Обсерваторія Сайдинг-Спрінг

Обсерваторія Сайдинг-Спрінг
Siding Spring Observatory
	31°16′24″ пд. ш. 149°03′52″ сх. д. / 31.27333° пд. ш. 149.06444° сх. д.
Країна	Австралія
Розташування	Гора Сайдинг-Спрінг, Кунабарабран, Австралія
Код	413
Висота	1165 м
Відкрито	1965 рік
Сайт:	www.mso.anu.edu.au
	Обсерваторія Сайдинг-Спрінг Обсерваторія Сайдинг-Спрінг (Австралія)
	Обсерваторія Сайдинг-Спрінг у Вікісховищі

Обсерваторія Сайдинг-Спрінг — астрономічна обсерваторія, заснована у 1965 році поблизу Кунабарабрана, Австралія, частина Дослідницької школи астрономії і астрофізики при Австралійському національному університеті (АНУ). На території обсерваторії встановлено 12 телескопів: Англо-австралійський, телескопи АНУ, Університету Нового Південного Уельсу та інших установ. Обсерваторія розташована на висоті 1165 метрів над рівнем моря в Національному парку Warrumbungle на горі Woorat, також відомій, як гора Сайдинг-Спрінг. Обсерваторія була декілька разів занесена до списку кодів обсерваторій Центру Малих Планет під номерами: 260 (Цифровий огляд неба), 413 (основний код обсерваторії), E10 (Південний телескоп Фолкеса) і E12 (Огляд Сайдинг-Спрінг — пошук навколоземних об'єктів).

Історія обсерваторії

У 1924 році федеральним урядом була створена обсерваторія Маунт-Стромло. Спочатку обсерваторія спеціалізувалася на дослідженні Сонця. Наприкінці 1940-х років основний акцент був зміщений на зоряну астрономію. З 1953 по 1974 рік 74-дюймовий (1.9 метри) телескоп був найбільшим оптичним телескопом в Австралії.

Вже у 1950-х роках міське засвічення від Канберри стало настільки сильним, що це стало помітно на горі Стромло. Тоді в 1962 році АНУ обрав нове місце для обсерваторії на горі Сайдинг-Спрінг. До середини 1960-х років на горі Сайдинг-Спрінг АНУ встановив 3 телескопи і створив інфраструктуру: дорогу, житлові приміщення, провів електроенергію і воду. У 1984 році прем'єр-міністр Боб Гоук відкрив найбільший телескоп АНУ з низькою вартістю і інноваційним дзеркалом діаметром 2.3 метри, який знаходиться в простому приміщенні з кубічним куполом, що обертається вслід за рухом труби телескопа.

З 1950 року, незалежно від розвитку обсерваторії АНУ, австралійський і британський уряди вели переговори про будівництво великого телескопа. Коли ці переговори, нарешті, дали свої плоди в 1969 році, то на місці майбутнього 4-метрового Англо-австралійського телескопа (ААТ) вже була добре розвинена інфраструктура обсерваторії Сайдинг-Спрінг, що значно полегшило спорудження телескопа ААТ.

Під час будівництва ААТ на початку 1970-х років Британська Рада Науково-Технічних досліджень також побудувала UK Телескоп Шмідта, на відстані 1 км на північний схід від купола ААТ. Телескоп Шмідта має широке поле зору (36 квадратних градусів) в порівнянні з ААТ, що дозволяє проводити оглядові програми. Цікаві об'єкти, які виявляють на телескопі Шмідта, потім докладно досліджують на більш великих інструментах. У 1987 році телескоп Шмідта був об'єднаний з АТТ в одну структуру.

На території обсерваторії Сайдинг-Спрінг також встановлені телескопи Південної Кореї, Дистанційні телескопи^[en] і телескопи Університету Нового Південного Уельсу. У 1990 році станція Гринвіцької обсерваторії для стеження за штучними супутниками Землі була закрита після 10 років роботи.

