Олександрівка (Близнюківська селищна громада)
| село Олександрівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Харківська область |
| Район | Лозівський район |
| Тер. громада | Близнюківська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA63100030660082414 |
| Облікова картка | Олександрівка. |
| Основні дані | |
| Засноване | 1820 (204 роки) |
| Населення | 545 осіб |
| Територія | 1440 км² |
| Площа | 1440 км² |
| Густота населення | 378.470 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 64820 |
| Телефонний код | +380 5754 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°45′50″ пн. ш. 36°38′24″ сх. д. / 48.76389° пн. ш. 36.64000° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
101 м |
| Відстань до обласного центру |
182 км |
| Відстань до районного центру |
37 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 64801, Харківська обл., Лозівський р-н, с-ще Близнюки, вул. Свободи, буд. 30 |
| Карта | |
  Олександрівка | |
 Олександрівка | |
| Мапа | |
| |
Олекса́ндрівка — село в Україні, у Близнюківській селищній громаді Лозівського району Харківської області.
Село Олександрівка розташоване за 182 км від обласного центру та 37 км від районного центру, в балці Опалиха, якою тече пересихаюча річка Опалиха, на якій створені загати, одна з яких утворює водосховище ~50 га. В селі розташовані два невеликих става та невеликий сосновий ліс. Відстань до найближчої залізничної станції Дубове (за 7 км).
Село засноване 1820 року. За даними 1859 року Олександрівка була панським селом, у якому було 115 подвір'їв й 704 мешканця. До сучасної Олександрівки також увійшли села XIX століття: Микільське (панське село навпроти Олександрівки по праву сторону Опалихи; тоді налічувалося 12 подвір'їв, 136 мешканців), Степанівка (або Лисівка, панське село, також навпроти Олександрівки, 16 подвір'їв, 136 осіб), Мала Андріївка (південно-східна частина сучасною Олександрівки; панське село, 7 подвір'їв, 63 особи)[1].
У жовтні 1941 року село Олександрівка було тимчасово окуповане німецько-фашистськими загарбниками. У лютому 1942 році радянські воїни з боями визволили Олександрівку, але у травні 1942 року вимушені були залишити село. У запеклих боях брали участь воїни 66-го і 125-го кавалерійських полків. Остаточно село було звільнене у вересні 1943 року. Радянські воїни — визволителі поховані у братській могилі в центрі села. Всього поховано 72 воїни, з них відомі прізвища 33-х.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області», село увійшло до складу Близнюківської селищної громади[2].
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Близнюківського району, увійшло до складу Лозівського району Харківської області[3].
- Невеликий піщаний кар'єр.
- Відділення зв'язку № 10
- ↑ Списки населенныхъ мѣстъ Российской империи, составленные и издаваемые Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства внутренних дѣлъ (По свѣдѣніям 1859 года). Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Т. VIII. Екатеринославская губернія с Таганрогскимъ градоначальствомъ. СанктПетербургъ. 1863. — V + 152 с., 1863. (рос. дореф.)
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 4 листопада 2022.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
