Окіноерабу
| Окіноерабудзіма | |
|---|---|
| Японська: Окіноерабудзіма (яп. 沖永良部島) Окіноерабу[en]: Іірабу (яп. いぃらぶ) | |
 | |
Карта  | |
| Географія | |
| 27°22′08″ пн. ш. 128°34′00″ сх. д. / 27.36889° пн. ш. 128.56667° сх. д. | |
| Акваторія | Східнокитайське море |
| Архіпелаг | Острови Амамі |
| Площа | 93,63 км² |
| Довжина | 20 км |
| Ширина | 7 км |
| Найвища точка | 240 м |
| Країна | |
 Японія | |
| Регіон | Префектура Каґосіма |
| Район | Повіт Осіма[en] |
| Населення | 13 767 |
  Окіноерабудзіма Окіноерабудзіма (Японія) | |
 | |
 Окіноерабу у Вікісховищі | |
Окіноерабудзіма (яп. 沖永良部島, окіноерабу[en]: いぃらぶ Іірабу), або Окіноерабу, один з островів Сацунан, що належать до архіпелагу Амамі між Кюсю і Окінавою[1].
Острів має площу 93,63 км² та населення приблизно 14 000 осіб. Адміністративно він належить до префектури Каґосіма і розділений на два міста — Вадомарі та Тіна. Значна частина острова знаходиться в межах національного парку Амамі Ґунто.
Окіноерабудзіма розташована між островами Токуносіма та Йорондзіма, приблизно в 536 км на південь від південного кінця Кюсю та в 60 км на північ від Окінави.
Це кораловий острів довжиною приблизно 20 км а шириною 7 км. Найвища точка над морем — гора Ояма (246 метрів над рівнем моря)[2]. У східній частині острова знаходиться велика вапнякова печерна система, одна з найбільших в Азії. Узбережжя острова оточене кораловим рифом.
Невідомо, коли острів Окіноерабудзіма був заселений вперше. На ньому панувала знать адзі[en], яка побудувала численні укріплення гусуку, від 8 століття. З 1266 року він став частиною Королівства Королівство Хокудзан[en] і до моменту його включення до складу Королівства Рюкю в 1422 році. Самураї з домену Сацума вторглися на острів час вторгнення в Рюкю в 1609 році, після чого його включення в офіційні володіння домену Сацума було визнано сьогунатом Токуґави в 1624 році. Правління Сацуми було суворим, жителі острова були змушені до кріпацтва, вони вирощували цукрову тростину, щоб справлятися з високими податками, що часто призводило до голоду.
Острів був підпорядкований Токуносімі з 1616 по 1690 рік, коли було створено незалежний дайканшо[en] (магістрат). Протягом усього періоду Сацуми острів використовувався як тюремне поселення, особливо для політичних злочинців, включаючи багатьох членів королівської родини Рюкю. Сайґо Такаморі був засланий до Окіноерабудзіми з 1862 по 1864 рік.
Після реставрації Мейдзі острів був включений до провінції Осумі, а згодом став частиною префектури Каґосіма. Після Другої світової війни, разом з іншими островами Амамі, він був окупований Сполученими Штатами до 1953 року, коли він і решта островів Амамі повернулися під контроль Японії.
У вересні 1977 року масивний тайфун (Тайфун Бейб[en]) спустошив острів. Вітри зі швидкістю понад 210 км/год тривали протягом двох годин, коли тайфун проходив повз острів[3]. Майже дві третини будинків по всьому були пошкоджені або зруйновані штормом, 73 людини постраждало[4]. Більшість травм були спричинені руйнуванням будівель[5].
Окіноерабудзіма має вологий субтропічний клімат (Cfa згідно з кліматичною класифікацією Кеппена) з дуже теплим літом та м’якою зимою. Опади значні протягом року, але взимку дещо менші. Острів зазнає частих тайфунів.
Окіноерабудзіма є домом для кількох рідкісних видів плазунів та комах, які є ендеміками острова, або, загальніше, островів Рюкю. Це одне місць, де плавання з китами (горбаті кити) дозволено законом[6].
З помірними опадами та теплим кліматом острів придатний для сільського господарства. Основні культури включають солодку картоплю, цукрову тростину та квітникарство. Переробка коричневого цукру та виробництво дистильованого лікеру шьочю є важливими галузями промисловості. Острів не належить до числа головних туристичних напрямків архіпелагу Амамі.
У порту Вадомарі, розташованому в однойменному містечку, регулярно курсують пороми до Окінави та Каґосіми. Менший порт Тіна, в містечку Тіна, має пороми до Каґосіми та інших островів Амамі.
Аеропорт Окіноерабу[en] у Вадомарі розташований на східній стороні острова. Рейси з'єднують острів з Каґосімою, Токуносімою, Амамі (через Токуносіму) та Окінавою (Наха).
- ↑ Teikoku's Complete Atlas of Japan, Teikoku-Shoin Co., Ltd., Tokyo, ISBN 4-8071-0004-1
- ↑ Map of Okinoerabujima. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 18 листопада 2020.
- ↑ Associated Press (11 вересня 1977). Typhoon Rakes Japan. The Spokesman-Review. Tokyo, Japan. с. A5. Архів оригіналу за 30 січня 2021. Процитовано 17 квітня 2013.
- ↑ United Press International (10 вересня 1977). Typhoon Babe Slashes Japan. Spokane Daily Chronicle. Tokyo, Japan. с. 2. Процитовано 17 квітня 2013.
- ↑ Associated Press (10 вересня 1977). Typhoon Babe ravages Japan's island chain. The Day. Tokyo, Japan. с. 1. Процитовано 17 квітня 2013.
- ↑ Kamibayashi T.. 2014. 沖永良部島の ホエールスイムとケイビング - Tourism activities in Okinoerabu Island：Swimming with whales and caving [Архівовано 15 лютого 2017 у Wayback Machine.]. みどりいし (25). pp.36-37. Retrieved on February 15, 2017
- Eldridge, Mark. The Return of the Amami Islands: The Reversion Movement and U.S.-Japan Relations. Levington Books (2004) ISBN 0739107100
- Hellyer. Robert. Defining Engagement: Japan and Global Contexts, 1640-1868. Harvard University Press (2009) ISBN 0674035771
- Turnbull, Stephen. The Most Daring Raid of the Samurai. Rosen Publishing Group (2011) ISBN 978-1-4488-1872-3
- Ravina, Mark. The Last Samurai: The Life and Battles of Saigo Takamori. Whiley (2011) ISBN 1118045564