Координати: 47°39′21″ пн. ш. 36°34′11″ сх. д. / 47.65583° пн. ш. 36.56972° сх. д. / 47.65583; 36.56972
Очікує на перевірку

Новозлатопіль (Пологівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Новозлатопіль (Гуляйпільський район))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Новозлатопіль
Країна Україна Україна
Область Запорізька область
Район Пологівський район
Тер. громада Малинівська сільська громада
Код КАТОТТГ UA23100110060087496
Основні дані
Населення 1006
Площа 1,511 км²
Густота населення 665,78 осіб/км²
Поштовий індекс 70244
Телефонний код +380 6145
Географічні дані
Географічні координати 47°39′21″ пн. ш. 36°34′11″ сх. д. / 47.65583° пн. ш. 36.56972° сх. д. / 47.65583; 36.56972
Середня висота
над рівнем моря
138 м
Водойми р. Янчул
Відстань до
обласного центру
147 км
Відстань до
районного центру
50 км
Найближча залізнична станція Гуляйполе
Відстань до
залізничної станції
32 км
Місцева влада
Адреса ради 70242, Україна, Запорізька обл., Пологівський р-н, с. Малинівка, вул. Космічна, буд. 25
Карта
Новозлатопіль. Карта розташування: Україна
Новозлатопіль
Новозлатопіль
Новозлатопіль. Карта розташування: Запорізька область
Новозлатопіль
Новозлатопіль
Мапа
Мапа

CMNS: Новозлатопіль у Вікісховищі

Новозла́топіль — село в Україні, у Малинівській сільській громаді Пологівського району Запорізької області. Населення становить 1006 осіб. До 2018 року орган місцевого самоврядування — Новозлатопільська сільська рада.

Географія

[ред. | ред. код]

Село Новозлатопіль розташоване за 147 км від областного центру, 50 км від районного центру та 25 км на схід від колишнього районного центру, за 1,5 км від правого берега річки Янчул. Найближча залізнична станція Гуляйполе (32 км). Сусідні села — Вишневе (3,5 км) та Малинівка (адміністративний центр сільської громади, за 5 км). Селом тече пересихаючий струмок із загатою.

Історія

[ред. | ред. код]

Село Новозлатопіль засноване єврейськими колоністами у 1848 році. За часів Російської імперії був центром приказу єврейських землеробських колоній.

З 1923 року село перебувало в складі Гуляйпільського району.

У 1929 році Новозлатопіль став центром утвореного Новозлатопольского єврейського національного району. У 1929 році 68 % (12,1 тис. осіб) населення району були євреями. Видавалась газета «Колвірт-штерн». Більша частина єврейського населення села була знищена нацистами у роки німецької окупації. У 1945 році Новозлатопольський район (з 1941 року вже не національний) було ліквідовано.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від № 713-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Запорізької області», село увійшло до складу Малинівської сільської громади[1].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Гуляйпільського району, село увійшло до складу Пологівського району[2].

З початку російського вторгнення в Україну, село тимчасово перебуває під російською окупацією.

13 листопада 2023 року російськими окупантами зруйновано історичні будівлі єврейської школи та синагоги у Новозлатополі. Будівля побудови кінця XIX століття використовувалася і як синагога. Також зруйновано будівлю ще однієї єврейської школи поруч, яка побудована у 1920-х роках. Колишня єврейська синагога, яка у 1923 року радянською владою була передана під сільський клуб та школу. Ці дві історичні споруди, які колись пережили німецьку окупацію, наразі переживають рашистську. Першого руйнування будівлі зазнали у 1943 році, коли німецько-фашистські війська відступали з села. Тоді, як у тодішній синагозі постраждав переважно дах, школа зазнала більш істотного руйнування, проте була відбудована жителями села із вцілілої та нової цегли. У 1964 році школа відновила роботу, значно збільшилась у розмірі та значно змінилася. Стосовно синагоги, то будівля теж зазнала істотних змін. З часом добудувано передній фасад із білої цегли, тоді як вся споруда була із червоної. Однак задній залишався первинно-унікальним. Від пам'яток залишилися лише зовнішні стіни, які теж зазнали руйнувань[3].

Населення

[ред. | ред. код]

Відповідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1209 осіб, з яких 518 чоловіків та 691 жінка[4].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1023 особи[5].

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[6]

Мова Відсоток
українська 90,56 %
російська 9,44 %

Економіка

[ред. | ред. код]
  • Новозлатопільська психіатрична лікарня.
  • ТОВ «Авангард».
  • ТОВ «Україна».

Об'єкти соціальної сфери

[ред. | ред. код]
  • Школа.
  • Дитячий садочок.
  • Амбулаторія.
  • Будинок культури.

Особистість

[ред. | ред. код]

Уродженка села:

  • Савченко Тетяна Володимирівна (нар. 1978) — українська письменниця.

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Запорізької області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 18 жовтня 2022.
  2. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  3. Унікальні історичні споруди — мешканка окупованого Новозлатополя розповіла історію будівель, знищених війною. hromadske.zp.ua. Архів оригіналу за 13 листопада 2023. Процитовано 13 листопада 2023.
  4. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Запорізька область (осіб) — регіон, рік, категорія населення , Стать (1989 (12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 11 листопада 2019.
  5. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Запорізька область (осіб) — регіон, рік (2001 (05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 11 листопада 2019.
  6. Розподіл населення за рідною мовою, Запорізька область (у % до загальної чисельності населення) — регіон, рік, вказали у якості рідної мову (2001 (05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 11 листопада 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]