Перейти до вмісту

Никола Ігнятієвич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Нікола Ігнатьєвич)
Ф
Никола Ігнятієвич
Никола Ігнятієвич
Никола Ігнятієвич
Особисті дані
Народження 12 грудня 1983(1983-12-12) (41 рік)
  Пожареваць, Подунавська міжобщинна регіональна спільнотаd, СР Сербія, СФРЮ
Зріст 175 см
Вага 70 кг
Громадянство Сербія Сербія
Позиція захисник
Юнацькі клуби
Сербія та Чорногорія «Црвена Звезда»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2002–2006 Сербія та Чорногорія «Црвена Звезда» 0 (0)
2002–2005 →  Сербія та Чорногорія «Єдинство» 58 (1)
2005–2006 →  Сербія та Чорногорія «Явор» 26 (0)
2006–2007 Сербія «Земун» 23 (1)
2007 Сербія «Напредак» 8 (0)
2007–2009 Сербія «Явор» 40 (1)
2009–2012 Сербія «Црвена Звезда» 28 (2)
2011 →  Румунія «Тімішоара» 11 (2)
2012–2014 Україна «Зоря» (Луганськ) 64 (0)
2015 Сербія «Раднички» (Ниш) 5 (0)
2015 Сербія ОФК Белград 13 (1)
2016 Білорусь «Шахтар» (Солігорськ) 22 (0)
2017 Сербія «Борац» (Чачак) 20 (0)
2018 Сербія «Рад» (Белград) 20 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2021–2022 Сербія «ОФК Вршац U-19»
2023 Сербія «Явор U-19»
2024– Україна «Минай» (асист.)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Никола Ігнятієвич (серб. Никола Игњатијевић / Nikola Ignjatijević, нар. 12 грудня 1983, Пожареваць, Югославія) — сербський футбольний тренер. У минулому — футболіст, захисник.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Нікола є вихованцем белградської «Црвени Звезди»[1], виступав за молодіжні команди, але не зумів пробитися в основу, віддавався в оренду клубам «Єдинство» та «Явор». Після вильоту других з вищого дивізіону в 2006 році він став гравцем «Земуна», але вилетів з Суперліги і разом зі своїм новим клубом, тому він залишив його лише через рік і приєднався до команди «Напредак». Після того, як він не зміг закріпитись там, він повернувся до «Явора» на початку 2008 року, який того ж року теж опустився до Першої ліги Сербії, але наступного року йому вдалося повернутися в Суперлігу. Сезон 2008/09 він завершив зі своїм клубом на четвертому місці.

Влітку 2009 року повернувся до «Црвени Звезди». 16 липня 2009 року дебютував на міжнародній арені в матчі проти словенського «Рудара» (1:0), а 15 серпня того ж року — в Суперлізі Сербії в матчі проти «Ягодини» (3:0). 27 лютого 2010 року він забив свій перший гол за «Црвену» у переможному матчі проти «Ягодини» (1:0). Наступного туру Ігнятієвич знову забив за белградців у виїзному поєдинку проти «Рада» (2:1). Як і минулого тижня, він забив переможний гол.

Никола Ігнятієвич під час виступів за «Зорю». 2012 рік.

Сезон 2009/10 він закінчив зі своїм клубом, посівши друге місце в чемпіонаті і вигравши Кубок Сербії, але у першій половині нового сезону 2010/11 він майже не використовувався, і під час зимової перерви у січні 2011 року був відданий в оренду румунській «Тімішоарі» до кінця сезону 2010/11[2], допомігши клубу виграти срібні медалі чемпіонату Румунії. 16 червня 2011 року повернувся до «Црвени Звезди», але за першу команду більше не грав, тому 13 січня 2012 року розірвав контракт з клубом за згодою сторін.

Під час зимової перерви сезону 2011/12 приєднався до української команди «Зоря» (Луганськ), уклавши контракт до кінця 2014 року[3][4]. У Прем'єр-лізі України дебютував 3 березня 2012 року в домашньому матчі проти львівських «Карпат» (5:1)[5] і майже одразу став гравцем основного складу. Покинув луганський клуб після закінчення контракту в січні 2015 року. За цей час провів за команду 64 поєдинки у чемпіонатах України та 4 матчі у Кубку країни, у Лізі Європи на його рахунку 6 матчів та 1 забитий гол[6]. Надалі серб повернувся на батьківщину, де грав за «Раднички» (Ниш) та ОФК Белград.

У березні 2016 року прибув на перегляд до солігорського «Шахтаря», з яким незабаром підписав контракт[7][8]. У складі «Шахтаря» закріпився на позиції основного лівого захисника, зігравши 22 гри чемпіонату. У грудні 2016 року після закінчення контракту покинув солігорський клуб[9].

У січні 2017 року повернувся до Сербії, ставши гравцем клубу «Борац» (Чачак), а січні 2018 року перейшов у «Рад» (Белград), де і завершив ігрову кар'єру у січні 2019 року.

Тренерська кар'єра

[ред. | ред. код]

У 2021—2022 роках працював тренером у юнацькій команді «ОФК Вршац U-19», а протягом 2023 року тренував «Явор U-19».

У січні 2024 року увійшов до тренерського штабу Желько Любеновича в українському «Минаї»[10]

Досягнення

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Nikola-Ignjatijević - FK Crvena zvezda. crvenazvezdafk.com. 21 червня 2009. Архів оригіналу за 21 червня 2009. Процитовано 19 січня 2024.
  2. ↑ Nikola Ignjatijević signed with Poli. Politehnica Timişoara. Архів оригіналу за 5 жовтня 2011. Процитовано 15 лютого 2011.
  3. ↑ Официально. Игнятьевич и Родич - игроки Зари. www.ua-football.com (рос.). 17 лютого 2012. Процитовано 19 січня 2024.
  4. ↑ «Заря» представила новичков. ФОТО (рос.). zarya.lg.ua. 29 лютого 2012. Архів оригіналу за 28 вересня 2012.
  5. ↑ Заря — Карпаты 5:1 (рос.). Football.ua. 3 березня 2012. Архів оригіналу за 28 вересня 2012.
  6. ↑ Никола Игнатьевич покинул "Зарю". Официально. zarya.lg.ua. 6 травня 2021. Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 19 січня 2024.
  7. ↑ "Шахтер" объявил о подписании Игнатьевича и Рудыки. football.by. Процитовано 19 січня 2024.
  8. ↑ Солігорський «Шахтар» заявив Рудику і Ігнатьєвіча. «UA-Футбол» (1 квітня 2016). Перевірено 1 квітня 2016.
  9. ↑ Тимофеев, Михаил. Рыбак и Бушма продлили контракты с «Шахтером», Котенко, Игнятиевич и Киренкин покинули клуб. by.tribuna.com (рос.). Процитовано 19 січня 2024.
  10. ↑ Wanzha, Evhen. Ігнятієвич та Бабенко увійшли в тренерський штаб «Миная». ua.tribuna.com (укр.). Процитовано 20 січня 2024.

Посилання

[ред. | ред. код]
Футболіст Це незавершена стаття про футболіста.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Никола_Ігнятієвич&oldid=43391242