Олексіївка (Курманський район)
| село Олексіївка | |
|---|---|
| |
| Країна |  Україна
|
| Регіон | Автономна Республіка Крим |
| Район/міськрада | Курманський район |
| Рада | Олексіївська сільська рада |
| Код КАТОТТГ | UA01120470010026487 
|
| Облікова картка | Олексіївка |
| Основні дані | |
| Населення | 1 303 |
| Поштовий індекс | 96330 |
| Телефонний код | +380 6552 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 45°35′4″ пн. ш. 33°37′58″ сх. д. / 45.58444° пн. ш. 33.63278° сх. д. |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 96330, Автономна Республіка Крим, Первомайський район, с.Олексіївка, вул.Садова,1 |
| Карта | |
  Олексіївка | |
 Олексіївка | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Олексі́ївка (до 1945 року — Ескі́-Алі́-Кєч[1], крим. Eski Ali Keç) — село Курманського району Автономної Республіки Крим.
Кримськотатарькою eski — старий; ali — високий, піднесений, величний; також чоловіче ім'я; keç — пізно, пізній.[2]
Радянська назва села походить від льотчика Алексєєва, чиї останки поховані в селі.
Відстань від райцентру до населеного пункта становить 53 кілометрів по прямій.[3]
Розташоване за 40 км на північ від селища Первомайське, за 50 км від залізничної станції Воїнка, у західній частині району на піднесеному плато; найбільш високою точкою є східна частина.
Територія розчленована на безліч балок з навколишніми крутими схилами.
Площадь 170 га, у тому числі ч.: рілля 13 тис., вигонів 8 тис. га.
Населення 987 осіб, кількість дворів 260. Найбільшою проблемою у селі є питна вода.
На території ради розташовані загальноосвітня школа, Будинок культури, 2 фельдшерско-акушерські пункти, магазин, пошта. До російської окупації проводилася робота з реконструкції у допостачання разом із програмою розвитку інтеграції Криму (ПРІК) ООН. Розорана земля площею 5 га для закладення нового парку.[4]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[5]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 17.19 % |
| кримськотатарська | 26.63 % |
| російська | 54.34 % |
| інші | 0.61 % |
Поблизу Олексіївки виявлено залишки поселення доби неоліту.[6]
В останній період Кримського ханства Алікєч входив до кадилика Самарчик Перекопського каймаканства, перша документальна згадка селища зустрічається в Камеральному Описі Криму 1784 року.[7]
За Відомістю про волості і селища, в Євпаторійському повіті зі свідченням кількості дворів і душ ... від 19 квітня 1806 ще в селі Алікєч було 8 дворів і 45 жителів кримських татар. Згодом Алі-Кеч вже враховувалося, як 2 окремі села: власне Ескі-Алі-Кеч та Єні-Алі-Кеч[ru].
За Статистичним довідником Таврійської губернії. Ч.II-я. Статистичний нарис, випуск п'ятий Євпаторійський повіт, 1915 рік, в селі Ескі-Алі-Кеч Коджамбакської волості Євпаторійського повіту було 40 дворів (усі двори з землею) з кримськотатарським населенням у кількості 208 осіб приписних мешканців та 42 — «сторонніх», з яких 145 чоловіків та 105 жінок. Жителі володіли 1040 десятинами зручної землі. У господарствах було 144 коні, 45 волів, 45 корів та 846 голів дрібної худоби.[8]
За Списком населених пунктів Кримської АРСР по Всесоюзному перепису 17 грудня 1926 року, в селі числилося 58 дворів, всі селянські, населення становило 288 осіб, з них 287 кримських татар та 1 росіянин, діяла кримськотатарська школа.[9]
У 1932 році утворено радгосп імені Кірова.
18 травня кримські татари з села були депортовані до Центральної Азії[10], а 21 серпня 1945 року Указом Президії Верховної Ради РРФСР Ескі-Алікеч було перейменовано на Олексіївку.[11]
У 1966 р. утворено радгосп «Олексіївський» на базі колишнього радгоспу імені Кірова (перший директор І. А. Дзюбан). На території радгоспу було розташовано три населені пункти, 28 кошар.
У 1997 р. радгосп «Олексіївський» реорганізований у 12 самостійних господарств. Кожне підприємство живе самостійним життям.
- ↑ також Ескі́-Алікє́ч та Ількє́ч
- ↑ Бушаков В. А. Лексичний склад історичної топонімії Криму (2003). irbis-nbuv.gov.ua. Процитовано 8 листопада 2024.
- ↑ Село Олексіївка: онлайн путівник Олексіївкою. travels.in.ua (англ.). Процитовано 12 вересня 2024.
- ↑ СЕЛО АЛЕКСЕЕВКА - Города и села Украины. Автономная республика Крым. Город Севастополь 2009 - Український видавничий портал - who-is-who.ua. who-is-who.ua. Процитовано 8 листопада 2024.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Автономна Республіка Крим (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік, Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Історія міст і сіл Української РСР. Кримська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970.
- ↑ ДОКУМЕНТЫ->КРЫМ->КАМЕРАЛЬНОЕ ОПИСАНИЕ КРЫМА (1784)->ЧАСТЬ 4. www.vostlit.info. Процитовано 8 листопада 2024.
- ↑ ИнфоРост, Н. П. ГПИБ | Андриевский, Ф. Н. Статистический справочник Таврической губернии. [Статистический очерк Таврической губернии со списком населенных пунктов по уездам]. - Симферополь, 1915. elib.shpl.ru. Процитовано 8 листопада 2024.
- ↑ Файл:Список населенных пунктов Крымской АССР.pdf — Википедия (PDF). commons.wikimedia.org (рос.). Процитовано 8 листопада 2024.
- ↑ Постановление ГКО № 5859сс от 11.05.44 — Викитека. ru.wikisource.org (рос.). Процитовано 8 листопада 2024.
- ↑ Указ Президиума ВС РСФСР от 21.08.1945 № 619/3 — Викитека. ru.wikisource.org (рос.). Процитовано 8 листопада 2024.
.svg){kind=small}
|
Це незавершена стаття з географії Криму. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
