Перейти до вмісту

Панкратов-Чорний Олександр Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Олександр Панкратов-Чорний)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гузєв.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Панкратов.
Панкратов-Чорний Олександр Васильович
Зображення
Зображення
Ім'я при народженнірос. Александр Васильевич Гузев Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився28 червня 1949(1949-06-28) Редагувати інформацію у Вікіданих (75 років)
Коньово
Громадянство СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
 Росія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністькіноактор, кінорежисер, ведучий, поет, телеактор, телеведучий, актор театру
Alma materВсеросійський державний інститут кінематографії (1976) Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладПензенський обласний драматичний театр імені Анатолія Луначарськогоd Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки діяльності1978 Редагувати інформацію у Вікіданих — тепер. час
У шлюбі зІзотова Вероніка Едуардівна Редагувати інформацію у Вікіданих
IMDbnm0659609
Нагороди та премії
медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня
народний артист Російської Федерації Заслужений артист Російської Федерації
Орден Дружби (Південна Осетія)
подяка Президента Російської Федерації
CMNS: Панкратов-Чорний Олександр Васильович у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Панкратов-Чорний Олександр Васильович (нар. 28 червня 1949, с. Коньово, Алтайський край, РРФСР, СРСР) — радянський і російський актор, кінорежисер. Заслужений артист РФ (1998). Народний артист Російської Федерації (2009).

Підтримує путінський режим і війну Росії проти України.[1]

Життєпис

[ред. | ред. код]

По батьківській лінії походить з чернігівських козаків - "Прізвище мого батька - Гузєв - отримане ним від чернігівських козаків, мамине дівоче прізвище - Токарєва - від донських козаків. У зв'язку з тим, що батька репресували, мама дала нам з сестрою прізвище свого першого чоловіка - Панкратова"[2]. Батько Василь Трофимович Гузєв (1905 - 52), мати - Агрипина Яківна Токарєва-Панкратова.

Закінчив акторський факультет Горьковського театрального училища (1969) та режисерський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (1976).

Грав у фільмах «Ми з джазу», «Подія в Утиноозерську», «Зимовий вечір у Гаграх» та ін., поставив кінокартини: «Дорослий син», «Пригоди графа Невзорова», «Салон краси» тощо. Знявся в українських стрічках: «Дій за обставинами!» (1984, Жора «Циркач»), «Годинникар і курка» (1988, т/ф), «Дежа вю!» (1989), «Дитина до листопада», «Повітряні пірати» (1992), «Запах осені», «Я сама» (циган), «Афери, музика, любов» (1993), «Зефір в шоколаді» (1994).

Погляди

[ред. | ред. код]

У березні 2014 року підписав листа на підтримку позиції президента Росії Володимира Путіна щодо російської військової інтервенції в Україну.[3] Окрім того, Панкратов-Чорний заявив, що охоче підписав би не лише цю петицію, але й листа щодо «приєднання України до Росії».[4]

Після відвідин тимчасово-окупованих територій України Панкратов-Чорний заявив:

Бандерівці і 20 років пропаганди триватимуть довго. Вони не заспокояться. Найцікавіше: печаль у чому - ці бандерівці, які виходять на площі з факелами, з фашистськими гаслами, — вони не хочуть працювати. Вони хочуть мати рабів, за рахунок яких будуть жити. Це - фашизм. Це страшне явище. І вони не заспокояться, поки їх не знищать. Як у Другій світовій війні — прийшли до Берліна і взяли Берлін[5].

Критика

[ред. | ред. код]
Див. також: Бойкот російського кіно

Через підписання листа на підтримку дій Володимира Путіна Панкратов-Чорний отримав обструкцію в Україні. Зокрема, у Чернівцях активісти пікетували знімання російського фільму за участю Панкратова-Чорного як актора[6]. Висловлює захоплення ДНР та ЛНР та поширює відомі російські пропагандистські штампи щодо «бандерівців» і «фашистів» в Україні[7].

