Карпюк Олександр Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Олександр Карпюк)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Карпюк.
Олександр Андрійович Карпюк
ПсевдоSerg Marco
Народився24 травня 1982(1982-05-24) (42 роки)
Одеса, Україна
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Місце проживанняКиїв, Україна
Діяльністьбізнесмен, письменник, волонтер, блогер
Alma materПридніпровська державна академія будівництва та архітектури
УчасникВійна на сході України і Російсько-українська війна (з 2014)
ПартіяДемократична Сокира
Нагороди
Відзнака Президента України «За гуманітарну участь в антитерористичній операції»
Відзнака Президента України «За гуманітарну участь в антитерористичній операції»

Олександр Андрійович Карпюк, також відомий як Serg Marco (нар. 25 травня 1982(19820525), Одеса, УРСР) — український бізнесмен, який З 2014 року почав займатись волонтерською діяльністю у сфері тактичної медицини, навчанням військових снайперів та допомогою Морській піхоті України. Учасник «волонтерського десанту» Міністерства оборони України.

Біографічні відомості

[ред. | ред. код]

З 2000 по 2005 рік навчався у Дніпровській ПДАБА. Бакалавр менеджменту організації виробництва.

З 2004 по 2018 роки працював у ритейл-бізнесі та сфері нерухомості. У 2017 році заснував консалтингову агенцію «NDP», яка надає юридичні послуги покупцям нерухомості, у тому числі з аукціонів СЕТАМ та ProZorro.

Волонтерство

[ред. | ред. код]

З 2014 року почав займатися волонтерською діяльністю у сфері тактичної медицини. Був зареєстрований у мережі «Твіттер» під нікнеймом «Кровавий сенатор». Обговорюючи фронтові події швидко обзавівся тисячами фоловерів. З 2015 року почав писати у мережі «Фейсбук» під нікнеймом Serg Marco. За чотири роки там уже близько 35 тисяч читачів.[1]

З 2015—2016 роках видозмінив свою діяльність як волонтерства. Займався закупівлею для Збройних сил автівок, тепловізорів та різних гаджетів. Почав активно допомагати Морській піхоті України, котра тільки-но ставала на ноги.[2] З 2016 року почав розвивати снайперський напрямок у Збройних силах. Пропагував «магнум» калібр, а саме 0.300 та 0.338. У 2018 він посів перше місце у першому відкритому українському турнірі з стрільби на великі відстані[3]. Волонтерська допомога у вигляді зброї, боєприпасів та гаджетів надавалася 36-й бригаді морської піхоти, 503 окремому батальйону морської піхоти та іншим підрозділам ЗСУ. Сам провів чимало часу на передовій, спостерігаючи, як розподіляється волонтерська допомога, та навчаючи стрільбі на великі відстані.

Активно підтримував морську піхоту, був автором ідеї та ініціатором розробки шеврону «Борсуки», де за основу був взятий бойовий шлях легендарного командира батальйону, майора Вадима Сухаревського, у якого з часів боїв за Слов'янськ був позивний «Борсук».

Громадська та політична діяльність

[ред. | ред. код]

У 2018 році приєднався до партії Демократична сокира, є спікером партії з військових питань[4].

В червні 2019 року увійшов до складу Ради громадського контролю НАБУ, під час рейтингового голосування за Олександра Карпюка було віддано 14821 голос[5].

Видавницька діяльність

[ред. | ред. код]

У 2016 році став автором книги «Хроніки гібридної війни»[6][7], першої книги, яка розклала хронологію російсько-української війни у найзапекліших 2014—2015 роках. Книга вийшла українською та російською мовами. Був співавтором книги «14 друзів Хунти» з оповіданням «Волонтери».[8] Автор чималої кількості статей на порталі «Петро і Мазепа», а також в інших виданнях. Переважно писав на військову тематику.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Serg Marco. Facebook. Архів оригіналу за 12 липня 2019. Процитовано 11 липня 2019.
  2. ↑ Волонтери зібрали мільйон гривень на допомогу морпіхам-АТОшникам. 24tv.ua. Архів оригіналу за 22 квітня 2021. Процитовано 11 липня 2019.
  3. ↑ ELR-стрельба в Украине: Первые результаты. Архів оригіналу за 22 червня 2019. Процитовано 25 червня 2019.
  4. ↑ Спікери та радники партії. Архів оригіналу за 30 травня 2019. Процитовано 11 липня 2019.
  5. ↑ Результати рейтингового Інтернет-голосування за Раду громадського контролю при НАБУ-2019. Архів оригіналу за 11 липня 2019. Процитовано 11 липня 2019.
  6. ↑ Марко Серж Книги цього автора:[недоступне посилання з вересня 2019]
  7. ↑ Автор «Хроники гибридной войны»: я не хочу писать продолжение. hromadske.radio. Архів оригіналу за 11 липня 2019. Процитовано 11 липня 2019.
  8. ↑ Розповіді справжніх про справжнє. Огляд нової антології про сучасну війну на Сході України («14 друзів хунти»). Час і Події. Архів оригіналу за 11 липня 2019. Процитовано 11 липня 2019.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Карпюк_Олександр_Андрійович&oldid=38628418