Обичів
| село Обичів | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Чернігівська область |
| Район | Прилуцький район |
| Тер. громада | Малодівицька селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA74080090060059871 
|
| Основні дані | |
| Засноване | 1629 |
| Перша згадка | 1629 (396 років)[1] |
| Населення | 600 |
| Площа | 2,426 км² |
| Густота населення | 254,33 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 17520 |
| Телефонний код | +380 4637 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°43′39″ пн. ш. 32°12′42″ сх. д. / 50.72750° пн. ш. 32.21167° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
118 м |
| Водойми | Удай |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 17520, Чернігівська обл., Прилуцький р-н, с.Обичів, вул.Незалежності,35а |
| Карта | |
  Обичів | |
 Обичів | |
| Мапа | |
| |
Оби́чів — село в Україні, у Малодівицькій селищній громаді Прилуцького району Чернігівської області. Населення становить 600 осіб.
У деяких переказах згадується три доньки і третій теж дісталося село. Третя донька була негарна і ніхто не брав її заміж. Батько повідав, що не пошкодує великого приданого за неї тому, хто одружиться з дочкою, промовляючи: «Хай буде аби чия». Так по легенді з'явилася назва села Обичів. Існують ще легенди змінних форм, зміст яких близький.[2]
Найдавніше знаходження на мапах — кінець 18 сторіччя.[3]
У 1862 році в селі володарському казеному та козачому Оби́чів була церква, поштова станція та 205 дворів, де жило 1033 особи[4]
У 1911 році в селі Оби́чів була Михайлівська церква [5], земська школа та жило 1959 осіб[6]
05.02.1965 Указом Президії Верховної Ради Української РСР передано сільради Ічнянського району: Обичівську та Ряшківську — до складу Прилуцького району.[7]
До 2017 року було центром Обичівської сільської ради.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[8]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 602 | 97.57% |
| російська | 13 | 2.11% |
| румунська | 2 | 0.32% |
| Усього | 617 | 100% |
- Корнилій Нельговський. — настоятель Обичівського храму, батько відомого петербурзького співака, сотника Лохвицької сотні Василя Нельговського.
- Володимир Давиденко. — (*23.05.1934,с. Обичів Прилуцького району Чернігівської області — 21.11.1994, м. Сокиряни Чернівецької області). — геолог, композитор, художник. Заслужений працівник культури України (1973).
- Пасивенко Володимир Іванович — лауреат Шевченківської премії 1998 року.
- Юрій Мушкетик —радянський та український письменник, Герой України.
- Сірополко Степан Онисимович — український громадський діяч, педагог і бібліолог.
- ↑ УРЕ
- ↑ Велика Дівиця. Вікіпедія (укр.). 7 січня 2022. Процитовано 7 січня 2022.
- ↑ Карта границ губерний России конца 18 века. www.etomesto.ru. Процитовано 10 січня 2022.
- ↑ ИнфоРост, Н. П. ГПИБ | [Вып.] 33 : Полтавская губерния. - 1862. elib.shpl.ru. Процитовано 1 січня 2022.
- ↑ Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.10, кн..1, ст. 106, 537 та 610 (PDF) (укр.). Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства.
- ↑ Полтавский губерский статистический комитет. (1911). Список населенных мест Полтавской губернии, с кратким географическим очерком губернии (російською) . Полтава: Электроная типография Д.Н. Подземского Петровская улица собственый дом, 1912. с. 311 з 562.
- ↑ Про внесення змін до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 4 січня 1965 року «Про внесення змін в адміністративне районування Української РСР»
|
Це незавершена стаття з географії Чернігівської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
 Населені пункти Малодівицької селищної громади | |
|---|---|
| Селища | |
| Села | Велика Дівиця · Дмитрівка · Заудайка · Міхновське · Новий Лад · Обичів · Петрівка · Радьківка · Світанкове · Товкачівка · Шевченка |
