Адабаш'ян Олександр Артемович
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
Адабаш'ян Олександр Артемович | |
---|---|
Дата народження | 10 серпня 1945[1] (79 років) |
Місце народження | Москва, СРСР |
Громадянство | СРСР Росія |
Alma mater | Російський державний художньо-промисловий університет імені Сергія Строганова (1971) |
Вчителі | Romain Rolland school 1215d |
Професія | актор, сценарист, кінорежисер, художник, режисер |
Заклад | Вищі курси сценаристів і режисерівd |
Нагороди | |
IMDb | ID 0010383 |
Адабаш'ян Олександр Артемович у Вікісховищі |
Адабаш'я́н Олекса́ндр Арте́мович (нар. 10 серпня 1945, Москва, РРФСР) — радянський і російський сценарист, художник, актор. Заслужений художник РРФСР (1983)[2].
- 1978 — Лауреат Державної премії Казахської РСР ім. К. Байсеїтової.
- 1983 — Заслужений художник РСФСР.
- 1990 — Приз Молодіжного журі МКФ «Європа Чінема» у Равенні за фільм рос. Мадо, до востребования[3].
- 1991 — Премія імені Флайяно «Срібний пегас» (Італія — за найкращий іноземний сценарій).
- 1993 — Премія імені Фелліні за найкращий європейський сценарій[4].
- 2006 — Приз VII Російського фестивалю кінокомедій «Посміхнись, Росія!» — За внесок у комедію[5].
Цей розділ потребує доповнення. (травень 2013) |
- 1990 — Мадо, до запитання
- 1977 — Незакінчена п'єса для механічного піаніно
- 1977 — Транссибірський експрес
- 1978 — П'ять вечорів
- 1979 — Кілька днів з життя Обломова
- 1983 — Рецепт її молодості
- 1984 — Виграш самотнього комерсанта
- 1986 — Мій улюблений клоун
- 1987 — Очі чорні
- 1988 — Історія однієї більярдної команди
- 1989 — Самотній мисливець
- 1990 — Мадо, до запитання
- 1990 — Іспанська акторка для російського міністра
- 1991 — Агенти КДБ теж закохуються
- 2014 — Сонячний удар
- 2018 — Собібор
- та інші...
- 1974 — Свій серед чужих, чужий серед своїх
- 1975 — Раба любові (режисер німого кіно )
- 1978 — П'ять вечорів
- 1981 — Рідня
- 1982 — Польоти уві сні та наяву
- 1984 — Два гусари
- 1986 — Звинувачується весілля
- та інші...
У квітні 2013 під час телепрограми «Смак» Іван Ургант некоректно пожартував про український народ. Олександр Адабаш'ян підіграв Урганту. «Я порубав зелень, як червоний комісар мешканців українського села», — сказав Ургант. «Я просто струшую останки жителів», — відповів Адабаш'ян.[6]
У березні 2014 року підписав листа на підтримку політики президента Росії Володимира Путіна щодо російської військової інтервенції в Україну.
Фігурант бази даних центру «Миротворець»[7].
- ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ Большая Российская энциклопедия: В 30 т. / Председатель науч.-ред. совета Ю. С. Осипов. Отв. ред С. Л. Кравец. Т. 1. А — Анкетирование. — М.: Большая Российская энциклопедия, 2005. — 766 с.: ил.: карт.
- ↑ Александр Артемович Адабашьян. Биографическая справка. bpm--140.ru. Архів оригіналу за 26 лютого 2013. Процитовано 24 лютого 2013.
- ↑ Александр Адабашьян. Архив редакции журнала «Искусство кино». km.ru. Архів оригіналу за 26 лютого 2013. Процитовано 24 лютого 2013.
- ↑ Боброва Н. (5 вересня 2006). Гвоздем программы стал арбуз. vmdaily.ru; archive.org. Архів оригіналу за 4 січня 2012. Процитовано 17 лютого 2013.
- ↑ Ведучий Іван Ургант образив українців у прямому ефірі (Відео) [Архівовано 11 травня 2013 у Wayback Machine.] 24 (телеканал), 15.04.2013
- ↑ Центр «Миротворець»: Адабаш'ян Олександр Артемович. Архів оригіналу за 27 березня 2022. Процитовано 27 березня 2022.
Це незавершена стаття про російського актора або акторку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Категорії:
- Народились 10 серпня
- Народились 1945
- Уродженці Москви
- Випускники Московської державної художньо-промислової академії імені С. Г. Строганова
- Нагороджені медаллю ордена «За заслуги перед Вітчизною» I ступеня
- Заслужені художники РРФСР
- Заслужені діячі мистецтв Росії
- Радянські сценаристи
- Російські сценаристи
- Радянські художники
- Російські художники
- Радянські актори
- Російські актори
- Викладачі Вищих курсів сценаристів і режисерів
- Вірмени Росії
- Підписанти на підтримку агресії путінської Росії проти України
- Фігуранти бази «Миротворець»
- Відмічені в українофобії