Санкції

[ред. | ред. код]

Олександр Панкратов-Чорний підтримав напад Росії на Україну[1]. Національне агентство із запобігання корупції України виступило з ініціативою про введення проти нього міжнародних санкцій. В обґрунтуванні йдеться, що Олександр Панкратов-Чорний "є частиною російської пропаганди, відкрито підтримує політику кремля щодо України. Постійно поширює наративи відповідно до кремлівської пропаганди на підтримку дій Росії"[8].

У травні 2022 року Латвія заборонила в'їзд у країну через підтримку вторгнення Росії в Україну і виправдання російської агресії [9].

Фігурант бази даних центру «Миротворець»[10].

Вибрана фільмографія

[ред. | ред. код]
  1. 1978 — Сибіріада — Сашко
  2. 1983 — Моментальний знімок
  3. 1983 — Ми з джазу- Степан
  4. 1984 — Дій за обставинами!- Жора «Циркач», ст. лейтенант Петренко
  5. 1984 — Жорстокий романс — Іван Петрович Семенівський
  6. 1984 — І ось прийшов Бумбо... — Ахмет, дресирувальник слона Бумба з Казані
  7. 1984 — Перша Кінна — поранений червоноармієць
  8. 1984 — Шанс — міліціонер, черговий у відділенні
  9. 1985 — Батальйони просять вогню — майор-інтендант
  10. 1985 — Битва за Москву — капітан Кияшко
  11. 1985 — Зимовий вечір у Гаграх — Аркадій Грачов
  12. 1985 — Знай наших! — Прикажчик
  13. 1986 — Кур'єр — Степан Опанасович Макаров, головний редактор журналу «Питання пізнання»
  14. 1986 — Потрібні люди — директор ресторану Ігор Олександрович
  15. 1986 — Образа — водій автокрамниці
  16. 1986 — Привід
  17. 1986 — Я тебе ненавиджу — Юлік
  18. 1987 — Де знаходиться нофелет? — Геннадій, двоюрідний брат Павла
  19. 1987 — Забута мелодія для флейти — Саша, актор народного театру
  20. 1990 — «Десять років без права листування» — Коля «Татарин», двірник
  21. 1991 — Кікс — продюсер Леонід
  22. 1991 — Караван смерті — Іван Мар'їн
  23. 1994 — Зефір в шоколаді — Василь Кавун, капітан загону радянських десантників
  24. та ін.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б ВЗГЛЯД / Панкратов-Черный полностью поддержал спецоперацию России на Украине :: Новости дня. web.archive.org. 15 квітня 2023. Архів оригіналу за 15 квітня 2023. Процитовано 13 серпня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  2. ↑ Александр панкратов-черный: «павел глоба предсказал, что мы с игорем тальковым погибнем одновременно. И действительно, когда застрелили музыканта, я попал в страшную автокатастрофу». fakty.ua (укр.). Процитовано 8 серпня 2022.
  3. ↑ Деятели культуры России — в поддержку позиции Президента по Украине и Крыму / Министерство культуры Российской Федерации (рос.)
  4. ↑ ТОП-10 найскандальніших російських акторів, які підтримали агресора Путіна [Архівовано 7 січня 2015 у Wayback Machine.]. ТСН. 1+1. 31.10.2014
  5. ↑ «Це страшно», - російський актор Панкратов-Чорний поскаржився на бандерівців в аеропорту, які забрали пилочку для нігтів, і запропонував захопити Київ. ВІДЕО
  6. ↑ У Чернівцях пікетували зйомки російського серіалу. 0372.ua. 18.09.2014
  7. ↑ Актер Панкратов-Черный встал на сторону террористов // YouTube
  8. ↑ Список кандидатів на санкції поповнили автор «російської весни» та ще понад 200 пропагандистів – НАЗК. nazk.gov.ua. Процитовано 13 серпня 2024.
  9. ↑ Латвия запретила въезд ещё 102 россиянам. Радио Свобода (рос.). 14 травня 2022. Процитовано 13 серпня 2024.
  10. ↑ Центр «Миротворець»: Панкратов-Чорний Олександр Васильович

Література

[ред. | ред. код]
  • Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С.574;
  • Раззаков Ф. Актеры всех поколений. М., 2000. — С.395-401;
  • Кинословарь. Т.2. СПб., 2001. — С.422-433.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Панкратов-Чорний_Олександр_Васильович