Оя Кодар
| Оя Кодар | ||||
|---|---|---|---|---|
| Oja Kodar | ||||
| Ім'я при народженні | Ольга Полінкаш | |||
| Народилася | 1941 Загреб, Хорватія | |||
| Громадянство |  Хорватія | |||
| Діяльність | акторка, сценарист, режисер | |||
| Роки діяльності | 1966 — дотепер | |||
| Чоловік | Орсон Веллс (1966—1985) | |||
| IMDb | ID 0462648 | |||
|
| ||||
Оя Кодар (хорв. Oja Kodar; нар. 1941, Загреб, Хорватія) — хорватська акторка, сценарист, режисер.
Оя Кодар народилася в Загребі, Хорватія. Вона хорватка по матері та угорка по батькові. З 1961 і до смерті Орсона Веллса була його партнеркою по роботі та по життю. Вони зустрілись у 1961 на зніманні стрічки «Процес». На той час Орсон був одружений з італійською акторкою Паолою Морі. Та це не завадило їм згодом почати стосунки, які тривали до смерті Веллса у 1985[3]. Громадськість дізналась про зв'язок Кодар і Веллса з італійської преси у 1970[4]. Але він не розлучався з Паолою і водночас продовжував зустрічатися з хорваткою. Останній рік життя спілкування Орсона з законною дружиною зводилось до телефонних розмов[5].
На початку кар'єри в Кодар була роль французько-італійській комедії «Ніжний пройдисвіт» з Жаном-Полем Бельмондо в головній ролі. У 2015 на телебаченні показали «Венеційського купця» від режисера Орсона Веллса за участю акторки, його було знято ще в 1969. У наступному році закінчились знімання фільму «Глибина» того ж режисера та стрічка побачила світ лише влітку 2007. У Ої була головна роль Рей Інгрем — дружини Джона, які за сюжетом вирушили у подорож на яхті та потрапили в неприємності. Після роботи в короткометражці «Лондон» вона спробувала себе як сценарист фільму «Фальшивка» у співпраці з Орсоном Веллсом. Наступна акторська робота у неї була в югославській стрічці «Таємниці Ніколи Тесли». У 1982 Оя дебютує як продюсер фільму «Мрійники Орсона Веллса». У романтичній комедії «Кого-небудь кохати», події в якій відбуваються в День Святого Валентина, вона зіграла Єлену. У 2000 відбулась прем'єра драми «Незаперечні докази», яка знята за сценарієм Кодар.
| Рік | Назва | Оригінальна назва | Роль | Примітки |
|---|---|---|---|---|
| 1966 | «Ніжний пройдисвіт» | Tendre voyou | Еріка | акторка; зазаначена як Olga Dan Palinkas |
| 1969 | «Венеційський купець» | The Merchant of Venice | акторка; телефільм | |
| 1970 | «Глибина» | The Deep | Рей Інгрем | акторка |
| 1971 | «Лондон» | London | Леді Черчилль | акторка; короткометражка |
| 1973 | «Фальшивка» | F for Fake | сценарист, в титрах не зазначена | |
| 1980 | «Таємниці Ніколи Тесли» | Tajna Nikole Tesle | Кетрін Джонсон | акторка |
| 1982 | «Мрійники Орсона Веллса» | Orson Welles' The Dreamers | продюсер; короткометражка | |
| 1987 | «Кого-небудь кохати» | Someone to Love | Єлена | акторка |
| 1989 | Jaded | Россанда | акторка, режисер, продюсер | |
| 1992 | «Дон Кіхот Орсона Веллса» | Don Quijote de Orson Welles | асоціативний продюсер | |
| 1993 | Vrijeme za… | сценарист, режисер | ||
| 1995 | Orson Welles: The One-Man Band | акторка, режисер | ||
| 1997 | «Великий приз» | The Big Brass Ring | сценарист; короткометражка | |
| 1999 | «Незаперечні докази» | The Big Brass Ring | сценарист | |
| 2018 | «Інша сторона вітру» | The Other Side of the Wind | акторка | акторка |
- ↑ VIAF — [Dublin, Ohio]: OCLC, 2003.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #173921752 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Chris Hastings (18 серпня 2002). Daughter and lover fight over unreleased Orson Welles film ((англ.)) . The Telegraph. Процитовано 26 березня 2017.
- ↑ Interview with ‘Don Quixote’ editor Mauro Bonanni ((англ.)) . The Wellesnet. 21 липня 2015. Процитовано 26 березня 2017.
- ↑ Lois Armstrong (20 квітня 1992). Once Moor with Feeling ((англ.)) . People. Процитовано 26 березня 2017.
 | |
|---|---|
| Тематичні сайти | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |