Некраші
 |
| село Некраші | |||
|---|---|---|---|
| |||
| |||
| Країна |  Україна
| ||
| Область | Житомирська область | ||
| Район | Житомирський район | ||
| Тер. громада | Оліївська сільська громада | ||
| Код КАТОТТГ | UA18040370110053684 
| ||
| Основні дані | |||
| Засноване | 1659 | ||
| Населення | 595 | ||
| Площа | 2,174 км² | ||
| Густота населення | 273,69 осіб/км² | ||
| Поштовий індекс | 12346 | ||
| Географічні дані | |||
| Географічні координати | 50°22′38″ пн. ш. 28°44′49″ сх. д. / 50.37722° пн. ш. 28.74694° сх. д. | ||
| Середня висота над рівнем моря |
215 м | ||
| Місцева влада | |||
| Адреса ради | 12345, Житомирська обл., Черняхівський р-н, с. Троковичі, вул. Житомирська, 1 | ||
| Карта | |||
  Некраші | |||
 Некраші | |||
| Мапа | |||
| |||
|
| |||
Некраші́ — село в Україні, у Житомирському районі Житомирської області. Входить до складу Оліївської сільської громади.
Перші згадки про село відносяться до 1791 року, коли після побудови Троковицької церкви село Некраші було його приходом. Це говорить про те, що цей населений пункт вже існує понад 200 років.
28 вересня 1944 р. колгоспники колгоспу ім. Шевченка писали в районній газеті, що до війни в колгоспі було 418 працездатних колгоспників, які до війни вирощували по 10 ц зернових, колгосп мав 511 голів ВРХ, 260 коней, 480 свиней, 180 овець, 1500 курей, 130 бджолосімей. Було 11 гектарів хмільників, з яких збирали врожай по 18 ц сухих шишок з одного гектара.
Але за період німецької окупації все це було зруйноване. Поголів'я знищене. З села 7 чоловік нацисти розстріляли, 75 забрали на німецьку каторгу і тільки 29 грудня 1943 року село було звільнене радянськими військами.
В селі Некраші жили і працювали ветерани колгоспного руху на Черняхівщині Шишук Мотря Іванівна, яка очолювала довгі роки Некращівський колгосп ім. Шевченка.
За доблесну працю житель села Некраші Сидорчук Пантелеймон Михайлович був нагороджений орденом Жовтневої революції.
У 1923—54 роках — адміністративний центр Некрашівської сільської ради Черняхівського району[1].
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[2]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 586 | 98.49% |
| російська | 9 | 1.51% |
| Усього | 595 | 100% |
- ↑ Упоряд. Р.А. Кондратюк, Д.Я. Самолюк, Б.Ш. Табачник. Довідник: офіційне видання. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки. Інститут історії України НАН України (українська) . Житомир: «Волинь», 2007. с. 164. Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2021. Процитовано 27 січня 2023.
|
Це незавершена стаття про Житомирську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |