Борис Олександрів

Олександрів Борис — псевдонім. Справжнє прізвище Грибінський, Олександр, народився 21 липня 1921 року в Ружині на Житомирщині, помер 21 грудня 1979 року в Торонто, Канада, похований на цвинтарі Park Lawn. Український поет, редактор, автор гумористичних оповідань, які він писав під псевдонімом Свирид Ломачка, член ОУП «Слово».

Дружина Бориса Олександріва — українська поетеса Кузьменко Світлана.

З біографії

Навчався у Київському педагогічному інституті, але не закінчив його. Протягом 1941—1943 рр. вчителював та займався журналістикою. У 1944 р. емігрував разом з батьками до Австрії. До Канади прибув 1949 р., де у 1950 р. одружився зі Світланою Вакуловською — відомою поетесою, що пише під псевдонімом Світлана Кузьменко. У 1962 р. він закінчив бібліотекарську школу Оттавського університету. Працював бібліотекарем, а згодом і директором 5 бібліотек. Разом із Ю. Стефаником і В. Софроновим-Левицьким став засновником Канадського ОУП «Слово», головою його торонтського відділу. Згодом його обирають до президії письменницької організації у Нью-Йорку.

Творчість

Першу поетичну збірку «Мої дні» Б. Олександрів видав у 1946 р. у Зальцбурзі. Ця збірка одразу привернула увагу критиків. Після довгої перерви з'явились збірки «Туга за сонцем» (Торонто, 1967) і «Колокруг» (Торонто, 1972), що наполовину складаються з перекладів, «Камінний берег» (Нью-Йорк — Торонто, 1975). У поезії Б. Олександріва яскраво проявився неокласицизм. І. Качуровський відзначає, що він «на початках його творчості стояв десь посередині між Рильським та Сосюрою», а згодом створив свій власний стиль, в якому визначним досягненням є розуміння «єдності європейської культури». Уже по смерті поета вийшла книга вибраних віршів і перекладів «Поворот по сліду» (Едмонтон — Торонто, 1980). Крім поетичної творчості Б. Олександрів регулярно виступав у пресі із критичними статтями, рецензіями, зокрема, видав літературознавче дослідження «"Слово о полку Ігоревім"  — пам'ятник староукраїнської літератури» (Торонто, 1960). Б. Олександрів також відомий як гуморист і сатирик. У цьому жанрі він друкувався під псевдонімом Свирид Ломачка. Вийшли друком книги: «Свирид Ломачка в Канаді» (Торонто, 1953) та «Любов до ближнього» (Нью-Йорк — Торонто, 1961).

Література

• Біляїв В. «На неокраянім крилі…» — Донецьк : Східний видавничий дім, 2003. — 348 с. — ISBN 966-7804-57-7.
• Боровий В. Повернення на свої сліди // Хрестоматія з української літератури в Канаді. — Едмонтон, 2000. — С. 591—594.
• Гарасевич М. Борис Олександрів «Колокруг» // Ми не розлучались з тобою, Україно: Вибране. — Детройт, 1998. — С. 275—283.
• Качуровський І. Гумор української еміграції // Сучасність. — 1992. — № 10. — С. 152—162.
• Качуровський І. «І в смутку є тепло людського серця…» // Україна. — 1992. — № 13. — С. 8-10.
• Качуровський І. Кілька слів про поета // Дзвін. — 1993. — № 2/3. — С. 13-14.
• Скорупський В. «Вічна правда вогнями безсмертя цвіте» // Слово. Збірник 9. — Едмонтон: ОУП «Слово», 1981. — С. 262—268.
• Слабошпицький М. Також самотній і окремий… Борис Олександрів // 25 поетів української діаспори. — К.: Ярославів Вал, 2006. — С. 656—676.
• Славутич Яр. Українська поезія в Канаді // Українська література в Канаді. Вибрані дослідження, статті й рецензії. — Едмонтон: Славута, 1992. — С. 89-94.
• Череватенко Л. Вірю в сонце, і води, і зорі… // Дніпро. — 1990. –№ 9. — С. 99-101.
• Череватенко Л. «Я над буряним краєм літаю вітрами, і палає душа моя месним вогнем…» //Дніпро. — 1996. — № 9/10. — С. 41-43.
• Юриняк А. «Лукавство» книжки Свирида Ломачки // Критичним пером. — Лос-Анджелес, 1974. –С. 112—115.
• Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
• Француженко-Вірний Микола. Заокеанські письменники України. — Київ : Смолоскип, 2015. — 312 с. — ISBN 978-617-717-323-5.
• Borys Oleksandriv // Ukraine a concide encyclopedia. 988—1988 /Edited by Halyna Petrenko [ S.l. : s.n.]. — P. 160.