Олаф Маґнус
| Олаф Маґнус | |
|---|---|
| лат. Olaus Magnus | |
| Ім'я при народженні | швед. Olof Månsson |
| Народився | жовтень 1490 Лінчепінг, Швеція |
| Помер | 1 серпня 1557 Рим |
| Поховання | Рим |
| Країна |  Швеція |
| Національність | швед |
| Діяльність | священнослужитель |
| Відомий завдяки | Автор «Історії північних народів» |
| Alma mater | Ростоцький університет[1] |
| Знання мов | латина[2] і шведська |
| Посада | архієпископ уппсальський |
| Конфесія | католицька церква[3] |
| Родичі | Іоанн Маґнус |
| Брати, сестри | Іоанн Магнус[1] |
Олаф Маґнус (лат. Olaus Magnus, також Olaus Magni, швед. Olof Månsson, жовтень 1490, Лінчепінг — 1 серпня 1557, Рим) — шведський прелат, історик і картограф. Автор знаменитої «Історії північних народів» (Рим, 1555), що була перекладена кількома європейськими мовами ще у 16 столітті і довгий час залишалася для країн Європи основним джерелом знань про Швецію. Також склав детальну настінну карту Скандинавії — «Carta marina». Молодший брат Іоанна Магнуса.
Олаф Маґнус народився у жовтні 1490 року у Лінчепінгу. Після навчання служив каноніком в Уппсалі і Лінчопінгу. У 1524 році від імені короля Густава Вази був відправлений до папи в Рим з тим, щоб забезпечити затвердження його брата, Іоанна Маґнуса архієпископом Уппсали. У 1527 році Густав Ваза доручив йому переговори про торговельний союз з Нідерландами. У 1527 році, з початком реформації у Швеції, Олафу, який виступав проти неї, та його братові довелося виїхати з країни — спочатку до Польщі, потім, у 1537 році, до Риму, де він був секретарем свого брата. У 1530 році його позбули священицького сану у Швеції, майно конфіскували. З 1544 року він номінально був упсальським архієпископом. У 1545 році папою Павлом III був посланий на Тридентський собор, на якому був присутній до 1549 року. Пізніше був призначений каноніком у єпархії Святого Ламберта у Льєжі. Останні роки життя провів у монастирі у Римі.
У 1539 році у Венеції Олаф Магнус у кількості всього декількох екземплярів видав карту під назвою «Carta marina» з зображенням північної Європи. Однак до 1574 року всі примірники карти виявилися загубленими. Один примірник карти був знайдений Оскаром Бреннером в 1886 році у мюнхенській бібліотеці, де вона зберігається досі. Ще один екземпляр карти було виявлено у 1961 році.
У 1555 році у Римі Олаф Маґнус видав книжку «Історія північних народів». Вона була перекладена з латини італійською (1565), данською (1565), німецькою (1567) і англійською (1568) мовами. Шведський переклад книжки було видано лише у 1909 році. Вона досі є цінним джерелом цікавої інформації про скандинавські звичаї і фольклор.
Після смерті брата Олаф здійснив видання його історичних праць.
- ↑ а б Olaus Magnus — 1917.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Catholic-Hierarchy.org — USA: 1990.
- Chisholm, Hugh, ed. (1911). «Olaus Magnus». Encyclopædia Britannica (11th ed.). Cambridge University Press. (англ.)
- Otto Hartig (1913). «Olaus Magnus». In Herbermann, Charles. Catholic Encyclopedia. New York: Robert Appleton Company. (англ.)
- Olaus Magni [Архівовано 27 жовтня 2020 у Wayback Machine.]. // Nordisk familjebok. — 12. 1888. pp. 168—169. (швед.)
- Г. В. Форстен. Олай Магни. // Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.). — доп. т. II (1906): Кошбух — Прусик, с. 336—337.