Ой хто п'є, тому наливайте

Ой хто п'є — тому наливайте — стара українська застольна пісня.

В джерелах пісня вперше згадується у 1882 у творі Марка Кропивницького «Глитай, або ж павук».

1899 року згадується у творах Степана Коваліва.

У 1834 році у «Граматиці руської або малоруської мови в Галичині» Йосипа Левицького (нім. Grammatik der ruthenischen oder klein russischen Sprache in Galizien) зустрічається приповідка «Хто пье, тому наливайте, хто не пье, тому не давайте».

Текст

Чи це мені Господь дав,
чи свята Варвара.
коло мого столу гості,
які я бажала.

Ой чи мені Господь дав,
чи свята неділя.
Коло мого столу гості,
які я хотіла.

Приспів:
Ой хто п'є — тому наливайте,
хто не п'є — тому не давайте,
хто покаже в чарці дно,
тому щастя і добро. (2)

Ой дядько Панас,
ставте хату коло нас.
Будем пити та гуляти,
то у тебе то у нас.

Налеті лебіді,
сіли на пості.
Як такий хазяїн,
то не вип'ють гості.

Приспів:

Пий до дна, пий до дна,
то будеш пяненька.
Спи до дня, спи до дня,
будеш здоровенька.

Чогось ручечка трясеться,
і горілочка не п'ється.
Десь у денці дірка,
витекла горілка.

Приспів:

На здоровячко тому,
а хто в цьому домі.
На погибель ворогам,
що завидують нам.

Ну давай, давай,
помаленько наливай.
Ну давай, давай,
помаленько наливай.