Каплер Олексій Якович

Каплер Олексій Якович
рос. Алексей Яковлевич Каплер
Дата народження	15 (28) вересня 1903
Місце народження	Київ, Російська імперія
Дата смерті	11 вересня 1979(1979-09-11) (75 років)
Місце смерті	Москва, СРСР
Поховання	Старий Крим
Громадянство	СРСР  Російська імперія
Професія	актор, кінематографіст, кінорежисер, сценарист, ведучий, телеведучий
Заклад	Всеросійський державний інститут кінематографії
Членство	СК СРСР
Нагороди
IMDb	ID 0438412

Каплер Олексій Якович (нар. 15 (28) вересня 1903(19030928), Київ, Російська імперія — 11 вересня 1979, Москва, СРСР) — радянський письменник, кінодіяч, кінорежисер, сценарист, актор, телеведучий програми «Кінопанорама» (1966—1972 рр., ЦТ). Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1969).

Біографія

Могили О. Каплера і Ю. Друніної

Народився у Києві в сім'ї багатого купця Якова Каплера. Закінчив гімназію у Києві. У молодості грав у Київському естрадному театрі

Зніматися в кіно почав у 1926 році. Дебютну режисерську стрічку «Шахта 12-28» (1931) так і не було випущено на великий екран. Зараз фільм вважається втраченим.

Один з засновників радянської кіноленініани та творців комуністичної кінопропаганди. Найбільш відомий як сценарист.

40-річним захопився донькою Й. Сталіна Світланою Аллілуєвою, за що був висланий до Воркути із звинуваченням у «шпигунстві на користь Великої Британії». С. Аллілуєва присвятила йому книгу «Двадцять листів другу» (1967).

В післясталінський період написав сценарії таких стрічок як «Смугастий рейс» та «Людина-амфібія».

У похилому віці взяв шлюб з російською поетесою Юлією Друніною.

Фільмографія

Акторські роботи:

• «Чортове колесо» (1926, епізод)
• «Шинель» (1926, «незначна особа», яка пізніше стала «значною особою»)
• «Маяковський сміється» (1975, оповідач)

Режисер-постановник:

• «Жінка в Раді» (1929),
• «Право на жінку» (1930),
• «Шахта 12-28» (1931, у співавт., Українфільм),

Автор сценаріїв кінокартин:

• «Право на жінку» (1930, у співавт.)
• «Студентка» (1930, у співавт.)
• «Шахта 12-28» (1931, у співавт., Українфільм)
• «Три товариші» (1935, у співавт.)
• «Шосте відчуття» (1935, у співавт.)
• «Ленін у Жовтні» (1937)
• «Шахтарі» (1937)
• «Ленін в 1918 році» (1939, у співавт.)
• «Котовський» (1942)
• «Вона захищає Батьківщину» (1943)
• «Перші радощі» (1956)
• «За вітриною універмагу» (1956)
• «Незвичайне літо» (1957)
• «Смугастий рейс» (1961, у співавт.)
• «Людина-амфібія» (1961, у співавт.)
• «Два життя» (1961)
• «Віра, Надія, Любов» (1972, т/ф, 3 с, Кіностудія ім. О. Довженка)
• «Синій птах» (1976, у співавт.)
• «Київські зустрічі» (1979, кіноальманах, у співавт., Кіностудія ім. О. Довженка), та ін.

Екранізації творів:

• «Герой її роману» (1984, за мотивами оповідання Олексія Каплера «Лопушок»)
• «Ті, що зійшли з небес» (1986, екранізація повісті Олексія Каплера)
• «Повернення „Броненосця“» (1996, екранізація повісті Олексія Каплера)

Джерела та література

• Г. П. Герасимова. Каплер Олексій Якович [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 95. — ISBN 978-966-00-0692-8.
• Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.
• Сценаристи советского художественного кино. М., 1972. — С.162—164;
• Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.169;
• Митці України. К., 1992. — С.287;
• Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С.286;
• Всемирный биографический энциклопедический словарь. М., 1998. — С.324.
• Історія сім'ї Каплерів [Архівовано 7 вересня 2008 у Wayback Machine.]