах Великих) нараховувала 1555 прихожан. У 1881—1885 роках побудовано сучасну дерев'яну парафіяльну церкву. На початку XX століття на території парафії діяли 6 шкіл з 119 учнями, а у самій Нарві — церковно-парафіяльна школа (80 учнів) і школа Міністерства просвіти (133 учнів). У 1907 році парафія Нарви нараховувала близько 3,6 тис. прихожан, які проживали в Нарві і селах Тиневичі Великі, Качали, Брушківщина, Храбустівка, Цімохи, Гайдуковщина, Скаришево, Рогози-Іванки, Маківка, Лопухівка, Ванево, Одринки, Городовщина, Заболоття, Доратинка. У 1930 році кількість парафіян становила 2586 осіб. Церква в Тиневичах Великих сьогодні є центром окремої парафії. У 1979 році парафія Нарви нараховувала 1301 прихожанина[2].
Крім парафіяльної церкви, яка у 1990 році була сильно пошкоджена внаслідок пожежі, у Нарві існує ще цвинтарна дерев'яна каплиця Казанської Божої Матері, збудована у 1726 році[2].
-
Православна церква Воздвиження Хреста Господнього -
Церква Казанської ікони Божої Матері на новому православному кладовищі -
Каплиця Казанської ікони Божої Матері на старому православному кладовищі -
Костел Святого Станіслава -
Дзвіниця костелу
.jpg)
.JPG)
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ а б в г д е Юрій Гаврилюк. Наші міста і села Словник ч. 7 // Над Бугом і Нарвою : часопис. — 1997. — № 2 (30) (весна). — ISSN 1230-2759. Архівовано з джерела 8 листопада 2018.
- ↑ а б Кордуба М. Північно-Західна Україна. — Відень, 1917. — С. 22
- ↑ Борисенко В. та ін. Холмщина і Підляшшя. Історико-етнографічне дслідження. – К.: Родовід. – 1997.- 383 с.
- ↑ Ранньосередньовічні городища в Нарві
- ↑ Парнікоза, Іван. Дорогичин – Данилова твердиня на Підляшші. Прадідівська слава. Українські пам’ятки. Микола Жарких. Процитовано 27.06.2022.
- ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 maja 1934 r. o zniesieniu ustroju miejskiego w niektórych miastach w powiecie bielskim i sokólskim, województwie białostockiem. [Архівовано 8 січня 2017 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Распределение населения по родному языку и уездам 50 губерний Европейской России. http://www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 14 лютого 2020. Процитовано 7 листопада 2018. (рос.)
- ↑ Wieś Narew (podlaskie). Polska w liczbach. Архів оригіналу за 8 листопада 2018. Процитовано 7 листопада 2018. (пол.)
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
- Наров // Еврейская энциклопедия Брокгауза и Ефрона. — 1908—1913. (рос. дореф.)(рос.)
- Нарев, город Гродненской губернии // Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.)
- Narew // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 909. (пол.)
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Нарва (село)
- Сторінка села Нарви на сайті гміни [Архівовано 7 серпня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |
Адміністративний центр: Нарва | ||
| Села | Анцути • Брушковщизна • Бялкі • Ванево • Васьки • Гайдуковщизна • Городисько • Городники • Городчино • Градочна • Ґоренди • Доратинка • Іванки • Істок • Качали • Ковела • Козлики • Котлівка • Кутовая • Кшивець • Лапухівка • Лосинка • Ляхи • Маківка • Нарва • Новіни • Одринки • Подборовисько • Пухли • Прибудки • Радьки • Рибакі • Саки • Саці • Тиневичі Великі • Тиневичі Малі • Тростянка • Храбустівка • Цимохи • Циси • Яново | .svg) |
|
Це незавершена стаття про Підляське воєводство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |