Новокостянтинівка (Вознесенський район)
| село Новокостянтинівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Миколаївська область |
| Район | Вознесенський район |
| Тер. громада | Братська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA48040010200094691 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1872 |
| Населення | 892 |
| Площа | 1,919 км² |
| Густота населення | 464,83 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 55482 |
| Телефонний код | +380 5131 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 47°48′23″ пн. ш. 31°46′33″ сх. д. / 47.80639° пн. ш. 31.77583° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
117 м[1] |
| Найближча залізнична станція | Людмилівка |
| Відстань до залізничної станції |
42 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 55400, Миколаївська область, Вознесенський район, селище Братське, вулиця Миру, № 104 |
| Карта | |
  Новокостянтинівка | |
 Новокостянтинівка | |
| Мапа | |
| |
Новокостянти́нівка — село в Україні, у Братській селищній громаді Вознесенського району Миколаївської області. Розташоване за 42 км від залізничної станції Людмилівки[2]. Населення становить 892 особи.
Село засноване в 1872 році «актовими», колишніми дворовими селянами, з різних місць Херсонської губернії, яких поселили на казенній землі[2].
Під час революції 1905—1907 років селяни-бідняки Я. О. Данилов (у 1918 році був головою революційного комітету), Л. Б. Залізняк розповсюджували листівки із закликом боротися проти самодержавства. Вони організували виступ селян проти поміщика[2].
1920 року тут сформовано партійний і комсомольський осередки. За активну участь у боротьбі за владу Рад в роки громадянської війни жителя Новокостянтинівки В. М. Венгера 1920 року нагороджено орденом Червоного Прапора, 1967 року — орденом Червоної Зірки[2].
Село до 2020 року було центром сільсьої ради, до якої входили також села Надеждівка, Новопетрівка, Трудолюбівка. Станом на початок 1970-х років в селі працював колгосп імені Мічуріна, який обробляв 6 570 га орної землі. В ньому вирощували в основному зернові культури; було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво. За визначні трудові успіхи голову колгоспу Д. І. Куцовського було нагороджено орденом Леніна}. На той час діяли восьмирічна школа (при ній відкрито кімнату бойової і трудової слави земляків), будинок культури, бібліотека, дитячий комбінат[2]. У 1974 році в селі створений Народний краєзнавчий музей[3].
- У 1968 році в селі встановлено пам'ятник воїнам-односельцям, що загинули на фронтах німецько-радянської війни[2].
- У 1969 році в селі встановлено залізобетонне погруддя Івана Мічуріна на гранітному п'єдесталі[4].
- Згідно Історії міст і сіл Української РСР у 1971 році населення села становило 855 мешканців[2].
- Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1077 осіб, з яких 611 чоловіків та 466 жінок[5].
- За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 889 осіб[6].
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[7]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 86,88 % |
| російська | 9,42 % |
| молдовська | 1,91 % |
| вірменська | 1,23 % |
| гагаузька | 0,34 % |
| білоруська | 0,11 % |
| болгарська | 0,11 % |
- ↑ Погода в селі Новокостянтинівці. [Архівовано 6 червня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ а б в г д е ж Історія міст і сіл Української РСР, 1971, с. 285, Миколаївська область.
- ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2000 року № 1766 «Про затвердження переліку музеїв, що перебувають у віданні підприємств, установ та організацій, де зберігаються музейні колекції та музейні предмети, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України».
- ↑ П. М. Калугин. Братский район. Памятник Мичурину И. В. с. Новоконстантиновка. // Памятники российским деятелям истории и культуры в Украине. Каталог-справочник. — Киев : Журнал «Радуга», 2008. — С. 107. — ISBN 978-966-8325-87-8. (рос.)
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Миколаївська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення, Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Миколаївська область (осіб) - Регіон, Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Миколаївська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік, Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Новокостянтинівка // Історія міст і сіл Української РСР. Миколаївська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1971. — С. 285. — 15 000 прим.
| Смт | |
|---|---|
| Селища | |
| Села | Антонівка · Антонове · Антонопіль · Веселий Роздол · Висока Гора · Вікторівка · Воронине · Ганнівка · Григорівка · Дарниця · Єгорівка · Єлизаветівка · Зелений Яр · Іванівка · Кам'яно-Костувате · Кам'янопіль · Кам'януватка · Костувате · Красноярка · Крива Пустош · Кудрявське · Лісове · Макарове · Микільське · Миколаївка · Мирне · Миролюбівка · Михайлівка · Михайло-Жукове · Мостове · Надеждівка · Новокостянтинівка · Новомар'ївка · Новоолександрівка · Новоолексіївка · Новопетрівка · Новофедорівка · Обухівка · Озеринівка · Орлове Поле · Павлодарівка · Петрівка Друга · Петрівка Перша · Петропавлівка · Прищепівка · П'ятихатки · Сергіївка · Сергіївське · Соколівка · Степове · Тимофіївка · Трудолюбівка · Українець · Улянівка · Цибульки · Шевченко · Юр'ївка · Ясна Поляна |