Інструменти обсерваторії

Англо-австралійський телескоп (D = 3.9 м, F = 12.7 м, належить Англо-австралійській обсерваторії (ААО))^[1]
UK Телескоп Шмідта^[en] (D = 1.24 м, F = ? м, належить ААО, код обсерваторії 260)^[2]
Південний телескоп Фолкеса^[en] (D = 2 м, F = ? м, код обсерваторії E10)
Телескоп СкайМеппер^[en] (D = 1.3 м, F = 6.2 м, належить АНУ)
Телескоп Передових технологій^[en] (D = 2.3 м, F = 4.7 м, належить АНУ)^[3]
Південний телескоп Шмідта Уппсала^[en] (D = 0.52/0.66 м, F = 1.75 м, працює за програмою пошуку навколоземних астероїдів, код обсерваторії E12). Був встановлений для Південного філіалу Уппсальської обсерваторії (у 1980 році перевезений з Обсерваторії Маунт-Стромло)^[4]
Автоматичний патрульний телескоп^[en] (D = 0.5 м, F = 0.5 м, належить Університету Нового Південного Уельсу)^[5]
ROTSE IIIa, Експеримент Автоматичного Пошуку Транзієнтів (D = 0.45 м, F = 0.85 м, належить Університету Нового Південного Уельсу)
Південнокорейський телескоп NEOPAT-YSTAR (D = 0.5 м, F = 1 м, ширококутній телескоп належить Корейській Південній Обсерваторії (Yonsei University Observatory), встановлений в грудні 2004 року, перше світло в грудні 2005 року)^[6]^[7]^[8]
40-дюймовий телескоп (оптична система Річі — Критьєна, D = 1 м, F = 8.1 і 18.3 м, належить АНУ — списаний)
24-дюймовий телескоп (належить АНУ — списаний)
16-дюймовий телескоп (належить АНУ — списаний)
Проєкт з пошуку екзопланет «HAT-South Project» (4 телескопи 18-см Такахасі з ПЗС-камерами Apogee 4Kx4K, загальна площа огляду 128 кв. градусів)^[9]

Напрями досліджень

Оглядові зйомки південної півкулі.
Оглядово-пошукові спостереження з метою виявлення навколоземних об'єктів.
Оглядово-пошукові спостереження з метою виявлення екзопланет.
Визначення космологічних параметрів.
Моделювання формування галактик і спостереження найбільш ранніх етапів розвитку Всесвіту (з великим z).
Проєктування та створення на основі передових технологій інструментів і приладів для них.
Вивчення потоків газів навколо чорних дірок.
Пошуки найстаріших зірок у Чумацькому Шляху.

Основні досягнення

Південну частину Цифрового огляду неба знімали в Сайдинг-Спрінг на 1.2-метровому телескопі Шмідта (північну частину зняли в Паломарській обсерваторії, вони ж каталоги USNO-A1.0 і GSC^{[джерело?]}).
Південну частину каталогу щільних скупчень галактик Ейбелла знімали на 1.2-метровому телескопі Шмідта в 1970-х роках.
У ході роботи Огляду Сайдинг-Спрінг було відкрито 67 комет, 54 з яких на рахунку Роберта Макнота — це рекорд на цей момент^[10].
Обсерваторія Сайдинг-Спрінг брала участь у Каталінському огляді, який впевнено займає провідне місце серед усіх обсерваторій світу за кількістю щорічно відкритих навколоземних астероїдів. У 2009 році їх число склало 577 штук^[11].
Відкриття екзопланети Lupus-TR-3^[en] у 2007 році.
Визначення найкоротшого періоду обертання серед астероїдів: 2008 HJ^[en] — всього 42.7 секунди за допомогою Південного телескопа Фолкеса.
На Англо-австралійському телескопі був проведений огляд «The 2dF Galaxy Redshift Survey» з метою побудувати в обраних напрямках на небесній сфері докладну 3D-карту розподілу галактик у Всесвіті, що виявило глобальну пористу структуру Всесвіту^[12].

Керівники обсерваторії

Обсерваторія підпорядкована Дослідницькій школі астрономії і фізики АНУ, директором якої є професор Harvey Butcher^[13].

