Опід

Опід

Опід, або опідум (лат. oppidum, «городище»; мн.: oppida) — у латинській мові назва укріпленого провінційного містечка, поселення, городища. Протиставлялося Риму, місту, що називалося Urbs; як загальна назва інколи позначало Афіни. Слово походить від ob-pedum — огороджений простір. Юлій Цезар називав опідумами значні кельтські поселення, що зустрічалися йому в Галлії. У наш час цим терміном називають великі доримські поселення Західної та Центральної Європи.

За регіонами

• Португалія: Обідуш (Опід)
• Марокко: Ель-Ксар-ель-Кебір (Новий Опід; Oppidum Novum)

Джерела

• Mortimer Wheeler, Hill Forts of Northern France, Londres, 1957.
• Stephan Fichtl, Les peuples gaulois. III-e-I-er siècles av. J.-C., Éditions Errance, Paris, 2000.
• Stephan Fichtl, La ville celtique. Les oppida de 150 av. J.-C. à 15 ap. J.-C., Éditions Errance, Paris, 2000.
• Dominique Garcia, La Celtique méditerranéenne. Habitats et sociétés en Languedoc et en Provence du VIIIe au s-|II|e, Éditions Errance, Paris, 2000.
• Фи­лип Я. Кельт­ская ци­ви­ли­за­ция и ее на­сле­дие. Пра­га, 1961
• Ши­ро­ко­ва Н. С. Древ­ние кель­ты на ру­бе­же ста­рой и но­вой эры. Л., 1989.
• Вестник древней истории. Наука, 1975. № 131—134.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Опід

• Oppĭdum // Harry Thurston Peck. Harpers Dictionary of Classical Antiquities. New York. Harper and Brothers. 1898.