Відомі співробітники

Цікаві факти

Найяскравіша комета за останні 40 років — Велика комета 2007 року була відкрита в обсерваторії Сайдинг-Спрінг Робертом Макнотом.
На честь обсерваторії отримав назву астероїд 2343 Сайдинг-Спрінг, який був відкритий 25 червня 1979 року в обсерваторії Сайдинг-Спрінг.

Примітки

↑ The Anglo-Australian Telescope. Архів оригіналу за 14 вересня 2009. Процитовано 28 серпня 2012.
↑ The UK Schmidt Telescope. Архів оригіналу за 18 червня 2009. Процитовано 28 серпня 2012.
↑ 2.3m Telescope. Архів оригіналу за 15 квітня 2012. Процитовано 28 серпня 2012.
↑ Siding Spring Survey (SSS). Архів оригіналу за 10 квітня 2013. Процитовано 28 серпня 2012.
↑ The Automated Patrol Telescope. Архів оригіналу за 3 жовтня 2012. Процитовано 28 серпня 2012.
↑ YSTAR program, Yonsei University Observatory (YUO) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 листопада 2013. Процитовано 28 серпня 2012.
↑ YSTAR
↑ Yonsei Survey Observatory. Архів оригіналу за 24 червня 2003. Процитовано 28 серпня 2012.
↑ Hot Jupiters in the Southern Sky: The HAT-South Project. Архів оригіналу за 23 жовтня 2009. Процитовано 28 серпня 2012.
↑ Catalogue of Comet Discoveries. Архів оригіналу за 20 серпня 2013. Процитовано 29 серпня 2012.
↑ NEO Discovery Statistics. Архів оригіналу за 3 квітня 2017. Процитовано 29 серпня 2012.
↑ The 2dF Galaxy Redshift Survey. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 29 серпня 2012.
↑ RSAA People. Архів оригіналу за 6 квітня 2011. Процитовано 29 серпня 2012.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Siding Spring Observatory

Офіційна домашня сторінка
Офіційна домашня сторінка-2 [Архівовано 5 червня 2012 у Wayback Machine.]
Англо-австралійська обсерваторія [Архівовано 20 серпня 2007 у Wayback Machine.]
Південний телескоп Уппсала Небесного огляду навкороземних об'єктів
Південний телескоп Фолкеса
Телескоп SkyMapper [Архівовано 10 травня 2021 у Wayback Machine.]
Проєкт ROTSE III [Архівовано 22 вересня 2020 у Wayback Machine.]
Автоматичний патрульний телескоп
2.3-м Телескоп передових технологій [Архівовано 15 квітня 2012 у Wayback Machine.]
40-дюймовий телескоп АНУ [Архівовано 18 березня 2012 у Wayback Machine.]

[1] The Anglo-Australian Telescope. Архів оригіналу за 14 вересня 2009. Процитовано 28 серпня 2012.

[2] The UK Schmidt Telescope. Архів оригіналу за 18 червня 2009. Процитовано 28 серпня 2012.

[3] 2.3m Telescope. Архів оригіналу за 15 квітня 2012. Процитовано 28 серпня 2012.

[4] Siding Spring Survey (SSS). Архів оригіналу за 10 квітня 2013. Процитовано 28 серпня 2012.

[5] The Automated Patrol Telescope. Архів оригіналу за 3 жовтня 2012. Процитовано 28 серпня 2012.

[6] YSTAR program, Yonsei University Observatory (YUO) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 листопада 2013. Процитовано 28 серпня 2012.

[7] YSTAR

[8] Yonsei Survey Observatory. Архів оригіналу за 24 червня 2003. Процитовано 28 серпня 2012.

[9] Hot Jupiters in the Southern Sky: The HAT-South Project. Архів оригіналу за 23 жовтня 2009. Процитовано 28 серпня 2012.

[10] Catalogue of Comet Discoveries. Архів оригіналу за 20 серпня 2013. Процитовано 29 серпня 2012.

[11] NEO Discovery Statistics. Архів оригіналу за 3 квітня 2017. Процитовано 29 серпня 2012.

[12] The 2dF Galaxy Redshift Survey. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 29 серпня 2012.

[13] RSAA People. Архів оригіналу за 6 квітня 2011. Процитовано 29 серпня 2012.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]

[13]